Ухвала суду № 52599549, 21.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Іванова О.М.

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 419/970/14-ц

Провадження № 22ц/782/572/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Борисова Є.А., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 03 вересня 2015року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що з відповідачем ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі, але фактично сімейні відносини між сторонами були припинені з березня 1998 року і з цього часу сторони проживали окремо. ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідач народила дочку ОСОБА_4, батьком якої, відповідно до ч.1 ст.122 СК України, було записано позивача, про що йому відомо не було, оскільки він мешкав у своїх батьків окремо від відповідача та жодних стосунків з відповідачем не підтримував. Влітку 1998 року позивач мав намір розлучитися з відповідачем, але вона надала довідку про вагітність і шлюб було розірвано тільки 20.06.2000 року. Позивач не згоден з тим, що його записано батьком ОСОБА_4, оскільки не може бути її біологічним батьком з тих підстав, що на час зачаття дитини проживав у іншому місці. У теперішній час він перебуває у шлюбі з ОСОБА_5, від якого має дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, також він усиновив дитину дружини - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Просив суд призначити проведення судово-генетичної експертизи з питання чи є позивач біологічним батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Виключити відомості про батьківство ОСОБА_2 з актового запису №12 від 28.04.1999 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського району управління юстиції у Луганській області про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 03.09.2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду щодо обізнаності позивача про внесення відомостей до свідоцтва про народження дитини його як батька, з чим він не згоден, оскільки про це дізнався коли відповідач подала позов про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4, та він вважав себе ймовірним батьком дитини та платив аліменти на її утримання і тільки в жовтні- листопаді 2013 року, зі слів відповідача, йому стало відомо про те, що він не є біологічним батьком ОСОБА_7, що дає йому право, у відповідності до ч.1 ст.136 СК України оспорити своє батьківство шляхом пред'явлення відповідного позову, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та виключити відомості про батьківство ОСОБА_2 з актового запису №12 від 28.04.1999 року про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.06.1995 року по 20.06.2000 року. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 року, її батьками записані сторони у справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до виконавчого листа №2-493/99 від 25.06.1999 року позивач є платником аліментів на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 04.01.2005 року розмір аліментів зменшено.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 19.12.2014 року була призначена судово-медична генетична експертиза, якою експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи було доручено відібрати від ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 дослідні матеріали для проведення судово-медичної експертизи та проведення цієї експертизи було доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи.

19.01.2015 року на адресу суду від Харьківського обласного бюро СМЕ надійшло повідомлення про необхідність явки ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до відділення судово-медичної імунології Харківського обласного бюро СМЕ 12.02.2015 року з 14-00 год. до 16-00 год., про що сторони та ОСОБА_4 були повідомлені належним чином. У призначений час ОСОБА_8 з ОСОБА_4 для відібрання зразків крові до експертної установи не з'явились.

Повторну явку Харківським обласним бюро судово-медичних експертиз було призначено на 12.03.2015 року з 14-00 год до 16-00 год., про що сторони та ОСОБА_4 були повідомлені належним чином. У призначений час ОСОБА_8 з ОСОБА_4 для відібрання зразків крові до експертної установи не з'явились.

17.03.2015 року, за клопотанням позивача ОСОБА_2, судом постановлена ухвала про здійснення примусового приводу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, для відібрання біологічного матеріалу до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи на 14.04.2015 року з 12-00 год. до 14-00 год.

Як вбачається з матеріалів, наданих Новоайдарським РВ ГУМВС України в Луганській області, про неможливість виконання примусового приводу до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_3 та забезпечення явки її неповнолітньої дочки ОСОБА_4 для відібрання біологічного матеріалу, останніх доставити до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи є неможливим.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечувались.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що позивач був обізнаний про вагітність відповідача, спілкувався з нею, допомагав по господарству, що дає підстави вважати, що позивачу на час реєстрації дитини було відомо про внесення відомостей до свідоцтва про народження його як батька, з 25.06.1999 року, майже відразу після народження дитини, позивач на користь відповідача сплачував аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та крім того, відповідно до вимог ст..52 КпШС, з урахуванням приписів ст..56 КпШС шодо спливу строку давності для звернення до суду з відповідним позовом, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Висновок суду першої інстанції у повній мірі відповідає висновкам, викладеним у судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-27782св14 від 12.02.2015р. та Верховного Суду України № 6- 13069св08 від 01.04.2009р, №6-27782 св14 від 12.02.2015р.,№ 6- 17498св09 від 09.12.2009р., №6-4981вов10 від 05.02.2012р.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права щодо застосування до спірних правовідносин норм КпШС України, а не норм СК України, якими, як вважає апелянт, суд першої інстанції повинен був керуватися з тих підстав, що ОСОБА_2 про те, що він не є батьком ОСОБА_4 стало відомо тільки у жовтні- листопаді 2014 року.

