Ухвала суду № 52572774, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/44496/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014

у справі № 821/177/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бериславський зерновий термінал" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2014 № 0000042200 та № 0000062200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, позов задоволено.

Названі судові рішення мотивовано тим, що платником подано належні первинні документи на підтвердження реальності виконання операцій з поставки послуг з хімічної обробки зерна та складських приміщень у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Міламіс» (далі - ПП «Міламіс»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що наявність ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності ПП «Міламіс» виключає існування фактичної можливості виконати розглядувані послуги; операції з цим контрагентом мали формальний характер, оформлені штучним документообігом; грошові потоки являють собою схему виведення грошових коштів з ділового обороту для їх переведення у готівку та одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з контрагентом ПП «Міламіс» за вересень 2011 року, оформлену актом від 18.12.2013 № 217/22/36944976.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та цим контрагентом, що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у ПП «Міламіс» комплексу хімічних робіт з фумігації зараження зерна та складських приміщень.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000042200, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 45012 грн. із застосуванням 10503 грн. штрафних санкцій, та податкового повідомлення-рішення від 09.01.2014 № 0000062200 про збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48314 грн. за основним платежем та на 12079 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Товариством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди.

Судова колегія вважає, що такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при з'ясуванні податкових наслідків операцій позивача з ПП «Міламіс», суди встановили, що за договором на виконання хімічних робіт від 26.08.2011 № 26/08-11 названий постачальник зобов'язався виконати комплекс хімічних робіт складських приміщень, спрямованих на знищення зараженості зернових культур Товариства у складських приміщеннях. Виконання цих операцій оформлено складенням акта приймання-передачі виконаних робіт, податкової накладної, рахунку-фактури; придбані роботи оплачені позивачем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця за платіжними дорученнями.

Вказані факти, які Інспекцією не спростовані, були цілком об'єктивно розцінені судами як свідчення обґрунтованості заявленої платником податкової вигоди; доказів того, що грошові кошти перераховувалися платником спірному контрагенту з метою їх подальшого переведення у готівку, відповідачем не представлено.

Доводи Інспекції про відсутність у ПП «Міламіс» майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для виконання задекларованих робіт були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, позаяк вказана обставина не є доказом недобросовісності позивача у сфері податкових правовідносин. Податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані операції із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна. До того ж, в акті перевірки зазначено про наявність у штаті ПП «Міламіс» 6 осіб та основних засобів вартістю 6,2 тис. грн.; Інспекцією не доведено недостатності зазначених ресурсів для виконання розглядуваних робіт.

Посилання ж Інспекції на вигодоформуючий характер діяльності ПП «Міламіс» не підтверджені жодними доказами та мають характер припущень, а тому не можуть слугувати спростуванням фактів, засвідчених належним чином оформленими первинними документами.

За таких обставин суди на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області відхилити.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014 у справі № 821/177/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко