Вирок № 52574270, 22.10.2015, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №279/10876/15-к

1-кп/279/328/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2015 р. рокуКоростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коваленко В.П.

при секретарі Петрук О.І.

з участю прокурора Тещенка М.М.

адвокатів ОСОБА_1

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м . Коростень Житомирської області кримінальне провадження щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не інваліда, не депутата, тимчасово не працюючого, не судимого

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1ст.135 ,ч. 2ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 06 червня 2015 року близько 02 години 30 хвилин в м. Коростень Житомирської області, керуючи технічно справним автомобілем « ВАЗ 210990 » реєстраційний номер АМ 3934ВС ,рухався по проїзній частині вул. Грушевського, у напрямку вул. Жовтневої. У вказаний день та час, проїзжаючи перехрестя із другорядною дорогою вул. Івана Франка, ОСОБА_3, в порушення пунктів 2.3б) 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_4, якого він обєктивно спроможний був виявити,негайно не вжив заходів для безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди,внаслідок чого передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу,скоїв наїзд на останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, які знаходяться в прямому причинному звязку зі смертю,яка настала від відкритої черепно-мозкової травми,яка супроводжувалася крововиливами в мякі покриви голови з внутрішньої поверхні в скронево-тімяній ділянці зліва і правій тімяній,лінійним переломом кісток основи з розєднанням кісток черепа, крововиливом під тверду мозкову оболонку,крововиливами в мякі мозкові оболонки обох півкуль мозку,крововиливом у вигляді рідкої крові в шлуночках мозку ,крововиливами в мозочок,довгастий мозок, геморагічним забоєм головного мозку,набряком і набуханням головного мозку, саднами волосистої частини голови,обличчя,тулуба,кінцівок,в сукупності з забоєм легенів. Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3.б),12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному звязку із створенням аварійної обстановки , виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Після скоєння вказаної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_3, розуміючи,що здійснив дорожньо-транспортну пригоду та маючи реальну можливість впевнитись у тому,що потерпілий ОСОБА_4 перебуває в небезпечному для його життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження,умисно не виконав вимоги пункту 2.10 «а», »г», »г» Правил дорожнього руху України,не залишившись на місці події,а з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин на причетному до ДТП автомобілі поїхав з місця дорожньо-транспортної пригоди,не надавши допомогу потерпілому ОСОБА_4,якого своїми діями поставив у небезпечне для життя та здоровя становище, в силу чого останній був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Таким чином, своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення , передбачене ч.2ст.286 КК України.

Своїми умисними діями,які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи,яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан,особою,яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, ОСОБА_3 скоїв злочин,передбачений ч.1ст.135 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1ст.337 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся та показав, що дійсно 06 червня 2015 року близько 02 години 30 хвилин він керував автомобілем НОМЕР_1. Оскільки на вулиці було погане освітлення, то він не замітив пішоходів і здійснив наїзд. Потерпілому ОСОБА_4 допомоги не надав, так як перебував у шоковому стані. В скоєному щиро розкаюється , добровільно надав першу допомогу потерпілим.

Крім визнання вини самим обвинуваченим , його вина у скоєному злочині доведена повністю та стверджується показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7,котрі дізналися про аварію від людей.

У звязку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєнні даного злочину, суд відповідно до ч.3ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються , зясувавши , що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і що сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не має, розяснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Згідно довідок Коростенської ЦРЛ ОСОБА_3 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті Коростенської ЦРЛ не знаходиться та за медичною допомогою на протязі пяти років не звертався. На диспансерному обліку в психіатричному кабінеті Коростенської ЦРЛ не знаходиться.

З характеристик Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області та приватного підприємця ОСОБА_8 видно, що ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони , до адміністративної відповідальності не притягувався, спиртними напоями не зловживає, на утриманні має двоє малолітніх дітей .

Оцінивши всі докази кримінального провадження, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень і кваліфікує його дії за ст.286ч.2 КК України як необережні дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та за ч.1ст.135 КК України як умисні дії,які виразились у завідомому залишенні без допомоги особи,яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан,особою,яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, молодий вік , першу судимість, добровільне часткове відшкодування шкоди .

Обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що помякшують покарання, особу обвинуваченого , думку потерпілих, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе в умовах ізоляції від суспільства. Разом з тим,суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами.

