Ухвала суду № 52570324, 15.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Справа № 876/9501/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галелектропостач" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Галелектропостач" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП "Галелектропостач" 15.04.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013р. №0002221520, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17205 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3302 грн. 25 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Галелектропостач" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення № № НОМЕР_1 від 02.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20507,25 грн., в т.ч. за основним платежем 17205,00 грн. та 3302,25 грн. за штрафними санкціями, є безпідставним, незаконним, та таким, що підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що ПП "Галелектропостач" укладало договори з контрагентом, а саме з ПП "Сьомий день", на підставі яких були надані послуги з розробки фінансової стратегії замовника, а також рекламні послуги в мережі інтернет, що підтверджується відповідними договорами, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними. Вказує на те, що всі послуги за договорами були надані та оплачені, що підтверджується банківськими та розрахунковими документами. В акті перевірки, податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів щодо здійснення господарських операцій та розрахунків недійсними.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Приватне підприємство "Галелектропостач", юридична та фактична адреса: 79040, м. Львів, вул. Любінська, 156/91, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради від 22.03.2006 р. за №1451020000011769 та взятий на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Держаної податкової служби з 23.03.2006 р. за № 34306545.

На підставі наказу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №162 від 25.02.2013 р., відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Галелектропостач" з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Сьомий день" за період з 01.10.2010 р. до 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.03.2013 р. за №622/15-20/34306545.

Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, п. п. 7.5.1 п. 7.5, п. п. 7.4.5, п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) від 03.04.1997 р., п. п. 198.2, 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні податкові періоди з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р. в сумі 17205 грн.

На підставі акта перевірки від 14.03.2013 р. за №622/15-20/34306545 відповідно до п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20507 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем на 17205 грн. 00 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3302 грн. 25 коп.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як видно з матеріалів справи між позивачем та ПП "Сьомий день" за період з 01.10.2010 р. по 31.01.2011 р., який був об'єктом перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова, укладено договір про надання послуг №077/10 від 22.09.2010 р., предметом якого була розробка фінансової стратегії замовника на основі досліджень сектора економіки України в розрізі фінансової кризи і факторів, що впливатимуть на фінансування і розвиток будівництва у другому півріччі 2009 р.; договір про надання послуг №083/11 від 01.11.2010 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет; договір про надання послуг №131/12 від 01.12.2010 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет; договір про надання послуг №ДГ-0000017 від 03.01.2011 р., предметом якого було надання рекламних послуг в мережі інтернет.

Реальність виконання договорів підтверджується копіями вказаних договорів, актів здачі-прийомки робіт за договорами №000000218 від 01.10.2010 р., №000000226 від 30.11.2010 р., від 31.12.2010 р., №310107 від 31.01.2010 р., податкових накладних №1001000004 від 01.10.2010 р., 113000004 від 30.11.2010 р., №1231000009 від 31.12.2010 р., №31012011.

Також, факт оплати позивачем за отримані послуги підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком ПП "Галелектропостач".

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи ( на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи видно, що вказаною вище перевіркою встановлено відсутність у посадових осіб ПП "Сьомий день" повноважень на складання первинних розрахункових документів, податкових накладних, а також те, що результати господарських операцій, відображені у даних податкового обліку ПП "Сьомий день" фактично не настали, внаслідок надання їх іншою особою, ніж тою, що вказана в первинних документах.

Разом з тим, як видно з акта перевірки від 19.10.2012 р. №2012/2210/32484508, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків директора ПП "Сьомий день" з 28.12.2011р. на підставі наказу від 28.12.2011 р. №7, який досліджувався під час перевірки, що проводилась ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 не мав права підписувати договори №077/10 від 22.09.2010 р., №083/11 від 01.11.2010 р., укладені між позивачем та ПП "Сьомий день", та акт здачі-прийомки робіт №000000218 від 01.10.2010 р., оскільки на момент їх укладення він не був призначений на посаду директора вказаного підприємства.

Також, судом встановлено, що акт здачі-прийомки робіт №310107 від 31.01.2010 р. до договору №ДГ-0000017 від 04.01.2011 р. складений від імені директора ОСОБА_1, однак підписаний директором ОСОБА_2 Крім того, у матеріалах справи немає договору за №ДГ-0000017 від 04.01.2011 р., натомість наявний договір №ДГ-0000017 від 03.01.2011 р.

Аналізуючи податкові накладні, надані позивачем для посвідчення факту реальності господарських операцій суд зазначає, що податкова накладна №1001000004 від 01.10.2010 р. підписана ОСОБА_1, який на момент її підписання не був призначений на посаду директора ПП "Сьомий день".

Також, наявні розбіжності між податковими накладними, копії яких додані позивачем до позовної заяви, та даними, занесеними в реєстр виданих і отриманих податкових накладних, а саме: податкова накладна №113000004 від 30.11.2010 р. виписана на загальну суму 19950 грн. 00 коп., однак в реєстр виданих і отриманих податкових накладних за листопад 2010 року внесена податкова накладна №113000004 від 30.11.2010 р. виписана на загальну суму 19867 грн. 22 коп., податкова накладна №1231000009 від 31.12.2010 р. виписана на суму податку на додану вартість у розмірі 3311 грн. 20 коп., проте в реєстр виданих і отриманих податкових накладних за грудень 2010 року включена податкова накладна №1231000009 від 31.12.2010 р. на суму податку на додану вартість у розмірі 3393 грн. 98 коп.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано апелянтом, судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені позивачем документи не мають усі необхідні реквізити та відомості та не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, і в суду достатньо підстав для сумніву в їх достовірності.

Крім того, ні суду першої інстанції, ні при апеляційному розгляді ,позивач не надав доказів, які б підтверджували фактичне надання послуги щодо розробки фінансової стратегії позивача на основі досліджень сектора економіки України в розрізі фінансової кризи і факторів, що впливатимуть на фінансування і розвиток будівництва у другому півріччі 2009 р. Також, не подано жодних доказів щодо фактичного надання послуг по розміщенню реклами в мережі Інтернет.

Колегія суддів також зазначає, що в актах виконаних робіт зміст виконаної роботи не розкритий, а лише вказано, що роботи виконано повністю.Так, зокрема, така послуга, як «розроблення фінансової стратегії замовника на основі досліджень сектора економіки України в розрізі фінансової кризиі факторів, що впливатимуть на фінансування і розвиток ринку будівництва у 2010 року» є аналітичним дослідженням, яке мало би бути оформлено в якомусь документі.( а.с.54).

Не підтверджено також зміст реклами в інтернеті.( а.с.58,62, 66).

Суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що за відсутності достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

При цьому, колегія суддів вважає, що виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним рішення. Оскільки судом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, то відповідно наявні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Галелектропостач" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 червня 2013 року у справі №813/2902/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук