Рішення № 52585211, 13.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6978/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категрія: 57

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Сєвєрова Є.С., Процик М.В.,

при секретарі судового засідання Сілукова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Садівничого кооперативу «Таїр» - ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2014 року по цивільній справі за позовом Садівничого кооперативу «Таїр» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування електричною енергією, розірвання договору на подачу електричної енергії, -

ВСТАНОВИЛА:

До Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся Садівничий кооператив «Таїр» з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування електричною енергією, розірвання договору на подачу електричної енергії. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі договору від 18.03.2008 року №И 1226 з ВАТ «Одесаобленерго» в особі Іллічівського РЕМ він є споживачем електричної енергії та зобовязаний оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії садівничим кооперативом та його членами. У свою чергу член садівничого кооперативу ОСОБА_3 21.11.2008 року уклав із садівничим кооперативом договір на подачу до земельної ділянки №90 на території кооперативу електричної енергії через електромережу кооперативу і зобовязався своєчасно оплачувати вартість спожитої електричної енергії. Але своїх зобовязань за договором ОСОБА_3 належним чином не виконує і не оплатив кооперативу за спожиті 17399 квт.годин електричної енергії у розмірі 6368 грн. 03 коп.. З наведених підстав СК «Таїр» просив стягнути з ОСОБА_3 6368 грн. 03 коп., розірвати договір на подачу електричної енергії і стягнути судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року в задоволенні позову СК «Таїр» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування електричною енергією, розірвання договору на подачу електричної енергії було відмовлено (т.1, а.с.117-118).

13.08.2014 року СК «Таїр» подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просив рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права. Звертав увагу на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема на те, що оплати на які посилається сторона відповідача проведені не позивачу, а третій особі, яка була не уповноважена на отримання будь-яких грошових коштів (т.1, а.с.120-123).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2015 року апеляційну скаргу СК «Таїр» задоволено частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення боргу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позов СК «Таїр» (т.1, а.с.200-203).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з вказівкою про передчасність висновку апеляційного суду про стягнення заборгованості без ретельної перевірки обставин справи (а.с.223-225).

За клопотання представників апелянта та з врахуванням вказівок ВССУ судом апеляційної інстанції забезпечувались докази шляхом витребування інформації (т.1, а.с.234, 240-242).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував. До матеріалів справи приєднано письмові пояснення та заперечення проти предявленого позову (т.1, а.с. 235-237).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2014 року скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що з наданих суду відповідачем квитанцій до прибуткових касових ордерів вбачається, що відповідач оплатив вартість спожитої ним електричної енергії СК «Таїр» і Громадській організації «Таїр». При цьому посилався на пояснення свідка ОСОБА_4, видану ним довідку від імені ГО «Сади Таїра», а також зробив висновок, що з платіжних квитанцій наданих відповідачем та свідком слідує, що ОСОБА_4 вносив шляхом сплати через банк на рахунок Іллічівського РЕМ від імені СК «Таїр» грошові кошти, отримані ним від членів цього кооперативу, у тому числі і від відповідача, за спожиту електричну енергію. Доказів того, що сплачені ОСОБА_4 грошові кошти не були зараховані Іллічівським РЕМ в рахунок оплати СК «Таїр» за спожиту його членами електричну енергію позивач суду не надав. Відповідно підстави для стягнення грошових коштів з відповідача відсутні.

ОСОБА_5 до такого висновку суд прийшов з порушенням вимог ст. 10, 60, 62 ЦПК України, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права що має наслідком згідно з п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасування судового рішення та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2008 року між ВАТ «Одесаобленерго» в особі Іллічівського РЕМ та позивачем СК «Таїр» укладено договір про постачання електричної енергії № И 1226, відповідно до умов якого постачальник електроенергії Іллічівський РЕМ постачає кооперативу електричну енергію для забезпечення потреб членів кооперативу, а останній зобовязується оплачувати вартість використаної електроенергії (т.1, а.с. 18-25, 27). До вказаного договору вносились зміни та робились доповнення (т.1, а.с. 26, 174). Вказаний договір є чинним, недійсним не визнавався.

