Ухвала суду № 52572912, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/15576/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р.

у справі № 804/3275/14

за позовом Приватного підприємства «Підприємство матеріального-технічного забезпечення «Буд-Сервіс»

до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Підприємство матеріального-технічного забезпечення «Буд-Сервіс» (далі - позивач, ПП «Буд-Сервіс») звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі - відповідач, Верхньодніпровська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 №0001292210 та від 19.07.2013 №0001282210.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі , Верхньодніпровська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Буд-Сервіс» по взаємовідносинам з TOB «СТР» та ОСОБА_4 за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, за результатами якої складено акт від 31.05.2013 р. №446/222-31184098.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до безпідставного завищення валових витрат на суму 833 333,33 грн.; порушення п. 185.1 ст.185, п. 188.1 статті 188 , п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 166 666,67 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення: від 19.07.2013 р. №0001292210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250000, 00 грн., з яких за основним платежем - 166 666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 333,33грн.; від 19.07.2013 р. №0001282210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму - 577500, 00 грн., з яких за основним платежем - 385 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192 500 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем з TOB «Сучасні торговельні рішення» було укладено договір поставки № 280312СТР-1 від 28 березня 2012 р.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, картками складського обліку матеріалів тощо.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_4 за усним договором було здіснено постачання товарів (Респіратор «Пелюсток»).

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортною накладною тощо.

При цьому слід зазначити, що отримані від вищенаведених контрагентів ТМЦ в подальшому були використані позивачем у господарській діяльності, а саме на виконання умов договорів укладених між позивачем та ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 та TOB «Сучасні торговельні рішення», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2014 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун