Ухвала суду № 52570189, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1878/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заяць О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з навчанням,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 46 245,08 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 46 245, 08 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 30.08.2010 року по 30.04.2015 року.

На виконання вимог Закону України «Про міліцію» та наказу МВС України від 14.05.2007 року №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» від 11.08.2008 року, з курсантом ОСОБА_2 01.09.2010 року укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 8-9).

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.08.2010 року № 403 о/с відповідач з 30.08.2010 року був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до Харківського національного університету внутрішніх справ та йому було присвоєно спеціальне звання "рядовий міліції" (а.с. 6).

Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.07.2014 року №142 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відрекомендовано до УМВС України в Чернігівській області для подальшого проходження служби (а.с.7).

Наказом УМВС України в Чернігівській області 30.04.2015 року № 165 о/с дск ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п. 64 "ж" (за власним бажанням) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 10).

При цьому, в матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_2, в якому останнім зазначено, що йому відомо про необхідність відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням молодого фахівця у ВНЗ УМВС (а.с.84).

Листом УМВС України в Чернігівській області від 07.05.2015 року №2/7-205 повідомлено Харківський національний університет внутрішніх справ повідомлено про звільнення відповідача з органів внутрішніх справ України за власним бажанням до закінчення встановленого трирічного перебування на службі. (а.с.12)

В зв'язку з чим позивачем здійснено підготовку матеріалів щодо відшкодування витрат на навчання та враховуючи, що відповідачем не було відпрацьовано в органах внутрішніх справ України три роки після закінчення навчання, та у добровільному порядку не відшкодовано витрат, пов'язаних з навчанням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі є правомірні та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 2.3.6 договору від 01.09.2010 року замовник зобов'язується в разі відрахування із навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Підстави та порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України врегульовані Законом України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон N 565-XII) та постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року N 313, якою затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок N 313).

Відповідно до статті 18 Закону N 565-XII підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно положень частини сьомої цієї статті, яка кореспондується з пунктом першим Порядку N 313, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Виходячи з положень зазначених нормативних актів та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням у вищому навчальному закладі МВС України, так як він звільнився з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом трьох років після закінчення вузу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 року у справі № К/800/41505/13.

Разом з тим, відповідно до п. 2 та 3 Порядку N 313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням МВС та особою. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до умов п.4.2 Договору, укладеного між сторонами, у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому, згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта (додаток 5), складеною відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, Відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Харківському національному університеті внутрішніх справ в сумі 46 245,08 грн. (а.с.11).

Посилання представника апелянта на ту обставину, що Законом України «Про вищу освіту» не передбачено обов'язку випускників відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а тому будь-які матеріальні претензії до випускника з боку вищого навчального закладу, де він отримував освіту за державним замовленням, є неправомірними, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, так як в даному випадку зазначений вище обов'язок передбачений нормами спеціального законодавства України, в даному випадку нормами Закону N 565-XII.

Доводи представника апелянта, що відповідно до вимог Порядку N 419, який передбачає диференціацію розміру відшкодування особами витрат залежно від факту проходження або не проходження строкової військової служби, а оскільки відповідач не відслужив строкову військову службу, то відшкодування має бути проведено лише за період, що перевищує 18 місячний строк, також не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з наступних підстав.

Так, спільним Наказом МО України, МФ України, МВС України, МТЗ України, АДПС України, УДО України, СБ України №419/831/240/605/537/219/534 від 16.07.2007 року, затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок N 419).

При цьому, Порядок № 419 передбачає диференціацію розміру відшкодування особами вказаних витрат залежно від факту проходження або не проходження такими особами строкової військової служби до навчання у ВНЗ МВС України.

В даному Порядку N 419 міститься посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» (далі Порядок N 964)

Виходячи з системного аналізу норм даних Порядків, колегія суддів підкреслює, що Порядок N 419 та Порядок N 964 передбачає обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах лише особами, які були відраховані з навчального закладу під час навчання, а не особами, які закінчили навчання та були звільнені з органів внутрішніх справ.

Разом з тим, посилання представника апелянта на ту обставину, що вказаний спір має бути вирішений в порядку цивільного судочинства України, колегія суддів не приймає до уваги, так як спір, який виник між сторонами, належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок ґрунтується на положеннях статті 9 Закону N 565-XII, пункті 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України від 14 лютого 2008 року N 62 "Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС", роз'яснення, викладеного у пункту 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів". Відповідно до наведених нормативних актів та роз'яснень Пленуму на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.

Початком проходження служби в органах внутрішніх справ вважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Таким чином, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особа проходить публічну службу в міліції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 року у справі № К/800/41505/13.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, які були на час розгляду справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі носять формальний характер та не спростовують висновку суду першої інстанції. Натомість оскаржувана Постанова суду ухвалена у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 21 жовтня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.