Рішення № 52581167, 15.10.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13505/15-ц

Провадження №2/761/5750/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.,

при секретарі Лазоришинець К.М., Кріт І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року Київський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2) про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що гуртожиток Київського слідчого ізолятору перебуває на балансі Київського слідчого ізолятору УДПтС України в м.Києві та Київській області і є державною власністю, й призначений для тимчасового проживання співробітників системи органів ДПтС України та осіб, що були більше десяти років пов'язані трудовими відносинами з системою органів ДПтС України, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Порядок вселення в гуртожиток визначено Положенням про гуртожиток Київського слідчого ізолятору, для осіб, що потребують надання помешкання за місцем проходження служби, в Київському СІЗО, існує черга з числа осіб, котрі працюють в Київському слідчому ізоляторі, системі органів ДПтС України й потребують для виконання своїх службових обов'язків наявності тимчасового помешкання за місцем несення служби чи то виконання покладених на них службових обов'язків у відповідності до КВК України, Закону України Про ДКВС України. ОСОБА_1 в трудових відносинах з установами системи органів ДПтС України не перебуває, з 1998 року була зареєстрована та мешкала в гуртожитку Київського слідчого ізолятору разом з її батьками, однак, згодом, незаконно, безпідставно й самоправно, без належного погодження з адміністрацією Київського слідчого ізолятору та без отримання відповідного ордера, Відповідач зайняла кімнату НОМЕР_1 гуртожитку Київського слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київської області. Також, Відповідач, у подальшому, з 2001 року грубо порушуючи встановлений порядок, фактично незаконно, безпідставно та самоправно зареєструвала за адресою гуртожитку та вселила в кімнату НОМЕР_1 свого сина ОСОБА_2. Окрім того, за час мешкання в гуртожитку Київського слідчого ізолятора Відповідач систематично й на протязі тривалого часу проживала й не сплачувала за житлові та комунальні послуги, послуги з утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, мала значну заборгованість з оплати. У зв'язку з незаконним проживанням Відповідача в гуртожитку, адміністрацією Київського слідчого ізолятору було надіслано Відповідачеві лист-повідомлення за вих. № 22121 від 22.10.2014р., в якому зазначено, що Відповідач займає кімнату НОМЕР_1 незаконно й має в добровільному порядку звільнити займану кімнату до 22.11.2014р., Відповідач цю вимогу проігнорував.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.08.2015р. (а.с.50), Позивач просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з незаконної зайнятої кімнати НОМЕР_1 гуртожитку Київського слідчого ізолятору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншої житлової площі та стягнути з ОСОБА_1 понесені Позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник Позивача - Харчук В.В. пояснив суду, що в жовтні 2014 року була проведена службова перевірка по факту виявлення незаконно проживаючих в гуртожитку Київського слідчого ізолятору, про що 22.10.2014р. було складено, підписано та затверджено відповідний Висновок. За результатами проведеної перевірки було направлено відповідне повідомлення про безпідставність зайняття кімнати в гуртожитку Відповідачами, яке останніми було проігноровано. Окрім того, провівши вивчення законності підстав вселення в кімнату гуртожитку НОМЕР_1 Київського слідчого ізолятора було з'ясовано, що кімната НОМЕР_1 була зайнята мешканцями з грубим порушенням встановленого порядку, відповідних рішень адміністрацією установи не приймалось, вони ні з ким не погоджували, ордер на зайняття кімнати не видавався, що є грубим порушенням порядку вселення в кімнату гуртожитку, а відповідно й підставою для виселення з зайнятої житлової площі з підстав незаконного її зайняття, самоправного вселення в таку (а.с.74-75). Представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні пояснили, що раніше у спірній кімнаті ОСОБА_1 проживала разом зі своїми батьками - ОСОБА_4, який з 1994р. по 2001р. працював в системі органів виконання покарань, та ОСОБА_5, яка з 1976р. по 2000р. працювала в Київському слідчому ізоляторі. Так, за радянських часів батьки Відповідачки як працівники системи органів виконання покарань отримали спірну кімнату для проживання, та мали тимчасову реєстрацію у вказаному гуртожитку на певний період, яка в подальшому поновлювалась на новий строк, проте з 1991 року та до моменту смерті - батьки Відповідачки мали постійну реєстрацію у зазначеному гуртожитку. Після смерті батьків, Відповідачка залишилась проживати в кімнаті, яку вона займала з батьками і в якій була зареєстрована при житті бітьків, оскільки іншого житла для проживання вона не мала. Водночас, Відповідачка зазначила, що вона 8 років (з 2000р. по 2008р.) працювала в Департаменті державної служби виконання покарань, проте звільнилась, оскільки отримала інвалідність ІІІ групи. Відповідачка та її представник проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.

Представник Служби у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації - Скопич Д.І. проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1979р.н. разом з сином ОСОБА_2, 2001р.н. зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1, в гуртожитку, займають житлову площу кімнати 16,3 кв.м. в однокімнатній квартирі дев'ятиповерхового будинку, який знаходиться на балансі Київського слідчого ізолятору, що підтверджується Довідкою № 183/169 від 12.05.2015р. (а.с.10).

В ході проведення службової перевірки по виявлення фактів щодо незаконно проживаючих осіб в гуртожитку Київського слідчого ізолятору, встановлено, що ОСОБА_1 - зареєстрованої в гуртожитку з сином 2001р.н., яка мешкає з народження в кімнаті НОМЕР_1 разом з сином та чоловіком, кімнату отримували батьки ОСОБА_1, що пропрацювали в Київському СІЗО більше десяти років й на теперішній час померли, - ордер на вселення Відповідачці не видавався, що підтверджується Висновком службової перевірки по факту виявлення незаконно проживаючих в гуртожитку Київського слідчого ізолятора від 22.10.2014р., затвердженого Начальником Київського слідчого ізолятора підполковником внутрішньої служби В.В. Мастицьким 22.10.2014р. (а.с.8).

За результатами проведеної службової перевірки, Позивач направив ОСОБА_1 повідомлення від 22.10.2014р. № 16-23121, в якому повідомив Відповідача-1, що вона незаконно мешкає та зареєстрована в житловому приміщенні НОМЕР_1 гуртожитку Київського слідчого ізолятора, АДРЕСА_1 (без належних підстав, за відсутності ордера на вселення, не пов'язані трудовими відносинами з системою органів ДПтС України), та запропоновано в тридцяти денний термін звернутись до районного відділу ДМС України з Заявою - «Про зняття з реєстрації за місцем Вашого теперішнього мешкання», а також звільнити займану кімнату в добровільному порядку (а.с.9).

Порядок надання жилої площі в гуртожитку Київського слідчого ізолятора, користування ним, його утримання, компенсації його мешканцям витрат на енергоносії, газопостачання, водопостачання, водовідведення, опалення, електроенергію за тарифами, визначеними законодавством України встановлюється Положенням про гуртожиток Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, затвердженим Начальником Київського слідчого ізолятора підполковником внутрішньої служби В.В. Мастицьким 08.10.2014р. (далі - Положення про гуртожиток) (а.с.11-16).

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про гуртожиток визначено, що гуртожиток Київського слідчого ізолятора Управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області є майном Державної кримінально-виконавчої служби України та перебуває у державній власності і використовується виключно для тимчасового проживання персоналу Державної пенітенціарної служби України (ДПтС України), що проходять службу та працюють в місті Києві в тому числі пенсіонерів ДПтС України, які звільнені з органів та установа місті Києві, за умови відсутності в нього та членів родини місця проживання у відповідному населеному пункті, перебувають на обліку і очікують покращення житлових умов, ліжко-місця, кімнату в гуртожитку особового складу.

Управління гуртожитком здійснює адміністрація Київського СІЗО, на правах оперативного управління майном ДПтС України, що перебуває на його балансі, а також забезпечує його збереження та раціональне використання.

