Ухвала суду № 52572762, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/25520/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Дяків Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року

у справі № 826/17215/14

за позовом Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Укрнафта») про стягнення податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу ОДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» залишити без задоволення.

Крім того, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про розгляд справи за відсутності ОДПІ, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі ОДПІ.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Задовольняючи позов повністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність у підприємства заборгованості з плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 4 501 669,18 грн.

Так, за висновками судів попередніх інстанцій податковий борг відповідача в загальній сумі становить 31 455 163,69 грн., а саме - з плати за користування надрами для видобування: нафти в сумі 22 356 165,80 грн.; природного газу - 8 939 574,98 грн.; газового конденсату в сумі 159 422,91 грн. З урахуванням зменшення позовних вимог, з підстав погашення відповідачем сум заборгованості, залишок податкового боргу ПАТ «Укрнафта» складається з плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 4 501 669,18 грн.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, податкову вимогу від 02.09.2014 року № 454-25, надіслано відповідачу 02.09.2014 та отримано останнім 04.09.2014 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до наведених норм процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема, встановлення факту сплати такої заборгованості в добровільному порядку.

За правилами статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, для правильного вирішення спору, суду слід надати належну правову оцінку рішенню Державної фіскальної служби від 07.08.2015 року № 261 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), договору від 10.08.2015 року № 10 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) та платіжним дорученням № 7403 від 26.08.2015 року, № 5820 від 26.08.2015 року, № 6176 від 31.08.2015 року, які, за доводами відповідача, підтверджують сплату ним самостійно визначеної суми податкового зобов'язання зі сплати за користування надрами для видобування природного газу, яка увійшла до заявленої контролюючим органом суми податкового боргу, що стягується у даній справі в межах розстрочення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі частини 2 статті 227 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ПАТ «Укрнафта» підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.