Ухвала суду № 52572772, 29.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/68098/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року

по справі №809/1648/14 (№9376/14/876)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області №0000551710/0, №0000541710/0, №0000561710/0 від 25.06.2010р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За наслідками останнього перегляду, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000561710/0 від 25.06.2010р. щодо визначення податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників в розмірі 33964,35грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої складено акт № 3244/17/НОМЕР_1 від 17.06.2010р.

В ході зазначеної перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення, позивачем, а саме:

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 782376,00 грн.;

- розділу IV ст.ст.13,14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено суму оподаткованого доходу за 2009 рік на 3045424,00грн., та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік в розмірі 456813,60грн.;

- пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2а ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 11321,45 грн.

На підставі даного акту перевірки відповідачем 25.06.2010р. прийнято наступні повідомлення-рішення:

- №0000541710/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1173564,00грн., з яких 782376,00грн. - основний платіж та 391188,00грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000551710/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 456813,60грн.;

- №0000561710/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в загальному розмірі 33964,35грн., з яких 11321,45грн. - основний платіж та 22642,90грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за наслідками господарських операцій з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» та ТОВ «Аметт» з огляду на їх безтоварність. Крім того, несплата позивачем податку з доходів фізичних осіб за отримані приватним нотаріусом кошти за посвідчення договорів стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000561710/0 від 25.06.2010р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян», оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент дії спірних правовідносин.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарі (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У відповідності до пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, позивач здійснював будівництво багатоквартирних житлових будинків у м.Надвірна по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 по АДРЕСА_3 з метою їх подальшої реалізації.

Так, ФОП ОСОБА_1 02.03.2009р. та 08.12.2009р. укладено з ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» два договори на виконання підрядних будівельних робіт.

Позивачем до складу валових витрат віднесено вартість робіт, виконаних ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», на підставі актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт за вересень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р., січень 2010р., лютий 2010 р., на підтвердження яких підрядник надав позивачу довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), а також податкові накладні за вересень 2009р., листопад 2009 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010р.

Разом з тим, обсяг виконаних ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» підрядних робіт, визначений у відповідних актах, є завищеним та не відповідає стану готовності об'єктів згідно з актами візуального обстеження й актами готовності об'єкта до експлуатації об'єктів.

При дослідженні первинних документів, складеними за наслідками проведених робіт, судами було встановлено, що будівельні та монтажні роботи, зазначені в актах виконаних підрядних робіт, виписаних ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп», на момент їх виконання протягом вересня-грудня 2009 року вже були фактично виконані, а тому будь-яка ймовірність їх виконання у відповідному обсязі ставить під сумнів факт видачі акту прийняття в експлуатацію, акту готовності об'єкта до експлуатації та свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

При цьому, судами встановлено, що будівельно-монтажні роботи вказаних вище об'єктів нерухомості проведено ВАТ Пересувна механізована колона №21 «Лісбуд», про що свідчать акти здачі прийняття робіт та їх оплата.

Також між позивачем та ТОВ «Аметт» 18.06.2009р. та 23.11.2009р. було укладено договори поставки, відповідно до умов яких на підставі специфікацій та видаткової накладної позивачу поставлено металопластикові вікна та двері.

Згідно із видатковою накладною №15662 від 27.11.2009р. позивачу відпущено вказаний товар, однак в порушення вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. №293/1318 не видано довіреності на одержання матеріальних цінностей (продукції).

Поряд з цим судами було встановлено, що продукція була придбана для багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3, стан готовності яких щодо влаштування металопластикових вікон, дверей по вказаних об'єктах згідно з актами візуального обстеження від вересня 2009р. становив 96-100%.

Згідно зі ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Пунктом 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.

Відповідно до актів готовності об'єкта до експлуатації серед субпідрядників, які підписували ці акти, відсутні такі товариства як ТОВ «С.ДЖ.Р. Груп» та ТОВ «Аметт».

Також судами з'ясовано, що ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на момент перевірки за юридичною адресою не знаходиться, а було зареєстровано за адресою масової реєстрації.

