Ухвала суду № 52603628, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/62450/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Херсонській області (надалі - Інспекція) до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (надалі також - підприємство) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція в Херсонській області звернулася з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача виконати пункти 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 та 15 вимоги від 14 червня 2013 року №43-29/992.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, позов задоволено частково. Зобов'язано КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» виконати пункти 3, 5, 15 вимоги Інспекції від 14 червня 2013 року №43-29/992. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суди зазначили, що відповідачем самостійно виконано пункти 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 та 13 вимоги позивача, а тому в цій частині позов є безпідставним. Щодо відмови в зобов'язанні підприємство виконати пункт 2 вимоги від 14 червня 2013 року №43-29/992, суди вказали на те, що в ній не конкретизовано винних у порушенні осіб, а також відсутнє правове обґрунтування повернення коштів, що унеможливлює правильне виконання цього пункту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі.

Переглядаючи судові рішення в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 липня 2011 року по 01 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт ревізії №43-27/10 від 14 червня 2013 року, яким встановлено ряд порушень вимог законодавства.

На підставі вказаного акту ревізії з метою повного усунення виявлених порушень відповідачу 14 червня 2013 року було пред'явлено вимогу №43-29/992 про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією.

Зміст вимог Інспекції, про спонукання до виконання яких та подала позов та який не був задоволений судом, полягав у зобов'язанні відповідача провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів за надані послуги; стягнути з винних осіб нестачу готівкових коштів, а також зайво здійснені виплати.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затв. наказом Міністерства фінансів України 03.10.2011 N 1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У зв'язку з цим, Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі 21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.

Отже враховуючи доводи Інспекції та здійснення перегляду судових рішень в межах касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав її задоволення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є. Донець