Рішення № 52594249, 19.10.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1580/15-ц

Провадження № 2/185/1380/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Волошиної К.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, згідно уточнених позовних вимог просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення двох господарчих сараїв висотою близько 2 метрів, розташованих на межі з земельною ділянкою позивача; зобов'язати відповідача встановити на своєму подвір'ї біля сараю, де знаходиться домашня птиця за адресою: Павлоградський район, с.Вербки, вул.Фрунзе,162, сітку-рабицю висотою близько двох метрів, як огорожу для домашньої птиці. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що її домоволодіння межує з домоволодінням відповідача. На межі земельних ділянок відповідачем самочинно, без згоди позивача, було збудовано два сараї. Ці побудови порушують права позивача, оскільки через них подвір'я позивача затемнене та вологе. Також, домашня птиця відповідача виходить на город до позивача, де приводять у негідний стан городину. Тому позивач просить задовольнити її позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що сараї не є самочинним будівництвом, а позивачем не доведено факту порушення її прав відповідачем.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Вербки, вул.Фрунзе, 164, кадастровий номер 1223582800:02:002:0335, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно /а.с.4,5/.

Відповідачу на праві приватної власності належать житловий будинок та земельні ділянки розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Вербки, вул.Фрунзе, 162, кадастровий номер 1223582800:02:002:0434, призначена для ведення особистого селянського господарства площею 0,1811 га, а також земельна ділянка площею 0,25 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1223582800:02:002:0433 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно /а.с.58,59, 90-92/.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Доводи позивача та його представника про те, що сараї, побудовані на межі земельних ділянок є самочинним будівництвом є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З п.п.5, 17, 22, 24, 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Житловий будинок, який належить відповідачу було надано ОСОБА_2 на підставі рішення засідання правління колгоспу "Рассвет" с.Вербки Павлоградського району від 28 березня 1990 року (протокол №5) /а.с.63/.

Актом комісії Вербківської сільської ради Павлоградського району від 22 квітня 2015 року на предмет встановлення періоду будівництва двох господарських споруд, який було затверджено рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 у 1990 році розпочала будівництво двох господарських будівель - сараїв, будівництво яких завершила в квітні-травні 1992 року /а.с.61/.

Павлоградським відділом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 28 квітня 2015 року було проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої встановлено, що на території домоволодіння №162 по вул.Фрунзе у с.Вербки Павлоградського району розташовано: житловий будинок, літня кухня-гараж-сарай (під одним дахом), погріб, дві господарські споруди. Дві господарські споруди, які межують з сусіднім домоволодінням №164 було побудовано у період з 1990 року по квітень-травень 1992 року/а.с.57/.

З копії технічного паспорта на домоволодіння відповідача вбачається, що господарські споруди - сараї, які просить знести позивач, позначені на плані земельної ділянки літерами "Л" та "М" та збудовані у травні 1992 року. У технічному паспорті відсутні позначки про те, що на території домоволодіння є об'єкти самочинного будівництва, як це передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 127 від 24.05.2001 року.

Відповідно до змін, внесених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 404 від 09.08.2012 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року, до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 127 від 24.05.2001 року, не належать до самочинного будівництва: для будинків садибного типу, дачних та садових будинків; збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок); індивідуальні (садибні) житлові будинки , господарські (присадибні ) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Таким чином, господарські споруди - сараї, позначені на плані літерами "Л" та "М", розташовані за адресою: Павлоградський район, с.Вербки, вул.Фрунзе, 162, побудовані ОСОБА_2, не є самочинним будівництвом.

Згідно зі ст. ст. 11, 58 - 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні представником позивача за допомогою належних та допустимих доказів не доведено факт того, що відповідачем ОСОБА_2 чиняться перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.

Представнику позивача неодноразово у судових засіданнях роз'яснювалося право на проведення судово-будівельної експертизи з метою з'ясування питань про відповідність господарських споруд будівельним нормам і правилам, проте представник позивача відмовилася скористатись правом заявити клопотання про призначення експертизи. Також представнику поизвача неодноразово роз'яснювалося його право надати докази порушення прав позивача, проте позивач та його представник своїми правами не скористалися.

Доводи представника позивача про те, що господарські споруди - сараї, позначені на плані літерами "Л" та "М", не зареєстровані у встановленому порядку суд не приймає, оскільки згідно наданого відповідачем витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за відповідачем зареєстровані зазначені сараї. Крім того, навіть відсутність державної реєстрації зазначеного нерухомого майна не спростовує тієї обставини, що позивачем не доведено факт порушення її прав.

З акту обстеження присадибної ділянки від 25 червня 2015 року, затвердженого рішенням Вербківської сільської ради №1040 від 11.09.2015 р., вбачається що тінь від сараїв ОСОБА_2, які знаходяться на межі з домоволодінням ОСОБА_1 дійсно падає на присадибну ділянку ОСОБА_1 тільки в ранковий час та повільно зникає до одинадцятої години літнього часу. На протязі останніх годин дня тінь на присадибній земельній ділянці ОСОБА_1 утворюється від хаотично посаджених дерев, порослі від них та бур'яну. Земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться у вкрай занедбаному стані, з подвір'я ОСОБА_1 доноситься смердючий запах.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про зобов'язання відповідача знести сараї задоволенню не підлягають.

Як на підставу позовних вимог про зобов'язання відповідача встановити на своєму подвір'ї біля сараю, де знаходиться домашня птиця сітку-рабицю висотою близько двох метрів, як огорожу для домашньої птиці, позивач посилається на ту обставину, що домашня птиця відповідача псує городину, яку вирощує позивач.

На підтвердження зазначених доводів позивачем надано роздруківку фотокарток. Зазначені докази не відповідають вимогам допустимості з огляду на положення ст.ст.59,64 ЦПК України, оскільки з них не можливо встановити де зроблено ці знімки, кому належить майно, зображене на них.

Натомість, як вбачається з довідки Вербківської сільської ради Павлоградського району №581 від 23.03.2015 р., згідно записів погосподарської книги №23, станом на 01 січня 2015 року у домогосподарстві ОСОБА_2 птиця відсутня.

Оскільки позивачем не доведено за допомогою допустимих та належних доказів факт того, що її майну спричинена шкода, що між завданою шкодою та діями відповідача існує причинно-наслідковий зв'язок, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача встановити сітку-рабицю задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат відповдно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне віднести судові витрати за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 жотвня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3