Позов прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади Коростенської міської ради про стягнення витрат понесених на лікування потерпілого від злочину суд задовольняє повністю. У відповідності до вимог ч.2ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Пунктом 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року №545 стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоровя, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоровя. Згідно довідки Коростенської центральної міської лікарні вартість лікування потерпілого ОСОБА_4 становить 1797 гривень 75 копійок.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_5,ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд задовольняє частково.

У відповідності до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В результаті скоєння даного злочину потерпілим були спричинені значні фізичні та психічні страждання , вони втратили сина та брата. Їм необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оплачували лікування сина, проводили його захоронення, порушено її нормальні життєві звязки . Зважаючи на сутність спричиненої моральної шкоди, неможливо її відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-який розмір має суто умовний вираз. Однак, з врахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних моральних страждань, їх негативних наслідків, на думку суду, задоволенню підлягає сума 100000 гривень кожному. Саме така сума відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вказану суму цивільного позову визнав і сам ОСОБА_3

В судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_2 є громадянин ОСОБА_9. ОСОБА_3 керував вказаним автомобілем відповідно до доручення від 24 січня 2011 року.

В судовому засіданні встановлено,що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до полісу обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/47-1326 від 05.02.2015 року.

Відповідно до положень п.1постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4 від 01.03.2013 року розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має здійснюватися відповідно до Конституції України, норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства, з урахуванням законодавства про страхування та інших законодавчих актів .

Так, відповідно до розяснень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п.24 розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з предявленого обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи обовязок про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке предявлено ОСОБА_3 , а із договірних зобовязань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року з наступними змінами і доповненнями, яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування. Зокрема, однією із умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування.

Оскільки такий вирок суду відсутній, то страхова компанія і позбавлена можливості виплатити будь-які кошти .

Як видно із матеріалів кримінального провадження потерпілими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено угоду з адвокатом ОСОБА_2 про надання юридичної допомоги.

Положеннями ч.2 ст.120 КПК України передбачено, що витрати повязані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий , цивільний позивач, цивільний відповідач. За вимогами ж ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку ці витрати стягуються із засудженого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 договір захисника повинен містити розрахунок витраченого часу, розрахунок самого гонорару, підтверджений квитанціями про сплату гонорару та реальні витрати, які понесла сторона по справі. Оскільки суду надано квитанції до прибуткового касового ордера № 23/06 від 23.06.2015 року,№13/08 від13.08.2015 року,№14/08 від14.08.2015 року,№30/08 від 30.08.2015 року,№22/10 від 22.10.2015 року,№01/10 від 01.10.2015 року про отримання від потерпілих гонорару в сумі 400 гривень щоразу, що становить 6000 гривень, то суд стягує дану суму з обвинуваченого.

Судові витрати суд покладає на ОСОБА_3.

Запобіжний захід - особисте зобовязання - суд залишає до вступу вироку в законну силу.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до норм ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370-371,373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.135 та ч.2ст. 286 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2ст.286 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки;

- за ч.1ст.135 КК України у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.70ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати засудженим на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2(два) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню особисте зобовязання .

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10,ОСОБА_6,ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 100000 (сто тисяч) гривень кожному моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 2 (дві тисячі) гривень кожному витрат за надання юридичної допомоги.

В частині стягнення моральної шкоди із страхової компанії позов залишити без розгляду. Стягнути з ОСОБА_3 на користь територіальної громади Коростенської міської ради ( р/р 35414001028973 ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039 Код ЄДРПО 01992050) 1797,75 гривень витрат за лікування потерпілого ОСОБА_4.

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ-210990 реєстраційний номер АМ 3934ВС, що знаходиться на зберіганні в м. Коростені на вул. Б.Шосе,11 у ОСОБА_8 передати власнику ;

уламки скла,сліди пальців рук на дактилоплівці, змиви бурого кольору з кузова автомобіля та кров від ОСОБА_3,пляшку з рідиною та запахові сліди з автомобіля і від ОСОБА_3 знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави :

491,04 гривень витрат за проведення технічної експертизи,368,28 гривень витрат за проведення одорологічної експертизи,491,04 гривні за проведення трасологічної експертизи,295,52 гривні за проведення дактилоскопічної експертизи,та 922,50 гривень за проведення експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, а всього -2568,38 гривень ( дві тисячі пятсот шістдесят вісім) гривень 38 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку його копія надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Коваленко В.П.