Ухвала суду № 52572798, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/39259/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014

у справі № 810/1317/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.02.2014 № 0000342204.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції послалися на те, що на момент проведення камеральної перевірки податкової звітності платника з податку на додану вартість за грудень 2013 року податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками попередньої податкової перевірки, не набуло статусу узгодженого, що виключає обов'язок Товариства з врахування результатів цієї попередньої перевірки у наступних звітних періодах.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на порушення платником, зокрема, положень статей 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) при формування даних податкового обліку з ПДВ за грудень 2013 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Товариства з ПДВ за грудень 2013 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 27.01.2014 № 33/22-04 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 337 261 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії стало неврахування платником результатів камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за серпень 2013 року, під час якої Інспекцією зроблено висновок про завищення Товариством залишку від'ємного значення з ПДВ на 337 261 грн. (акт від 27.09.2013 № 227/15-2); у зв'язку з цим контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0014381502 про зменшення Товариству від'ємного значення ПДВ на таку суму.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди попередніх інстанцій послалися на факт оскарження платником податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0014381502 в судовому порядку, що виключає його узгодженість; до часу ж такого узгодження у платника не виникає жодних обов'язків на підставі цього податкового повідомлення-рішення.

Втім така правова оцінка судів є передчасною, позаяк зроблена за неповно встановлених обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Дійсно, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Водночас в силу вимог пункту 56.17 статті 56 ПК день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Процедура ж адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17).

За змістом пункту 56.15 цієї ж статті ПК виконання рішення контролюючого органу зупиняється у разі оскарження такого рішення у визначений строк.

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що несвоєчасно оскаржене платником рішення (тобто поза межами строку оскарження рішення контролюючого органу, визначеного пунктом 56.3 статті 56 ПК, але в межах строків давності, визначених статтею 102 ПК) стає узгодженим та підлягає обов'язковому виконанню.

А відтак для перевірки узгодженості податкового повідомлення-рішення від 23.10.2013 № 0014381502 судам необхідно було встановити дату одержання цього рішення платником та момент звернення Товариством з позовом до суду про оскарження цього рішення.

Також слід зазначити, що з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві, проголошеного у частині четвертій статті 11 КАС, для вирішення даного спору судам слід було безпосередньо перевірити дійсний стан розрахунків платника з бюджетом по ПДВ, дослідивши підстави виникнення у податковому обліку Товариства від'ємного значення з ПДВ у розмірі 337 261 грн. та надавши правову оцінку таким підставам.

Ухилення судами від перевірки та надання правового аналізу обставинам, що входять до предмету доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи. Наведені недоліки не можуть бути усунуті касаційним судом з огляду на визначені у статті 220 КАС межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дозволяють касаційному суду досліджувати докази та встановлювати обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення вказаних обставин та прийняття за наслідками цього правильного та обґрунтованого рішення по суті спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 у справі № 810/1317/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.В. Приходько В.П. Юрченко