Позивач є юридичною особою, яка зареєстрована в установленому законом порядку та має універсальну правосубєктність згідно зі ст. 91 ЦК України (т.1, а.с 12-17, 148).

22 листопада 2008 року між СК «Таїр» та членом кооперативу ОСОБА_3 укладено договір на подачу електричної енергії через електромережу кооперативу до земельної ділянки № 90 на території кооперативу, згідно з умовами якого останній зобовязався своєчасно оплачувати вартість спожитої електричної енергії (т.1, а.с.8, 82). Правовідносини за вказаним договором мають зобовязальний характер, а тому на нього розповсюджуються загальні положення про зобовязання та наслідки їх невиконання. Вказаний договір також не визнаний недійсним та оцінений колегією суддів як такий, що укладений на виконання п. 8.1.1 договору про постачання електричної енергії від 18 березня 2008 року між ВАТ «Одесаобленерго» в особі Іллічівського РЕМ та СК «Таїр» тобто є договором про технічне забезпечення електропостачання споживача. До липня 2011 року відповідач сплачував до каси СК «Таїр» вартість спожитої ним електричної енергії, що не оспорюється стороною відповідача.

Виходячи з засад змагальності процесу та особливостей поділу обовязку доказування для сторін (ст.ст. 10.11, 60-62 ЦПК України) позивач, звертаючись до суду, повинен був довести підстави (життєві обставини) на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення грошових коштів, тобто наявність договірних відносин між сторонами (надано копію договору між сторонами т.1, а.с. 8), факт передачі електричної енергії від сеті позивача до земельної ділянки відповідача, що не оспорюється відповідачем, та підтверджується матеріалами справи, зокрема витягами з особового рахунку відповідача (т.1, а.с.163, т. 2, а.с. 2-5), з якого можна зробити висновок про спожиті відповідачем 17399 Квт. електричної енергії, за які не було сплачено 6368 грн. 03 коп. Вартість 1 кв. електроенергії встановлено рішеннями загальних зборів (т.1, а.с.11). Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Не визнаючи позовні вимоги сторона відповідача повинна була спростувати належними та допустимими доказами відсутність заборгованості, тобто факт регулярної оплати електроенергії згідно з показниками лічильника.

До матеріалів справи приєднані копії приходних ордерів (т.1, а.с. 50-53) на яких відсутня печатка СК «Таїр», а використана печатка СК «Таїр» - Д (тобто дублікат печатки). Також до матеріалів справи приєднано копії приходних ордерів, які засвідчені печаткою іншої юридичної особи громадської організації «Сади Таїра» (т.1, а.с. 55-56, 87-98). Таким чином, вказані докази не свідчать про виконання обовязку відповідача про сплату використаної ним електроенергії, оскільки вони видані не належною посадовою особою та завірені печаткою, яка належить іншому кооперативу, а інша є дублікатом печатки СК «Таїр», яка залишена після переобрання колишнього голови кооперативу та не може використовуватися для документів. З приводу зазначених обставин СК «Таїр» зверталося до правоохоронних органів (т.1, а.с. 167-171). При цьому 9 липня 2011 року відбулись позачергові загальні вибори членів СК Таїр, на яких обрано новий склад правління та обрано головою правління ОСОБА_4 Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 червня 2012 року вказані позачергові вибори були визнанні незаконними. Дане судове рішення набрало законної сили 9 жовтня 2012 року (т.1, а.с.149-150). З наданих суду матеріалів вбачається, що з 2012 року головою СК «Таїр» є ОСОБА_6, а головним бухгалтером ОСОБА_7 (т.1, а.с. 164). Підписи вказаних осіб на наданих відповідачем копіях приходних ордерів відсутні.

