Ухвала суду № 52572814, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/67127/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Мазурчак О.М., Якимчук В.І.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

на постанову Вінницького оружного адміністративного суду від 11.09.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року

у справі № 802/2637/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар'єр»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області (Тиврівське відділення)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніванський гранітний кар'єр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр») звернулось з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області (Тиврівське відділення) (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького оружного адміністративного суду від 11.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року постанову Вінницького оружного адміністративного суду від 11.09.2014 року залишено без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку в сумі 529 945,00 грн. відображене у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за березень 2014 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 06.06.2014 року № 1514/15/35558713.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 529 495,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2014 року в сумі 1 016 858,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.06.2014 року № 0001761500, яким ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 529 495,00 грн. та № 0001771500, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1 016 858,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» (покупець) та ВАТ «Гніванський кар'єр» (постачальник) укладено договір поставки від 30.03.2008 року № 1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти і оплатити товар. Оплата товару покупцем проводиться за виставленим постачальником рахунком або згідно договору.

Також, 01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ВАТ «Гніванський кар'єр» (постачальник) укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а останній зобов'язується прийняти і оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у специфікації до даного договору. Оплата товару покупцем проводиться за виставленим постачальником рахунком або згідно договору.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр» та ТОВ «Гарден Стар Груп», ТОВ «Авантрейд» ПП «Асторг-М», ТОВ «СТВ», ТОВ «Авангард», ТОВ «Транс-Гнівань», ТОВ «Експерт-промислова торгівельна група», ТОВ «Компанія ТОРА», ТОВ «Бар-Ком», ПрАТ «Датагруп» НСП Київ, ФОП ОСОБА_5 у спірний податковий період здійснено господарські операції.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького оружного адміністративного суду від 11.09.2014 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького оружного адміністративного суду від 11.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун