Рішення № 52602177, 21.10.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа № 643/8646/15-ц

Провадження № 2/643/3460/15

21.10.2015 р. Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Башкевіч Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

установив:

ОСОБА_1 26.05.2015 р. звернувся до Московського райсуду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, вказавши в обґрунтування наступне.

У 2013 р. між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого він надав у борг, а відповідач отримав гроші в сумі 52 000 доларів США гр., із поверненням у строк до 31.12.2013 р. Свої обов*язки повернення грошей ОСОБА_2 не виконав, у встановлений термін гроші не повернув.Тому, просить суд стягнути з відповідача суму боргу та 3% річних за користування грошима в сумі 3900 доларів США.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі; просив розглянути справу за його відсутності, на підставі наданих доказів.

Відповідач в судове засідання, будучи належним чином повідомлений, не з*явився, причин неявки суду не повідомив; заперечень/пояснень за позовом не надав.

Тому, суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі наданих доказів, заочно.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Згідно ст.1046 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлено угодою.

Як впливає із письмового договору позики без дати, ОСОБА_1 надав у борг ОСОБА_2 гроші в сумі 52 000 доларів США; у свою чергу, ОСОБА_2 отримав гроші та зобов'язався їх повернути до 31.12.2013 року.

Зазначені обставини підтверджуються договором позики, укладеним у письмовій формі та підписаний сторонами по справі, якій міститься в матеріалах справи.

Доказів повернення грошей не надано, що дозволяє суду зробити висновок про невиконання ОСОБА_2 умов Договору.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Предметом вказаного договору позики є іноземна валюта.

Відповідно до частини другої статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

В абзаці четвертому пункту 1 статті 1 декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Викладене надає суду правові підстави для задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача 52 000 доларів США в рахунок боргу.

По далі.

Відповідно статті 610 ЦК України «1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)»

За правилом ст. 625 цього Кодексу «1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Як наслідок приведених положень закону, ОСОБА_2, як особа, яка не виконала обов*язки за договором позики, зобов*язаний сплатити кредитору 3% річних

При визначенні суми 3% річних, суд виходить зі дати повернення боргу, так як, дата укладення договору позики сторонами не конкретизована та в тексті Договору не зазначена.

Отже, суд стягує з відповідача 3% річних, сума яких станом на 01.09.2015 р. становить 2210 доларів США (з 01.01.2014 р. по 01.10.2015 р.= 1 рік 09 місяців=52000:100х3=1560 (3% річні)+1170 (за 09міс.)

Понесені та документально підтверджені судові витрати суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, з другої сторони за правилом ст.88 ЦПК України.

Позивачем сплачений судовій збір в розмірі 3654 гр., що і належить відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.212-215, 224-226, 169, 88 ЦПК України, ст.ст. 203,625,1046,1048 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути із ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 ) в рахунок боргу 52 000 доларів США, в рахунок 3 % річних за період з 01.01.2014 р. по 01.10.2015 р.- 2210 доларів США та 3654 гр. в рахунок сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

Заочне рішення може бути переглянуте. Заява про перегляд заочного рішення можу бути подана відповідачем протягом 10 днів з часу отримання копії судового рішення.

СУДДЯ: В.А. ОКСЕНЕНКО.