Мотивуючи застосування норм Кодексу про шлюб та сім'ю України суд першої інстанції правильно посилався на те, що спірні правовідносини сторін виникли у 1999 році з тих підстав, що ОСОБА_4, відносно якої оспорює своє батьківство ОСОБА_2, народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 року, а.с.8, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Застосування судом першої інстанції норм КпШС України до спірних правовідносин відповідає обставинам справи і узгоджується з нормами матеріального права та відповідними роз'ясненнями, викладеними ВСУ у постанові Пленуму від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Так, відповідно до п.1 Прикінцевих положень СК України 2004 року, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2004 року і за загальним правилом застосовується до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності.

Як вбачається з п.п.1,2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за загальним правилом дiї законiв та iнших нормативно-правових актiв у часi ( ч. 1 ст. 58 Конституцiї України ) норми Сiмейного кодексу України застосовуються до сiмейних вiдносин, якi виникли пiсля набрання ним чинностi, тобто не ранiше 1 сiчня 2004 р. До сiмейних вiдносин, якi вже iснували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частинi лише тих прав i обов'язкiв, що виникли пiсля набрання ним чинностi. Цi права й обов'язки визначаються на пiдставах, передбачених СК. При розглядi справ названих категорiй суди мають ураховувати, що вiдповiдно до п. 2 розд. VII «Прикiнцевi положення» СК норми законодавства, якi регулювали шлюбно-сiмейнi правовiдносини, втратили чиннiсть iз 1 сiчня 2004 р., за винятком норм розд. V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сiм'ю України (далi - КпШС), якi зберiгають чиннiсть у частинi, що не суперечить СК, до прийняття спецiального закону. Оскiльки пiдстави для визнання батькiвства за рiшенням суду, зазначенi у ст. 128 СК, iстотно вiдрiзняються вiд пiдстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирiшуючи питання про те, якою нормою слiд керуватися при розглядi справ цiєї категорiї, повиннi виходити з дати народження дитини.

Відповідно до ст..52 КпШС України, чинного на час спірних сімейних правовідносин, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Відповідно до ст..56 КпШС України, чинного на час спірних сімейних правовідносин, особа, яка записана як батько, має право оспорити проведений запис протягом року з часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

Цей строк є припинувальним і продовженню не підлягає.

Оскільки правовідносини сторін виникли у 1999 році, то в силу п. 1 Прикінцевих положень Сімейнго Кодексу України 2004 року норми ст. 136 СК України, які позивач просив суд першої інстанції застосувати до спірних правовідносин, на правовідносини сторін про оспорювання батьківства щодо дитини 1999 року народження не поширюється.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст..213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, відповідно до вимог норм матеріального права, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, на підставі наданих сторонами доказів, допиту свідків, дослідження обставин справи, було вірно встановлено, що ОСОБА_2 підтримував з відповідачем відносини під час окремого проживання, відвідував останню, допомагав їй у веденні господарства, був обізнаний про вагітність ОСОБА_3 Після народження ОСОБА_4 сплачував на її утримання на користь відповідача аліменти. Позивач та батьки останнього (баба та дід) спілкувалися з дитиною.

Щодо обізнаності позивача про вагітність ОСОБА_3, (за доводами апелянта) то, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2,останній зазначає, що влітку 1998 року він мав намір розлучитися з відповідачем, але вона надала довідку про свою вагітність, а.с.2, що повністю відповідає висновкам суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 було відомо про вагітність ОСОБА_3, шлюб з якою у цей час не був розірваний.

Щодо неможливості бути біологічним батьком ОСОБА_7 з тих підстав, що на час зачаття дитини позивач з ОСОБА_3 не проживав ( за доводами ОСОБА_2), то як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_2, останній зазначає, що з відповідачем він мав поодинокі зустрічі, тому і вважав себе ймовірним батьком дитини, платив аліменти на її утримання, а.с.120.

Відповідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність порушень норм процесуального та матеріального права судом першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення рішення, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду, переглянуте судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам закону, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 03 вересня 2015 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: