Рішення № 52577029, 22.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1346/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/5717/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 54 22.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: судді - Білоконь О.В.,

суддів: Гуль В.В., Савченка С.І.,

при секретарі Якимчук Ю.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» про стягнення середнього заробітку,-

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

11 липня 2014 року він був звільнений із посади торгівельного представника ТОВ «Торгівельна група «Конкорд», але вдень звільнення з ним не було проведено розрахунку та не видано трудової книжки, яку він отримав у лютому 2015 року.

Уточнюючи позовні вимоги, позивач просив суд на підставі ч.5 ст. 235 КЗпП України стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з 12 липня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 8750 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Торгівельна група «Конкорд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 8750 грн. та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Торгівельна група «Конкорд» подали апеляційну скаргу, в якій просили суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції невірно визначив середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки позивачеві у розмірі 8750 грн., оскільки не поклав в основу цього розрахунку довідку про доходи позивача. Крім того, в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача суд ухвалив рішення за недоведеності цих позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, що переглядається, не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Встановлено, що з 2012 року по 11 липня 2014 року ОСОБА_2 працював на посаді торгівельного представника ТОВ «Торгівельна група «Конкорд», однак при звільненні йому не було видано трудову книжку, яка була йому вручена лише у лютому 2015 року.

Ці обставини підтверджені письмовими матеріалами справи і сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Відповідно до ч.4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню за той період, коли з вини відповідача була затримана видача трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п. 32 Постанови Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 ( далі - Порядок).

Відповідно до положень п.5,8 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми середнього заробітку, що підлягає виплаті у зв»язку із затримкою видачі трудової книжки, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 вказаного Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як видно із матеріалів справи, згідно з чинними та не оспореними позивачем наказами від 28 лютого 2014 року та 30 квітня 2014 року "Про встановлення неповного робочого тижня" з додатком у виді списку працівників, яким встановлено неповний робочий день та які надали згоду на роботу в режимі неповного робочого тижня /дня, ОСОБА_2 з 1 травня 2014 року працював неповний робочий тиждень/день - 1 день на тиждень (четвер) по 4 години, у зв»язку з чим за травень та червень 2014 року йому нарахована заробітна плата по 125 грн. ( а.с.55-64).

Із наведеного вбачається, що у травні та червні 2014 року позивач відпрацював 8 робочих днів, тому відповідно до наведеного вище Порядку середньомісячне число робочих днів складає 4 робочих дні із середньоденною зарплатою у розмірі 31 грн. 25 коп. ( 250 грн. заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні поділити на 8 відпрацьованих робочих днів). Із цих міркувань колегія суддів не бере до уваги довідку про доходи, яка видана ТОВ «Торгівельна група «Конкорд» 19 травня 2015 року № 15/05-1 про те, що середньоденна зарплата ОСОБА_2 складала 35 грн. 14 коп. без зазначення розрахунку цієї суми ( а.с.64).

Враховуючи, що з моменту непроведення з позивачем розрахунку, тобто з 12 липня 2013 року до лютого 2014 року, пройшло 28 робочих дня ( 7 місяців затримки видачі трудової книжки помножити на середньомісячне число робочих днів - 4), то середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 875 грн. (28 робочих дня помножити 31,25 грн. середньоденної зарплати).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року № 6-87цс11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки трудової книжки в сумі 8750 грн., без наведення розрахунку цієї суми, суд допустив неправильне застосування ч.5 ст. 235 КЗпП України, ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, яке суперечить змісту цих норм та практиці їх застосування. Доводи апеляційної скарги про неправильність розрахунку підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин, в силу вимог ст. 309 ЦПК України, судове рішення в частині розміру середнього заробітку за час затримки трудової книжки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає зміні, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 875 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції вірно встановив, що внаслідок невчасної видати відповідачем позивачеві трудової книжки останньому була спричинена моральна шкода у розмірі 1500 грн.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнення на користь позивача моральної шкоди колегія суддів відхиляє, оскільки, на думку колегії, факт порушення трудових прав, який встановлений судом, є підставою для стягнення моральної шкоди, а її розмірі 1500 грн. з урахуванням вимог розумності та справедливості є достатньою і справедливою компенсацією позивачу за завдану моральну шкоду у зв»язку з порушенням його трудових прав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, однак судом зроблено невірний розрахунок середнього заробітку, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні, а тому апеляційну скаргу слід частково задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2015 року змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 8750 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Конкорд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки у розмірі 875 грн.

В решті рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2015 року залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді: