Ухвала суду № 52603644, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28543/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" до Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень,

встановила:

У листопаді 2014 року Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" звернулося до суду з позовом до Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 27.10.2014 №4248/03-28-53, від 27.10.2014 №4248/03-28-54, від 27.10.2014 №0034441703, від 27.10.2014 №0034471703, від 27.10.2014 №0034871703.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та згідно положень статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Рішеннями Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 27.10.2014 до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" було застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Тож оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати страхових внесків настав у позивача після 27 листопада 2011 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 09 липня 2013 року (№ 21-178а13).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" не підлягає задоволенню. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" до Основ`янської об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній