Ухвала суду № 52581048, 22.10.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/4466/15

ун. № 759/16462/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Морозов М.О. при секретарі Самчик І.М., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Карасьова Д.С., погоджене прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Ботезат А.В., про накладення арешту на речі, що були вилучені під час проведення обшуку 19 жотвня 2015 року в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, у досудовому розслідуванні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100080009456 від 23.09.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2015 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Карасьова Д.С., погоджене прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Ботезат А.В., про накладення арешту на майн ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що було вилучене 19.10.2015 р. під час проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, а саме вісім програмно-технічних комплексів «Аsіс» та одного ноутбуку марки «Аsus».

Клопотання обґрунтоване наступним.

Слідчим відділом Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100080009456, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що невстановлені особи, використовуючи документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, самовільно, всупереч установленому законом порядку, використовують нежиле приміщення площею 42,2 кв. м., що знаходиться в одноповерховій будівлі (Літ. «В-В'»), розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню встановлено, що 30.04.2015 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на прохання невстановленої особи з метою спільного використання складського приміщення підписав договір оренди № 46.15 від 30.04.2015 щодо тимчасового, платного користування нежилим приміщенням площею 42,2 кв. м., що знаходиться в одноповерховій будівлі (Літ. «В-В'»), розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору оренди № 46.15 від 30.04.2015 орендодавцем вищевказаного приміщення являється ПАТ «Український нафтогазовий інститут» (ЄДРПОУ 00147134) в особі голови правління ОСОБА_5 Власником приміщення, яке є об'єктом договору оренди № 46.15 від 30.04.2015, від 30.04.2015, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс серії МК № НОМЕР_1 від 05.06.2013, видане на підставі наказу Головного управління житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна від 02.06.2003 № 636-В», являється ПАТ «Український нафтогазовий інститут».

Допитаний як свідок ОСОБА_4 показав, що з 25.02.2015 він являється фізичною особою-підприємцем. Господарська діяльність пов'язана з виробництвом хліба, хлібобулочних виробів та інших борошняних кондитерських виробів, а також роздрібна торгівля вищеперерахованою продукцією. 30.04.2015 він на прохання особи, що представилась ОСОБА_6, з метою спільного використання складського приміщення підписав договір оренди № 46.15 від 30.04.2015 щодо тимчасового, платного користування нежилим приміщенням площею 42,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проте після підписання договору оренди ОСОБА_4 до приміщення, орендарем якого він являється, охорона складських приміщень та особа, що представилась ОСОБА_6, не допускали. В подальшому ОСОБА_4 стало відомо, що в приміщенні, яке він орендує відповідно до договору оренди, знаходиться комп'ютерне обладнання, а саме сервери, на яких зберігається якась інформація. До вказаного приміщення нікого з посторонніх не допускають. Доступ до приміщення має лише ОСОБА_6, чоловік на ім'я ОСОБА_3 та чоловік, який є старшим серед них. Анкетними даними старшого він не володіє, знає лише, що даний чоловік є громадянином Російської Федерації.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 07.10.2015 до Святошинського районного суду м. Києва скеровано клопотання щодо проведення обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, з усіма наявними в ньому приміщеннями, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, а також речей та документів, що мають значення для розкриття правопорушення та можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

Вказане вище клопотання 07.10.2015 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. задоволено та винесено ухвалу щодо надання дозволу на проведення обшуку в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання згаданої вище ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 19.10.2015, працівниками СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві проведено обшук в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого було вилучено речі та документи, згідно протоколу обшуку.

Беручи до уваги той факт, що в ході обшуку були виявлені та вилучені речі та документи, окрім тих, що є речами та документами, на відшукання яких прямо було отримано дозвіл в ухвалі суду про обшук, ще й речі та документи, що явно відповідають критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, яка передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Так, до прикладу, в ході проведення обшуку 19.10.2015 в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено вісім програмно-технічних комплексів "Asic" та одного ноутбука марки "Asus", які придбались та використовувались для створення імітування електронних грошей крипто валюти (Bitcoin та інших) гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

В органу досудового розслідування немає жодних відомостей, що виявлені та вилучені речі під час обшуку мають відношення до законної господарської діяльності приватного підприємця гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Таким чином, в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у проведенні ряду експертиз з метою використання у подальшому їх висновків як доказу, а також той факт, що іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цієї інформації, попередити можливість посадових осіб підприємства знищити чи приховати від досудового слідства вказані речі, виникла необхідність у отриманні дозволу на накладення арешту зазначених вище майна.

У зв'язку з викладеним вище та враховуючи, що зібрати докази, які необхідні для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні № 12015100080009456, захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, іншим шляхом не можливо, відповідно до ст. ст. 40, 131, 132, 170, 171 КПК України необхідно накласти арешт на вилучені речі.

В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та пояснив, що накладення арешту на речі надасть можливість отримати докази, які мають значення у кримінальному провадженні.

Власник майна ОСОБА_3 та його представник-адвокат Божок Д.В. проти задоволення клопотання заперечують, пояснивши, що законних підстав для накладення арешту на майно не має і воно підлягає поверненню його власнику.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого, власника майна та його представника, дослідивши клопотання та письмові докази, додані до нього, оглянувши письмові документи, надані ОСОБА_3, прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Підставою подачі клопотання про арешт майна зазначається у клопотанні, що вилучені під час обшуку речі явно відповідають критеріям, зазначеним в ч.2 ст. 167 КПК України і у органу досудового розслідування немає жодних відомостей, що виявлені та вилучені речі під час обшуку мають відношення до законної господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_3, виникла необхідність у проведенні ряду експертиз з метою використання у подальшому їх висновків як доказу, й іншим способом довести обставини, які передбачається довести за допомогою цієї інформації, не має можливості, необхідно попередити можливість посадових осіб підприємства знищити чи приховати від досудового слідства ці речі.

Згідно правового змісту частини 7 ст. 236 КПК України, крім іншого, вказано про те, що вилучені під час обшуку слідчим, прокурором речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як встановлено, в ухвалі слідчого судді від 07.10.2015 р. було надано дозвіл на обшук в нежилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено та вилучено ряд речей відповідно до протоколу обшуку від 19.10.2015 р., які не були зазначені в ухвалі слідчого судді, та які заявлені в клопотанні слідчого про їх арешт від 20.10.2015 р., а саме вісім програмно-технічних комплексів "Asic" та один ноутбук марки "Asus",

Слідчий суддя не надавав прямого дозволу на відшукання вищевказаних речей в ухвалі від 07.10.2015 р. на проведення обшуку, у зв*язку із чим ці речі відповідно до частини 7 ст. 236 КПК України мають статус тимчасово вилученого майна, яке було вилучено слідчим при обшуку 19.10.2015 р., про що слідчий і зазначає у своєму клопотанні.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом є тимчасове позбавлення права підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

З наданого слідчим клопотання і доданих документів не вбачається, що ОСОБА_3 є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями іного підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, йому не повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, по якому проводиться досудове розслідування. Частина 1 статті 276 КПК України передбачає, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Станом на час розгляду клопотання можна стверджувати, що вказаний у вилучених під час проведення обшуку речах ОСОБА_3 не був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення, щодо нього не обиралися передбачені КПК України запобіжні заходи і у слідчого відсутні достатні докази для підозри цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення, а є лише припущення.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до положень ч.3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

В частинах 2, 4 ст.173 КПК України визначені обставини, які слідчий суддя повинен враховувати при вирішенні питання щодо арешту майна, зокрема, правову підставу арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та справедливість обмеження права власності завданням кримінального провадження і у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна; слідчий суддя, суд зобов*язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно ч.5 ст.110 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні надати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Аналіз вказаних вище процесуальних норм дає для слідчого судді підстави вважати, що накладення арешту на речі, вказані у клопотанні слідчого, не буде відповідати в повній мірі критеріям відповідно до частини 2 ст.167 КПК України, клопотанням про накладення арешту, поясненням слідчого не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно та не надано доказів того, що майно, на яке він просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, крім того, правових підстав для арешту майна не має у співвідношенні з фабулою ст. 356 КК України, по якій кваліфіковане кримінальне провадження, відсутні докази, що вказують на вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, санкція статті 356 КК України не передбачає конфіскацію майна, ОСОБА_10 не визнавався потерпілим у кримінальному провадженні та не заявляв цивільного позову, залишення цих речей під арештом може привести до порушення законних прав та інтересів особи, яка зазначена в клопотанні як власник майна.

У клопотанні зазначається, що в органу досудового розслідування не має жодних відомостей, що виявлені та вилучені речі під час обшуку, мають відношення до законної господарської діяльності ПП ОСОБА_3, між тим, докази саме незаконної діяльності вказаної особи відсутні в матеріалах клопотання, дані відносно незаконної діяльності ОСОБА_3 не вносились до ЄРДР, що не позбавляло право слідчому органу вчинити певні процесуальні дії, передбачені кримінальним-процесуальним кодексом України щодо з'ясування причетності вказаної фізичної особи до незаконної діяльності.

Крім того, в клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно ОСОБА_3, між тим вилучалось майно у ОСОБА_3, тобто прізвище вказаної особи у клопотанні не співвідноситься з дійсним прізвищем ОСОБА_3.

В силу ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки воно є необґрунтованим, слідчим не доведено необхідності та обґрунтованості арешту речей.

Згідно ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 170, ч. ч. 1, 2 ст. 173, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві Карасьова Д.С., погоджене прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Ботезат А.В., про накладення арешту на речі, саме вісім програмно-технічних комплексів «Аsіс» та один ноутбук марки «Аsus», що були вилучені під час проведення обшуку 19.10.2015 р. у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, у досудовому розслідуванні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100080009456 від 23.09.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України.

Майно у вигляді восьми програмно-технічних комплексів «Аsіс» та одного ноутбуку марки «Аsus», що були вилучені під час проведення обшуку 19.10.2015 р. у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, повернути особі, у якої вони були вилучені по протоколу обшуку від 19 жовтня 2015 року-ОСОБА_3.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