Ухвала суду № 52603614, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/58387/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача Донської Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року

у справі № 826/5397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Б.М.-Україна» (далі - ТОВ «Т.Б.М.-Україна») звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/300455/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/02057.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, картку відмови в прийнятті митної декларації.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, подані позивачем для митного оформлення товару документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують складові митної вартості товару та містять розбіжності.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти касаційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів № 15/2012 від 26 вересня 2012 року з фірмою «J.C. Grand Corporation» (Тайвань) (продавець), додаткової угоди № 1 від 27 травня 2013 року, додатку № 3 до контракту (специфікація) віл 19 вересня 2013 року та згідно з інвойсом від 24 вересня 2013 року № 90015614, ТОВ «Т.Б.М.-Україна» (покупець) придбано на умовах FOB - Kaohsiung, Тайвань товар - крепіжний матеріал для монтажу вікон і віконної фурнітури (зокрема вироби з чорних металів: шурупи торгової марки «Firmax»), а також зразки і рекламний матеріал на безоплатній основі.

Вказаний товар подано до митного оформлення згідно з МД № 100270000/2013/183930 в порядку електронного декларування та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 47048,40 доларів США (2,26 доларів США за кг).

Разом з митною декларацією позивачем надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 26 вересня 2012 року № 15/2012, додаткова угода № 1 від 27 травня 2013 року, додаток № 3 до контракту (специфікація) від 19 вересня 2013 року, платіжне доручення про сплату партії товару від 19 вересня 2013 року, довідка про транспортні витрати від 11 листопада 2013 року, висновок ДП «Держзовнішінформ» від 11 листопада 2013 року, прайс-лист виробника, видаткові та податкові накладні, CMR 1306, Коносамент KAKHHODE 13090066 від 30 вересня 2013 року, рахунок-фактура (інвойс) 90015614, пакувальний лист, інші документи відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

Таким чином, не погоджуючись із визначеною декларантом митною вартістю товарів у МД, митний орган запропонував позивачу додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач повідомив, що ним надано всі документи, які у нього є в наявності. Крім того, наголошено, що надано також додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.

13 листопада 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/300455/2, яким митну вартість товару скориговано за резервним методом її визначення на рівні 2,78 дол. США за кг і складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/02057.

Вказане рішення про коригування митної вартості товарів мотивовано тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності): у довідці про транспортні витрати від 11 листопада 2013 року вказано, що вона дійсна до 01 жовтня 2013 року тобто є нечинною на момент видачі; відповідно до наданого платіжного дорученням 109 від 19 вересня 2013 року датою передплати є 19 вересня 2013 pоку, а дата додатку № 3 (в якому вказані умови поставки та оплати) не зазначена у платіжному дорученні та дата інвойсу - 24 вересня 2013 року; у платіжному дорученні № 109 від 19 вересня 2013 року є посилання до додаток № 3 до контракту, але дата додатку № 3 відсутня; підпис генерального директора «J. С. Corporation» Джона Ходовані у додатку № 3 від 19 вересня 2013 року до контракту № 15/2012 від 26 вересня 2012 року інший, ніж підпис у самому контракті № 15/2012 від 26 вересня 2012 року; у наданому експертному висновку ДП «Дерзовнішінформ» від 11 листопада 2013 року № 12/558 міститься посилання на додаток № 3 до контракту від 26 вересня 2012 року № 15/2012 без зазначення обов'язкового реквізиту додатку № 3 - дати.

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом не надано всіх документів для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, надані документи містять розбіжності. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов дійшов протилежного висновку, вказавши, що позиція відповідача щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, та неможливість митного органу у зв'язку з цим здійснити митне оформлення товарів за першим методом згідно з заявленою позивачем митною вартістю товарів, митним органом не доведено та спростовується наявними у справі доказами.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, ч. 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, посилаючись на рішення Верховного Суду України, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З цього приводу варто зазначити, що митним органом витребовувались у позивача навіть ті з документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, які вже надані позивачем при поданні митної декларації.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Доводи митного органу, викладені в спірному рішенні про коригуванні митної вартості та які повторюються в касаційній скарзі, обґрунтовано спростовано судом апеляційної інстанції.

Так, доводи митного органу, що у довідці про транспортні витрати від 11 листопада 2013 року вказано, що вона дійсна до 01 жовтня 2013 року, тобто є нечинною на момент видачі, спростовуються наявною в матеріалах справи копією цієї ж довідки, в якій вказано, що вона дійсна до 11 грудня 2013 року.

Та обставина, що дата платіжного доручення та додатку № 3 до основного договору передує даті інвойсу, повністю узгоджується з умовами договору, а саме: згідно з додатковою угодою № 1 від 27 травня 2013 року сторони домовились викласти пункт 4.2 договору № 15/2012 від 26 вересня 2012 року у наступній редакції: «оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом банківського переводу грошових коштів. Форма оплати - 100 % передплата.». Таким чином, вірно вказано судом апеляційної інстанції, що оплата повинна бути перерахована до моменту відгрузки товару і підставою для перерахування коштів є контракт та доповнення (специфікації) до нього.

Також обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції посилання митного органу на обставину відсутності дати додатку № 3 у посиланні на нього в інвойсі, оскільки ця обставина не впливає на заявлену позивачем митну вартість товару і не свідчить про неможливість її визначення за обраним позивачем методом - за ціною договору. До того ж, в інвойсі міститься посилання на основний договір № 15/2012 від 26 вересня 2012 року, що дає змогу ідентифікувати на яких умовах та на підставі яких документів позивачем здійснено передоплату за договором.

Обґрунтовано відхилено доводи митного органу з приводу того, що підпис генерального директора «J. С. Corporation» Джона Ходовані у додатку № 3 від 19 вересня 2013 року до контракту № 15/2012 від 26 вересня 2012 року інший, ніж підпис у самому контракті № 15/2012 від 26 вересня 2012, оскільки, як вірно вказано судом апеляційної інстанції, в даному випадку посилання відповідача на візуальну різницю між підписами, за відсутності належних та допустимих доказів щодо цього, є лише припущенням. При цьому митний орган жодним чином не обґрунтував, яким чином ці обставини впливають на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.

Крім того, вірно зазначено, що відсутність у посиланні на додаток № 3 до контракту від 26 вересня 2012 року № 15/2012 дати такого додатку, вказаному у експертному висновку ДП «Дерзовнішінформ» від 11 листопада 2013 року № 12/558, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. При цьому, зазначений експертний висновок містить посилання на основний договір від 26 вересня 2012 року № 15/2012.

Окремо слід зазначити, що фактурна вартість товару, вказана у додатку № 3 від 19 вересня 2013 року до контракту № 15/2012 від 26 вересня 2012 року повністю співпадає з сумою, вказаною у платіжному дорученні № 109 від 19 вересня та інвойсі № 90015614 від 24 вересня 2013 року.

За таких умов, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача. Судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: