Ухвала суду № 52570100, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7595/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Газ Бюро» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Газ Бюро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року ТОВ «Транс-Газ Бюро» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі) щодо ненадання ТОВ «Транс-Газ Бюро» копії наказу від 31.01.2015 №269 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транс-Газ Бюро» та неповідомлення позивача про таку перевірку;

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі щодо ненадання ТОВ «Транс-Газ Бюро» копії наказу від 12.02.2015 № 390 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс-Газ Бюро» та неповідомлення позивача про таку перевірку;

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу № 390;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015 №40126552208, №40226552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Транс-Газ Бюро» щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки ТОВ «Транс-Газ Бюро» складено акт від 04.03.2015 №183/26-55-22-08/37634827.

В наведеному акті перевірки відображено допущені позивачем порушення, а саме:

- п. 187.1 ст. 187. п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 щодо відносин із контрагентами-покупцями при продажу нафтопродуктів (бензину та дизельного пального) на загальну суму ПДВ 69 743 345 грн, а також непідтверджено податковий кредит з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 щодо взаємовідносин із контрагентами-постачальниками при продажу нафтопродуктів (бензину та дизельного пального) на загальну суму ПДВ 65 403 071 грн;

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 5 363 711 грн при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Амаркет ЛТД»;

- п. 185.1 ст. 185. п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 5 733 029 грн, при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Амаркет ЛТД».

Перевіркою встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Керуючись висновками акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015 №40126552208, №40226552208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 704 639 грн, у тому числі: 5 363 711 грн - основний платіж, 1 340 928 грн - штрафні (фінансові) санкції; грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 166 286 грн, у тому числі: 5 733 029 грн - основний платіж,1 433 257 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним актом перевірки позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням відповідача скарга залишена без розгляду, а висновки перевірки - без змін.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Транс-Газ Бюро» звернулось за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, матеріалами справи спростовано доводи позивача щодо ненадання копій оскаржуваних наказів від 31.01.2015 № 269, від 12.02.2015 № 390, невідповідності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу від 12.02.2015 №390 нормам чинного законодавства, по-друге, надані представником позивача первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій із ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Амаркет ЛТД».

На думку колегії суддів правильною є позиція суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Печерському районі) щодо ненадання ТОВ «Транс-Газ Бюро» копій наказів від 31.01.2015 № 269, від 12.02.2015 № 390 та неповідомлення позивача про таку перевірку, визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу № 390, з огляду на таке.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом зроблено вихід за податковою адресою позивача з метою вручення наказу №269 від 31.01.2015 (а.с. 74 Том II) та ознайомлення з направленням на перевірку від 31.01.2015 №91/26-855-22-08 (а.с.214 Том II), однак, за податковою адресою юридична особа ТОВ «Транс-Газ Бюро» була відсутня, про що складено акт від 02.02.2015 №99/26-55-22-08/37634824 (а.с. 215 Том II). Крім того, 02.02.2015 податковим органом зроблено запит № 460/9/25-55-22-08 на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків (а.с. 216 Том II), отже, податковим органом вжито вcіх необхідних заходів, встановленим чинним законодавством, щодо вручення наказу № 269 від 31.01.2015 та ознайомлення з направленням на перевірку від 31.01.2015 № 91/26-855-22-08 та встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Також, спростовано доводи позивача щодо невручення наказу від 12.02.2015 № 390 та неповідомлення позивача про таку перевірку, наявною у матеріалах cправи (а.с. 218 Том II) копією рекомендованого поштового відправлення, згідно якого оскаржуваний наказ вручено уповноваженій особі 19.02.2015.

Отже, податковий орган, діяв правомірно, у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень, колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступні обставини справи.

Згідно зі ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем первинних документів, судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення №88.

Так, в результаті дослідження матеріалів справи судова колегія встановила, що позивачем податковий кредит сформовано, на підставі фінансово-господарських відносин із ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» за вересень 2012 року, а саме по виконанню договору доручення №12/09-03 від 03.09.2012, укладеного між позивачем (довіритель) та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» (повірений).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання за рахунок та в інтересах довірителя проводити пошук постачальників природного газу, виступати посередником при укладенні угод довірителем на купівлю природного газу із постачальниками газу на території України, на умовах передбачених даним договором за ціною, узгодженою з довірителем, сприяти підписанню актів прийому-передачі природного газу, проводити роботу направлену на повне та своєчасне виконання умов договорів на придбання природного газу, підписаних при сприянні повіреного. Для виконання умов даного Договору проводити роботу з досліджень українського ринку природного газу (моніторинг ринку природного газу та аналіз пропозицій).

Згідно з п.п. 3.1.3 вказаного договору після виконання доручення, подати довірителеві звіт з додаванням підтверджуючих документів, якщо це вимагається характером доручення. Підписаний уповноваженим представником довірителя та повіреного звіт та акт виконаних робіт є фактом виконання повіреним своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п.5.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків між сторонами до повного їх виконання.

На виконання договору доручення №12/09-03 від 03.09.2012 позивачем надано акти виконаних робіт та звіти повіреного, податкові накладні, копію звіту повіреного щодо виконання договору доручення, договір відступлення права вимоги від 03.12.2012 №03/12, укладеного між ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» (цедент) та «Торгтраснгудз» (цесіонарій), відповідно до якого, цедент відступає цесіонарові, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором доручення №12/09-03 від 03.09.2012 між цедентом та ТОВ «Транс-газ Бюро» (а.с.141 Т.II).

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження своїх вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з актів виконаних робіт неможливо встановити обсяг послуг, які були надані ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» позивачу, неможливо встановити період, за який надавались такі послуги та вартість конкретно наданих послуг. Крім того, у наданих актах встановлено, що ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» сприяв підписанню договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі природного газу обсягів тільки вересня 2011 року для довірителя.

За результатами складення звіту повіреного від 30.09.2012 №644, суду апеляційної інстанції надано копії договорів укладених із контрагентами: договір № 15-175 від 28.09.2012 укладений із ТОВ «Карпатизаг» (а.с. 5-7 Том IV), договір відступлення права вимоги № 24/10 від 24.10.2012 (а.с. 8-10 Том IV), договір №03-Б від 31.03.2012 укладений із ПП «Інтер Бізнес» (а.с. 11-14 Том IV), договір №1/12 від 14.11.2012 укладений із ТОВ «Міжрегіональна газова компанія» (а.с. 15-19 Том IV), угоду №17/Г-10-12 від 30.10.2012 укладену із ПрАТ «Тисагаз» (а.с. 20-22 Том IV).

Однак, колегією суддів не приймається до уваги укладені, за результатами складення звіту повіреного від 30.09.2012 №644 по виконанню договору доручення №12/09-03 від 03.09.2012 з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», договори постачання природного газу та договорів купівлі-продажу природного газу, оскільки частина підписаних та вказаних у такому звіті договорів укладена фактично вже після складення такого звіту повіреного або взагалі ще до підписання договору доручення.

Такими договорами є, зокрема: договір купівлі продажу №01/12 від 14.11.2012, укладений між позивачем та «Міжрегіональна газова компанія»; договір про відступлення права вимоги №24/10 від 24.10.2012, укладений між ПП «Інтер Бізнес» та ТОВ «Єврогазкомплект»; угода про постачання природного газу №17/Г-10-12 від 30.10.2012, укладений між позивачем та ПраТ «Тисагаз», договір про продаж природного газу №03-Б від 31.03.2012, укладений між позивачем та ПП «Інтер Бізнес».

Крім того, позивачем не надано жодних доказів з яких вбачається, що надані договори укладені, саме за сприяння ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» та інші докази, які свідчили б, що останній сприяв у підписанні актів прийому передачі природного газу та проводив роботу направлену на повне та своєчасне виконання умов договорів на придбання природного газу позивачем, а також здійснював моніторинг ринку природного газу і аналіз пропозицій, як зазначено у договорі доручення №12/09-03 від 03.09.2012.

Відтак, відсутність належних договорів, укладених за результатами складення звіту повіреного, та інших доказів у справі унеможливлює встановити реальність господарських операцій,а відтак і економічний ефект, отриманий в результаті виконання договору доручення №12/09-03 від 03.09.2012 між позивачем та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», що міг призвести до збільшення товарообороту компанії та збільшення прибутку ТОВ «Транс-Газ Бюро».

Крім того, між позивачем (довіритель) та ТОВ «Старксервіс» (повірений) укладено договір доручення №30/03-7 від 29.01.2013, відповідно до п.1.1. якого повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконати наступні дії: провести аналіз ринку природного газу, виступати посередником при укладенні угод та договорів довірителем на купівлю та продаж товару із постачальниками і покупцями на території України, на умовах передбачених даним договором за ціною, узгодженою з довірителем, проводити роботу направлену на повне та своєчасне виконання умов договорів на придбання природного газу, підписаних при сприянні повіреного.

На виконання цього договору складено: звіт повіреного від 28.02.2013 №599, звіт повіреного від 31.03.2013 №925, звіт повіреного від 30.04.2013 №1193, звіт повіреного від 31.10.2013 №3325. Вказаний договір та звіти повіреного підписані громадянином ОСОБА_2

Проте, у звітах не зазначено, які саме договори укладені на виконання договору доручення №30/03-7 від 29.01.2013, тому колегія суддів вважає, що вони не несуть доказової бази, яка свідчить про виконання договору.

Також, колегією суддів не приймається до уваги, надані позивачем до суду апеляційної інстанції, договори постачання природного газу та договори купівлі-продажу природного газу, на підтвердження виконання звітів повіреного, оскільки частина вказаних договорів укладена фактично вже після складення таких звітів повіреного, або взагалі ще до підписання таких звітів повіреним.

Такими договорами, зокрема є:

на виконання звіту №599 від 28.02.2013 - договір купівлі-продажу природного газу №25/20 ПГ від 24.04.2013, укладений між позивачем та ТОВ «АС», договір поставки природного газу №23/53-ПГ від 23.08.2013 укладений між позивачем і ТОВ «Радехівський цукор»; договір купівлі-продажу природного газу №25/63-ПГ, укладений між позивачем та СГТОВ «Старинська птахофабрика»; договір №5124 від 13.12.2013, укладений між позивачем та ВАТ «Полтавський ГЗК»;

на виконання звіту №925 від 31.03.2013 - договір купівлі-продажу природного газу №31/48-ПГ від 31.07.2012, укладений між позивачем та ТОВ «Юзефо-Миколаївська АПК»; договір поставки природного газу №11/40-ПГ від 28.06.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Чернігівський завод раіодприладів»; договір купівлі-продажу природного газу № 05/88-ПГ від 29.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Центральна газопостачальна компанія»; договір купівлі-продажу природного газу № 24/33-Пг від 24.05.2012, укладений між позивачем та ТОВ ТЗП «ОІК»; договір поставки природного газу №03/32-ПГ від 06.06.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря»;

на виконання звіту №1193 від 30.04.2013 - договір купівлі-продажу природного газу №21/19-ПГ від 21.03.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Група компаній «Содружество»; договір поставки природного газу №17/28-ПГ від 16.05.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Заводського»; договір поставки природного газу №18/62-ПГ від 24.09.2013, укладений між позивачем та ПрАТ «Дружба народів нова»; договір поставки природного газу №26/36-ПГ від 26.06.2013, укладений між позивачем та ДП «Зірненський спиртовий завод»; договір поставки природного газу №16/26-ПГ від 16.05.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Гіпсовик»; договір поставки природного газу № 27/54-ПГ від 27.08.2013, укладений між ТОВ «Камелія-РR»; договір №13019-61 від 13.05.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Гірничі машини-Донецькгірмаш»; договір на купівлю-продаж природного газу №03/06/1 від 04.06.2013, укладений між позивачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз»; договір купівлі-продажу природного газу №12 від 23.09.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Зернопродукт МХП»;

на виконання звіту №3325 від 31.10.2013 - договір купівлі-продажу природного газу « 28/80-ПГ від 25.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Газова компанія «Енергоресурс»; договір купівлі-продажу №03/8/3-ПГ від 29.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Газпроменерго»; договір купівлі-продажу природного газу №19/105-ПГ від 19.12.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Газпромпостач»; договір купівлі-продажу природного газу №04/84-ПГ від 01.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Євро-Тек 2011»; договір купівлі-продажу природного газу №19/104-ПГ від 19.12.2013, укладений між позивачем та ТОВ «ІННГАЗ»; договір поставки природного газу №11-2013-ПГ від 20.11.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання»; договір купівлі-продажу природного газу №05/88-ПГ від 29.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «Центральна газопостачальна компанія»; договір купівлі-продажу природного газу №27/79-ПГ від 27.11.2013, укладений між позивачем та ТОВ «РОВЕР»; договір на купівлю-продаж природного газу №345-03 від 02.12.2013, укладений між позивачем та ПАТ «Кременчукгаз».

Крім того, позивачем не надано жодних доказів з яких вбачається, що надані договори укладені за сприяння ТОВ «Старксервіс» на виконання договору доручення №30/03-7 від 29.01.2013.

Таким чином, відсутність належних доказів, які б свідчи, що надані позивачем договори укладені на виконання договору доручення та інших доказів за результатами складення звіту повіреного, унеможливлює встановити реальність господарських операцій, а, відтак і економічний ефект, отриманий в результаті виконання договору доручення №30/03-7 від 29.01.2013 укладений між позивачем та ТОВ «Старксервіс», що міг привести до збільшення товарообороту компанії та збільшення прибутку ТОВ «Транс-Газ Бюро».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на ті обставини, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к про визнання гр. ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 205 КК України, шляхом створення ТОВ «Старксервіс» з метою прикриття злочинної діяльності засудженого, встановлено, що протягом 2012-2013 років на рахунки товариства надходили кошти за надання послуг та продаж товарів, однак фактично ТОВ «Старксервіс» жодної діяльності не здійснювало та послуг третім особам не надавало (а.с.83 Том II).

