Рішення № 5260461, 23.06.2009, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 2-142/09

25.05.2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2009 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого-судді Кошелюк Л.О.,

при секретарі Сулеві Н.С.,

за участю позивача- ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики на суму 60059 грв.30 коп,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 покликається на те, що 24.01.1999 року позичив ОСОБА_1 3360 дол. США ( що еквівалентно 25784 грв. 30 коп.) під 10% щомісячно. Відповідач зобовязувався у розписці повернути гроші на першу вимогу. І 21 серпня 2008 року звернувся до відповідача з проханням повернути позику. Однак той ухиляється від виконання своїх зобовязань.

Позивач просить стягнути з відповідача 25784 грв.30 коп. позики та 32000 грв. відсотків за користування грішми і відшкодувати судові витрати по справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги збільшив і просив стягнути 84 тис. 31 грв.82 коп. згідно поданого розрахунку, що включає суму позики (25784 грв.30 коп.), а решту відсотки за користування грішми за весь цей період у розмірі 1% бо заявлених початково 10% ( розрахунок додав : 347911,53 грв.) позивач буде не спроможний повернути.

Крім цього, стягнути моральну шкоду в сумі 1 тис. грв. за те, що не повернув гроші і внаслідок переживань та принижень погіршувалося здоровя.

Відповідач ОСОБА_1 з позовом не погодився. Ствердив, що станом на 19.06.08р. повернув позивачеві 4655 дол. Про що предявив суду свої записи повернення позики. Дійсно, з літа минулого року припинив повернення боргу як позивач заявив що той не доведе повернення грошей бо немає про це розписок. Вважає, що за користування грішми винен позивачеві у межах 2-тис. дол. або 15 тис. грв.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до такого висновку.

Правовідносини між сторонами виникли 24.01.1999 ( тобто, з часу отримання грошей і написання розписки про це). Отже, застосовується законодавство, що діяло на той час.

А ст. 374 ЦК України ( 1963 р.) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або речі..., а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Судом зясовано, що сторонами факт позики і передачі грошей не оспорюється. Цей договір укладено в письмовій формі, як і передбачено ст. 375 ЦК України ( 1963р.)

Однак є спір щодо повернення боргу: відповідач наполягає, що починаючи з 21.04. 2008 року по 19.06.08р., повернув 4655 дол. США ( у тому числі, у погашення боргу передав бувші у використанній 3 телевізори іноземного виробництва і 4 шини до

-2-

легкового автомобіля); а позивач заперечує взагалі будь-яке повернення грошей, і що згадані речі отримав як дарунок за позику.

Факт повернення позики ОСОБА_1 доводить лише власними помітками про це у блокноті та присутністю у 2-х випадках дружини позивача свідка ОСОБА_3, яка ці обставини заперечила, і показаннями свідка ОСОБА_4, який з вікна квартири був очевидцем передачі грошей позивачеві 3 роки тому.

Відповідно до ст. 376 ЦК України ( 1963 р.) у тих випадках коли договір повинен укладатися у письмовій формі то заперечення його на свідоцьких показаннях не допускається.

І ст. ст. 59 ч.2, 61 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд не може прийняти до уваги наведені докази відповідача бо вони не є, у даному випадку, допустимими.

Що стосується позову у частині відсотків за користування позикою то нормами ЦК України (1963 р.) не передбачено їх. І суд вважає їх кабальними умовами даного договору, які не передбачені законом бо за ст. 374 ЦК позичальник має повернути лише суму позики.

Аналогічно і з моральною шкодою, яка у договорі сторонами не була передбачена, і спеціальним законом до даних правовідносин теж не передбачена.

Таким чином, 3360 дол = ( курс гривні до долара на день розгляду справи : 100 дол. = 767,39 грв.) 25784 грв. Ця сума підлягає стягненню.

Крім цього, понесені відповідачем судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно сумі задоволеного позову відповідно до ст. 88 ЦПК України ( 100 грв. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 10 грв. довідка банку; 400 грв. за надання юрдопомоги адвоката (відповідно до постанови КМ № 590 від 27.04.06р. ( з посл. Змінами) бо позовна заява у даному випадку не є складною за характером її написання) . А всього 510 грв.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору то ці витрати покладаються на відповідача і підлягають стягненню у доход держави ( 25784 грв. 1 % = 258 грв.)

Щодо заяви про забезпечення позову то позивач ствердив що буде вирішувати це у послідуючому.

Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України , ст.ст. 374-376 ЦК України (1963р.),

суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 : 1) за договором позики 25784 ( двадцять пять тисяч сімсот вісімдесят чотири ) грв.; судові витрати по справі -510 (пятсот десять) грв. А всього 26294 грв.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 у доход держави судовий збір у сумі 258 (двісті пятдесят вісім) грв ( р/р 31414537700377, код отримувача 21740451, код платежу 22090100).

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить заява до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд про апеляційне оскарження та послідуюча апеляційна скарга протягом 20 днів.

ГОЛОВА СУДУ Л.О.КОШЕЛЮК