Судами також встановлено, під час проведення перевірки відповідачем було отримано лист з Управління СБУ в Івано-Франківській області №8/1-705 від 11.06.2010р. про те, що ПП ОСОБА_1 отримав протягом 2009-2010 років із Державної іпотечної установи (ДІУ) кошти в сумі близько 6,5 млн.грн. на добудову незакінченого житлового будинку на території Івано-Франківської області. Дані об'єкти належним чином незавершені, проте до оплати представлені підроблені акти форми КБ-2в та довідки КБ-3, а кошти шляхом укладання фінансово-господарських угод та підроблення договорів підряду були перераховані ним на ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», засновником, директором та головним бухгалтером вказаного товариства був ОСОБА_2

Згідно висновку експертного дослідження на відповідність підпису ОСОБА_2 підпису, проставленого на податкових накладних, довідках про вартість виконаних робіт, актах прийому виконаних підрядних робіт, встановлено, що підписи на зазначених документах біля прізвища ОСОБА_2 проставлені іншою особою.

Згідно аналізу вказаних актів та актів виконаних робіт, виписаних ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ПП ОСОБА_1, встановлено, що роботи, зазначені в актах прийому виконаних підрядних робіт за вересень-грудень 2009 року, фактично вже були виконані на початку вересня 2009 року. Всі роботи та терміни щодо завершення будівництва на об'єктах та їх здавання в експлуатацію відображені в календарних графіках, погоджених начальником інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в області та затверджених ПП ОСОБА_1 Підрядною організацією, яка виконувала всі роботи, пов'язані із завершенням будівництва, було ВАТ ПМК - 21 «Лісбуд».

Поряд з цим, відповідно до постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області по справі №1 «П»-12/2010р. від 21.12.2010р., встановлено, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, які діяли від імені ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» м.Київ та ТОВ «Аметт», занижував суми податкових зобов'язань з ПДВ шляхом укладення вдаваних угод із вказаними суб'єктами господарської діяльності, внаслідок чого умисно ухилявся від сплати податку на додану вартість на суму 782376грн. Обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на загальній системі оподаткування на протязі 2008-2010 років здійснював будівництво та реалізацію житлових квартир на території м.Надвірна та м.Яремча, і при цьому отримав дохід за вказаний період на загальну суму 11955238грн. у зв'язку з чим у нього виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2424777грн.

З метою ухилення від сплати податку на додану вартість, шляхом мінімізації об'єкта оподаткування обвинувачений ОСОБА_1, достовірно знаючи, що роботи по будівництву багатоквартирних житлових будинків виконані працівниками ВАТ ПМК №21 «Лісбуд», з метою незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами, які діяли від імені ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та ТОВ «Аметт» й ніби-то залучив вказані товариства в якості субпідрядників, що виконували роботи та надавали послуги, а також поставляли товари, а в подальшому це давало змогу значно зменшити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету. Невстановлені слідством особи, які діяли від імені ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та ТОВ «Аметт», надавали обвинуваченому ОСОБА_1 оформлені податкові накладні, довідки та акти виконаних робіт.

Достовірно знаючи, що роботи ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та ТОВ «Аметт» не виконувались, послуги не надавались, товари не поставлялись, обвинувачений ОСОБА_1, з метою заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, штучно сформував та незаконно відніс, на підставі безтоварних податкових накладних, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми вказаного виду податку з фактично не отриманих товарів, робіт та послуг від вищевказаних суб'єктів господарської діяльності, які відобразив у відповідних податкових деклараціях за липень-грудень 2009р. та січень, лютий 2010р. ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні і пояснив, що в даний час ним повністю погашено всю заборгованість по податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість, а також сплачено пеню та штрафні санкції.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість реального здійснення ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та ТОВ «Аметт» вищевказаних операцій з урахуванням часу, місця знаходження об'єктів нерухомості та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для їх реалізації, а також, відсутність документального підтвердження наявності в них необхідного управлінського та технічного персоналу, транспортних засобів, потрібних для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в сфері будівництва.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанції про правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун