Ухвала суду № 52569979, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3563/14 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Черкаського обласного центру зайнятості на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Черкаського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Частиною четвертою ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, позивач з 1991 року почав працювати в Уманському районному центрі зайнятості (в 1994 році прийняв присягу державного службовця), займаючи різні посади, відповідно до штатного розпису установи.

31 березня 2014 року наказом директора Черкаського обласного центру зайнятості № 82-к позивача звільнено з займаної посади (головний спеціаліст відділу інформаційних систем Уманського міського центру зайнятості) за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності за статтею 38 КЗпП України.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, у зв'язку з наявністю 10 років стажу державної служби.

09 квітня 2014 року наказом Черкаського обласного центру зайнятості № 94-к, в зв'язку з набуттям чинності Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014 внесено зміни до наказу №82-к від 31.03.2014 про звільнення позивача, а саме скасовано п.2 відносно виплати останньому 10 місячних посадових окладів.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку центру зайнятості та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не встановлено інших порушень чи невідповідностей позивача вимогам Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку, що Черкаським обласним центром зайнятості неправильно застосовано положення Закону України «Про державну службу» та Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», у зв'язку із чим безпідставно відмовлено у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Цим Законом визначено правовий статус державних службовців, особливості проходження державної служби, порядок її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно з частиною тринадцятою статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Водночас статтею 38 КЗпП України вихід на пенсію визначається як підстава для розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнена з займаної посади у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності.

Водночас Конституційний Суд України у Рішенні від 26 листопада 2013 року №11-рп/2013 роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини тринадцятої статті 37 Закону № 3723-XII з наступними змінами в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП, статті 21 Закону № 3721-XII з наступними змінами необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону № 3723-XII.

Конституційний Суд України відповідно до пункту четвертого статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Статтею 69 цього Закону визначено, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Отже, у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII.

27 березня 2014 року прийнятий Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII (Закон № 1166-VII).

Положеннями абзацу 2 підпункту 2 пункту 24 розділу ІІ Закону №1166-VII внесені зміни до Закону України «Про державну службу», зокрема виключено частину тринадцяту ст.37 цього Закону, якою було встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих положень Закону №1166-VII встановлено, що зміни передбачені розділами ІІ і ІІІ, набирають чинності з 01.04.2014, крім, зокрема, абзацу 2 підпункту 2 пункту 24 розділу ІІ цього Закону, який набирає чинності з 01.05.2014.

Тобто, частина тринадцята ст. 37 Закону України «Про державну службу» виключається лише з 01 травня 2014 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.03.2015 (справа №К/800/56083/14) та від 16.04.2015 (справа №К/800/57133/14).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звільнений з займаної посади 31.03.2014 наказом №82-к від 31.03.2014 до набрання чинності Закону №1166-VII.

Черкаським обласним центром зайнятості 09.04.2014 видано наказ за №94-к «Про внесення змін до наказу від 31.03.2014 №82-к», відповідно до якого у зв'язку з набранням чинності Законом №1166-VII внесено зміни до наказу Черкаського обласного центру зайнятості від 31.03.2014 №82-к та виключено з нього пункт 2, відповідно до якого позивач мав право на одноразову грошову допомогу.

Таким чином, посилання апелянта на ті обставини, що частина тринадцята статті 37 Закону №3723 виключена не з 01.05.2014, а з 01.04.2014 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки норми Закону чітко встановлюють строк з якого набирають чинності вказані положення абзацу 2 підпункту 2 пункту 24 розділу ІІ цього Закону №1166-VII.

Відтак відповідачем неправильно застосовано положення Закону №1166-VII.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначені у частині другій ст.162 КАС України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку, а в абзаці другому зазначеної статті вказано, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог шляхом скасування наказу №94-к від 09.04.2014 «Про внесення змін до наказу від 31.03.2014 №82-к».

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем неправильно застосовано положення Закону України «Про державну службу» та Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», відтак безпідставно відмовлено позивачу у виплаті грошової допомоги при звільненні у розмірі 10 місячних посадових окладів, тому такі дії відповідача є неправомірними, а наказ №94-к від 09.04.2014 «Про внесення змін до наказу від 31.03.2014 №82-к» підлягає скасуванню.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Черкаського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 21 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.