Крім того, гр. ОСОБА_2, допитаний 02.04.2014 в якості свідка в рамках кримінального розслідування №323013110000000012, пояснив, що погодився зареєструвати ТОВ «Старксервіс» на своє ім'я на прохання гр. ОСОБА_3 за винагороду, діяльності від імені ТОВ «Старксервіс» не здійснював, та більш того зазначив, що бухгалтерський та податковий облік не вів, податкову звітність не складав та до податкових інспекцій не подавав, ніяких фінансово-господарських операцій з іншими підприємствами та організаціями як службова особа вказаного підприємства не проводив та нікому цього не доручав.

Таким чином, зі встановлених обставин вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013, вбачається, що підприємство-контрагент позивача ТОВ «Старксервіс» зареєстроване на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати господарську діяльність, передбачену законодавством та статутними документами цього товариства, використовували його в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період на підставі виявлених у ході перевірки фактів здійснення контрагентами позивача діяльності, направленої на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, колегією суддів досліджено, що між позивачем та ТОВ «Амаркет ЛТД» укладено договір про надання послуг № 18 від 10.12.2014, відповідно до змісту якого ТОВ «Амаркет ЛТД» зобов'язалось надати позивачу послуги з питань комерційної діяльності та управління.

До вказаного договору №18 від 10.12.2014 укладена додаткова угода №1 від 11.12.2014 (а.с. 210 Т.V), відповідно до змісту якої виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги консультування з питань комерційної діяльності та управління. Дані послуги в себе включають: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги підприємству у галузі зв'язків із громадськістю та обміну інформацією, розроблення систем бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат, процедур контролю за виконанням кошторису, консультування та надання практичної допомоги в галузі планування, організації, забезпечення ефективності діяльності та контролю, інформації для управління, арбітраж та вирішення конфліктів між працівниками та роботодавцями.

Позивачем на підтвердження своїх вимог щодо взаємовідносин з ТОВ «Амаркет ЛТД» до суду апеляційної інстанції надано акти наданих послуг, копію наказу №2 БО про облікову політику підприємства та про організацію бухгалтерського обліку від 31.12.2014, копію антикорупційної програми «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014, копію кодексу корпоративної етики «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014 та копію комплаєнс політика «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014.

Зі змісту всіх актів надання послуг (а.с. 107-123 Том I) вбачається ідентичне найменування наданих послуг, а саме «Консультації з питань комерційної діяльності та управління» у зв'язку з чим суду неможливо встановити обсяг та період наданих консультацій, вартість конкретних консультацій з комерційної діяльності та управління, а також неможливо встановити з яких саме питань комерційної діяльності та управління надавались послуги.

Більш того, складені акти не відображають виконання саме тих зобов'язань, які відображені в додатковій угоді №1 від 11.12.2014 до договору №18 від 10.12.2014 відповідно до змісту якої виконавець зобов'язується протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги консультування з питань комерційної діяльності та управління, зокрема, які включають в себе: консультування, надання рекомендацій та практичної допомоги підприємству у галузі зв'язків із громадськістю та обміну інформацією, розроблення систем бухгалтерського обліку, програм обліку виробничих витрат, процедур контролю за виконанням кошторису, консультування та надання практичної допомоги в галузі планування, організації, забезпечення ефективності діяльності та контролю, інформації для управління, арбітраж та вирішення конфліктів між працівниками та роботодавцями.

Крім цього, з наданої позивачем документації, а саме: наказу №2 БО про облікову політику підприємства та про організацію бухгалтерського обліку від 31.12.2014, антикорупційної програми «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014, кодексу корпоративної етики «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014, комплаєнс політики «Транс-Газ Бюро» від 31.12.2014 неможливо встановити, на виконання яких саме зобов'язань, передбачених договором про надання послуг №18 від 10.12.2014 та додатковою угодою №1 від 11.12.2014 складені вищезазначені документи, а також яким чином позивач використав надані послуги загальною вартістю 15 104 000 грн у подальшому у своїй господарській діяльності.

Інших доказів на виконання додаткової угоди №1 від 11.12.2014, до суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з такими контрагентами, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 ПК та частини другої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення реальних господарських операцій та підставою для формування спірних сум валових витрат у розмірі 6 704 639 грн і податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 7 166 286 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані представником позивача копії первинних документів не є доказами реальності фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Амаркет ЛТД», а також здійснення ними реальних господарських операцій. Крім того, надані первинні документи до суду апеляційної інстанції також не підтверджують здійснення реальних фінансово-господарських операцій про надання послуг позивача з вказаними контрагентами.

Крім цього, позивачем не доведено в подальшому використання наданих послуг в господарській діяльності товариства.

Також, актом перевірки вірно встановлено, що оскільки позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Амаркет ЛТД», та відповідно відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) в розумінні ст. 134, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, відтак позивачем безпідставно віднесено витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, в результаті чого занижено податок на прибуток.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, тому оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що складені правомірно і не підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки під час розгляду справи не доведено фактичного виконання обумовлених послуг контрагентами позивача та реального здійснення таких господарських операцій, відтак правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Газ Бюро» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.