Відповідно до ст. 121 Житлового кодексу Української РСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ст. 122 ЖК Української РСР).

Пунктами 6, 7 Положення про гуртожиток визначено, що жила площа в гуртожитку Київського СІЗО надається за рішенням адміністрації Київського СІЗО погодженого з Управлінням ДПтС України в місті Києві та Київській області та профспілковим комітетом, яке оформлюється у формі протоколу. На підставі спільного рішення про надання жилої площі в гуртожитку, адміністрація Київського СІЗО видає громадянинові спеціальний ордер, встановленого зразка, у відповідності до додатку Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою РМ Української РСР від 03.06.1986 року № 208, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно п.25 Положення про гуртожиток встановлено, що особи, що працювали, проходили службу в Київському СІЗО, УДПтС України в місті Києві та Київській області, а також ДПтС України в межах міста Києва, і які припинили такі трудові відносини з Київським СІЗО, системою підрозділів ДПтС України, підлягають виселенню з гуртожитку без надання їм іншого жилого приміщення. Осіб, з числа жильців гуртожитку, які систематично грубо порушують правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку та громадський порядок, а також осіб, що самоправно або з порушенням встановленого порядку вселення зайняли жилу площу в гуртожитку Київського СІЗО, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Водночас, з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб коло яких визначено ст. 125 ЖК України.

За ст. 124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Разом з тим, відповідно до ст. 125 ЖК Української РСП визначено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу (ст. 126 ЖК Української РСР)..

У відповідності до ст. 64 ЖК Української РСР до членів сім'ї належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Судом встановлено, що не заперечувалось Позивачем, що Відповідачка-1 ОСОБА_1 (до одруження - ОСОБА_1) з моменту свого народження - 02.01.1979р.н., проживала разом зі своїми батьками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в кімнаті НОМЕР_1 в гуртожитку Київського СІЗО по АДРЕСА_1, що підтверджується Висновком службової перевірки від 22.10.2014р. та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.1979р. (а.с.60).

Як було зазначено, в судовому засіданні Відповідачка пояснила, що за радянських часів батьки Відповідачки як працівники системи органів виконання покарань отримали спірну кімнату для проживання, та мали тимчасову реєстрацію у вказаному гуртожитку на певний період, яка в подальшому поновлювалась на новий строк, проте з 1991 року та до моменту смерті - мали постійну реєстрацію у зазначеному гуртожитку, що підтверджується відповідними відмітками в картці ОСОБА_5 (а.с.57-58).

Зокрема, мати Відповідачки-1 - ОСОБА_5 проходила службу в органах внутрішніх справ та в системі виконання покарань з 01.05.1976р. по 07.06.2000р., тобто більше 10років, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_5 НОМЕР_3 (а.с.62-63), а батько - ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ та в системі виконання покарань з 21.12.1994р по 16.01.2001р., що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_4 НОМЕР_4 (а.с.65-66).

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати Відповідачки - ОСОБА_5 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 16.10.2003р. (а.с.53), а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько Відповідачки - ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 28.10.2008р. (а.с.52).

Після смерті батьків Позивачка разом з сином - ОСОБА_2, 2001р.н. залишилась проживати в кімнаті НОМЕР_1 в гуртожитку Київського СІЗО по АДРЕСА_1, оскільки іншого житла для проживання не мала та на сьогоднішній день не має. Відповідно до положень Сімейного кодексу України місце проживання неповнолітньої дитини визначається за місцем проживання одного з батьків.

Таким чином, зважаючи на той факт, що Позивачка є членом сім'ї померлих працівників органів системи виконання покарань - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким було надано службове приміщення, а відтак з урахуванням вимог ст.125 Житлового кодексу Української РСР, - не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення, розглянувши справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення - не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 64, 121, 122, 124-126 Житлового кодексу Української РСР, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Київського слідчого ізолятора управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: