Ухвала суду № 52575024, 22.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14970/15-к Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія КПК Доповідач Крижанівський В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Житомир

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Крижанівського В.В.,

суддів: Мельничук Н.М., Городиського С.С.,

при секретарі: Кашенко Л.М.,

з участю прокурора: Крайник М.В.,

захисника: ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у тому, що близько 01 години 24 липня 2015 року перебуваючи поблизу кафе «Феміна», розташованого по вул. Щорса, 57А в м. Житомирі шляхом ривка зірвав рукою з шиї ОСОБА_3 золотий ланцюжок, вагою 1,96г. 585 проби, вартістю 872 грн. 92 коп.

Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту його затримання, 08 години 15 жовтня 2015 року.

Визначено ОСОБА_2 розмір застави - 20 мінімальних розмірів заробітної плати, що складає 24360 грн.

Строк дії ухвали встановлено до 13 грудня 2015 року.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати. Постановити нову ухвалу. Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід - домашній арешт з покладенням обовязків зявлятися на першу вимогу органів досудового розслідування та до суду. Посилається на те, що ухвала слідчого судді була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Неправильно було застосовано ст. ст. 177, 194 КПК України, не застосовано ст. 181 КПК України. Вважає, що до ОСОБА_2 можливо застосувати домашній арешт. Наявність факту підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для тримання його під вартою. ОСОБА_2 має фактичне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дочку, Діану ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, відсутні будь-які підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 буде займатися злочинною діяльністю, а тримання його під вартою сприятиме встановленню істини по справі, убезпечить ухиленню від слідства і суду.

Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Предметом дослідження суду першої інстанції були ті обставини, з якими закон повязує можливість обрання запобіжного заходу та при прийнятті рішення виходив із мети та підстав застосування запобіжних заходів.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього кодексу.

Пунктом 5 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів провадження, за вироком апеляційного суду Черкаської області від 21 червня 2007 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочинів передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, ч.2 п.6 ст. 115, ст. 70 КК України на 10 років позбавлення волі. Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 13 лютого 2014 року ОСОБА_2 звільнено умовно-достроково від відбування покарання на 2 роки 11 місяців 3 дні.

15 жовтня 2015 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Наведені обставини, на які в своєму рішенні послався суд першої інстанції свідчать про наявність ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України давали підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії передбачені цією нормою.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що застосування інших, більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Постанова судді про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_2 відповідає вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

За наведених обставин, доводи захисника, що ухвала слідчого судді була постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неправильно застосовано ст.ст. 177, 194 КПК України, що до ОСОБА_2 відповідно до ст. 181 КПК України можливо застосувати домашній арешт не ґрунтуються на матеріалах провадження і є безпідставними.

Щодо доводів захисника, що наявність факту підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для тримання ОСОБА_2 під вартою, що він має фактичне місце проживання, на утриманні неповнолітню дочку, Діану ІНФОРМАЦІЯ_2, то як вбачається з матеріалів провадження, такі обставини були враховані слідчим суддею при постановленні ухвали і у даному випадку не дають підстав для застосування до ОСОБА_2 іншого, більш м?якого запобіжного заходу.

Безпідставними є доводи про відсутність будь-яких підстав вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 буде займатися злочинною діяльністю, а тримання його під вартою сприятиме встановленню істини по справі, убезпечить ухиленню від слідства і суду. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що свідчить про наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України в тому числі, що він може займатися злочинною діяльністю, переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали слідчого судді з підстав наведених в апеляційній скарзі захисника.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного

ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року щодо нього - без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: