Ухвала суду № 52572803, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/49691/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014

у справі № 817/611/14

за позовом Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління)

до Інспекції

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Управління звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати, оформленої актом від 28.01.2013 № 14, а також визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000241543.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано з посиланням на протиправність спрямування податковим органом сплачених платником коштів на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу такого платника; в решті позову відмовлено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається, зокрема, на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК), яким встановлено обов'язок податкового органу зарахувати кошти платника на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У запереченні на касаційну скаргу Управління зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що перевіркою своєчасності сплати Управлінням узгоджених сум податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2012 році, оформленої актом від 28.01.2013 № 14, було виявлено несвоєчасне погашення платником самостійно задекларованих зобов'язань з цього платежу в загальній сумі 70743,20 грн. З огляду на термін затримки (яка склала 211 календарних днів) Інспекцією було визначено позивачеві штраф у сумі 14148,64 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2013 № 0000241543.

Судами також встановлено, що причиною несвоєчасного погашення позивачем спірних податкових зобов'язань стало спрямування Інспекцією своєчасно внесених платником грошових коштів на оплату задекларованих у 2012 році податкових зобов'язань на погашення податкового боргу Управління з орендної плати за 2009-2010 роки.

Приймаючи рішення про часткове задоволення цього позову, попередні судові інстанції виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. При цьому суди керувалися положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зазначили, що встановлена пунктом 7.7 статті 7 цього Закону рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Втім у період виникнення правовідносин, які є предметом даного спору, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність, що виключає можливість застосування його положень при розв'язанні даного спору.

Для надання юридичного аналізу діям податкового органу із зарахування внесених платником платежів слід керуватися нормативними положеннями, які діяли на час сплати платником відповідних коштів та їх зарахування контролюючим органом, а саме - приписами ПК.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведений припис відповідає положенням пункту 131.2 статті 131 ПК, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, дії податкового органу з автоматичного спрямування сплачених платником коштів на погашення податкового боргу, виходячи з хронології його виникнення, є цілком законними. При цьому власне час виникнення податкового боргу (до момент набрання законної сили ПК або після цього) не має правового значення для виконання податковим органом розглядуваного обов'язку.

За правилами пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

А відтак для правильного вирішення даного спору судам слід було встановити об'єктивну наявність у платника податкового боргу з орендної плати на час сплати Управлінням поточних грошових зобов'язань у 2012 році, визначити суму та період виникнення такого боргу та, керуючись положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК, перевірити спрямування Інспекцією внесених платником грошових коштів на оплату податкового боргу, по якому не сплинув 1095-денний строк давності, передбачений для стягнення (погашення) податкового боргу.

Наведені порушення судами норм матеріального і процесуального права, що виявилися у неправильному нормозастосуванні та у неповному встановленні обставин, які входять до предмета доказування у справі, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалені у справі рішення учасниками провадження не оскаржуються, тому у касаційного суду відсутні підстави для перегляду цих рішень у відповідній частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 у справі № 817/611/14 скасувати в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000241543.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 у справі № 817/611/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко