Ухвала суду № 52570081, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11797/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.09.2014 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив про необхідність дослідження питання віднесення таких боргових зобов'язань до заборгованості, на яку поширюється положення пункту 15 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на виконанні у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження ВП № 39832110, до якого входить 282 виконавчих провадження на загальну суму 131 212 406 грн 58 коп. про стягнення з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» заборгованості на користь юридичних, фізичних осіб та держави.

01 серпня 2014 року ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою № 10655/10 від 01.08.2014, в якій просило зупинити зведене виконавче провадження ВП №39832110, а також інші виконавчі провадження, що не входять до зведеного виконавчого провадження та перебувають у провадженні ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, боржником в яких є ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі п. 15 частини першої ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Листом від 06.08.2014 №б/н відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено ДП «НАЕК «Енергоатом» в зупиненні зведеного виконавчого провадження ВП № 39832110 до моменту з'ясування підстав виникнення заборгованості за виконавчими документами. Крім того, виконавчою службою на адресу позивача направлено вимогу надати у п'ятиденний строк з моменту отримання даної вимоги вичерпний перелік виконавчих документів, які знаходяться на виконанні у відділі, по яких заборгованість виникла через неповні розрахунки за енергоносії. Вказана вимога грунтувалась на тому, що підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження та здійснення заходів примусового виконання судових рішень є наявність стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та такими учасниками виконавчого провадження повинні виступати учасники розрахунків, визначені Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Вважаючи порушенням своїх прав з боку виконавчої служби та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Суд першої інстанції при новому розгляді справи, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки вимога державного виконавця щодо надання інформації стосовно виконавчих документів, які знаходяться на виконанні у відділі державної виконавчої служби, по яких заборгованість виникла через неповні розрахунки за енергоносії, а також підстав виникнення заборгованості за виконавчими документами, об'єднаними у зведене виконавче провадження, позивачем не виконана, судом не вбачається вчинення державним виконавцем протиправної бездіяльності щодо не зупинення зведеного виконавчого провадження №39832110 та інших виконавчих проваджень, де боржником виступає позивач.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 15 частини першої статті 37, абзацу п'ятого частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру на визначений Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Частиною другою статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV від 23.06.2005 передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 1.3 статті 1 Закону №2711-IV учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.4 статті 1 Закону №2711-IV заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію».

Аналіз вказаних положень Закону №2711-IV, свідчить, що його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суда України від 18 грудня 2012 року (справа № 21-405а12).

Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 у справі 18-рп/2012 «У справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу)» встановлено наступне:

« 1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року №2711-IV з наступними змінами треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з облікової картки на зведене виконавче провадження №39832110, оформленої у вигляді таблиці, по кожному виконавчому провадженню, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження визначено його номер, назва виконавчого документу, стягувач та сума, що підлягає стягненню (а.с. 46-58 Том II).

Разом з тим, колегія суддів, дослідивши надану позивачем до суду апеляційної інстанції довідку відносно облікової картки по зведеному виконавчому провадженню ВП №39832110 встановила, що вказана довідка різниться з обліковою карткою, оскільки в ній додатково зазначено підстави виникнення заборгованості, природа заборгованості, та відомості щодо оцінки заборгованості (а.с.72-89 Том VI).

Як вже зазначалось вище, листом від 06.08.2014 №б/н відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено ДП «НАЕК «Енергоатом» в зупиненні зведеного виконавчого провадження ВП № 39832110 до моменту з'ясування підстав виникнення заборгованості за виконавчими документами. Також відповідачем направлено вимогу позивачу надати у п'ятиденний строк з моменту отримання даної вимоги вичерпний перелік виконавчих документів, які знаходяться на виконанні у відділі, по яких заборгованість виникла через неповні розрахунки за енергоносії.

Проте, позивачем до відділу надіслано лист, в якому останній зазначив про відсутність права державного виконавця здійснювати оцінювання природи заборгованості.

Разом з тим, частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як свідчать матеріали справи, вимога державного виконавця про надання інформації щодо виконавчих документів (а не надання правової оцінки таким документам, як зазначав представник позивача під час апеляційного розгляду справи), відповідно до яких заборгованість виникла через неповні розрахунки за енергоносії, а також підстав виникнення заборгованості за виконавчими документами, об'єднаними у зведене виконавче провадження, позивачем не виконана.

На підставі з'ясування наведених обставин державний виконавець пов'язував можливість зупинення зведеного виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки позовна заява позивача про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача вчинити дії по зупиненню виконавчого провадження №39832110 є необґрунтованою, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, відтак вимога державного виконавця відділу ДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві щодо надання інформації та відмова у зупиненні виконавчого провадження є правомірними та такими, що грунтуються на нормах чинного законодавства України.

За правилами ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду відсутність оскаржуваної бездіяльності, тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.