Таким чином ОСОБА_3 повинен був сплачувати грошові кошти саме зазначеній посадовій особі. Незважаючи на наведені обставини, відповідач та близько 30 осіб сплачували та продовжують сплачувати вартість спожитої електричної енергії особисто ОСОБА_4

Щодо доказів наданих відповідачем та свідком ОСОБА_4 про зарахування грошових коштів, які були внесені ОСОБА_4 через установу банку на розрахунковий рахунок Іллічівського РЕМ від імені СК «Таїр» на виконання умов договору від 18 березня 2008 року (т.1, а.с. 58-78, ), колегія суддів зауважує наступне. Сторони провадження знаходяться в договірних відносинах, які за своє природою характеризуються як договір про технічне забезпечення електропостачання споживача субабонента. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. З умов укладеного між сторонами договору не вбачається, що відповідач має право покладення свого обовязку щодо сплати на іншу особу, навпаки, за структурою виниклих між сторонами звязків грошові кошти сплачуються позивачем на рахунок РЕМ, а субабонентами (членами кооперативу) оплачуються спожита електрична енергія (компенсується вартість) СК «Таір». Відповідно рахувати належним виконання прийняття грошових коштів третіми особами, навіть за умови перерахування частини отриманих грошових коштів Іллічівському РЕМ ЦК України не дає. Навпаки ЦК України встановлює наслідки виконання неналежній особі в ст. 1212 ЦК України, що захищає права особи, яка здійснила помилкове виконання (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України). При цьому колегія суддів враховує, що відповідач повинен був виказувати розумну обачливість, коли передаючи грошові кошти, він не перевіряв повноваження ОСОБА_4, та звернути увагу спочатку на наявність позначки «дублікат» на печатці, яку ОСОБА_4 використовував, а потім взагалі на використання печатки іншої юридичної особи. Між тим, згідно з п. 3.3 положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. При цьому відсутність будь-яких претензій ВАТ «Одесаобленерго» в особі Іллічівського РЕМ до СК «Таїр» щодо несвоєчасної оплати спожитої електричної енергії за договором від 18 березня 2008 року не може свідчити про відсутність будь-яких зобовязань з боку відповідача перед позивачем, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснень голови СК «Таір» позивачем вишукувались інші джерела для оплати фактичної спожитою електроенергії членами кооперативу з метою запобігання відключення всього кооперативу від електропостачання (т.1, а.с.169).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. У відповідності до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За встановлених обставин справи повязаних з конфліктом навколо керівництва кооперативом, а також факт часткове виконання грошового зобовязання неналежній особі, колегія суддів вважає, що порушення не є істотним, а тому підстав для розірвання договору не має. Відповідно колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаних позовних вимог.

Так само колегія суддів відмовляє в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно зі ст.ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу це фактично понесені стороною і документально підтвердженні витрати, повязані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права під час вирішення цивільної справи. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних справ. Додатком до даної постанови визначено, що розмір компенсації витрат, повязаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється відповідно до того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Позивач надав до матеріалів справи товарний чек без № від 12 травня 2014 року, згідно якому адвокат ОСОБА_2 отримав від СК Таїр 2000 грн. за надання правової допомоги кооперативу (а.с. 46). Однак, в матеріалах справи відсутній відповідний розрахунок кількості годин, які затратив адвокат для надання правової допомоги у даній справі, тому колегія суддів позбавлена можливості визначити розмір витрат позивача на правову допомогу.

В звязку з вищевикладеним колегія суддів на підставі п. 3,4 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першій інстанції, та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представникасадівничого кооперативу "Таїр"ОСОБА_2 - задовольнити частково.

РішенняОвідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Садівничого кооперативу "Таїр" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування електричною енергією-задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_3 на користь Садівничого кооперативу "Таїр" заборгованість за користування електричною енергією в сумі 6368 грн. 03 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_8

ОСОБА_5

ОСОБА_9