Ухвала суду № 52569973, 15.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13143/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності 14.06.2006, взятий на облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податків та має податкову заборгованість у сумі - 479 865 грн 89 коп., а саме:

по податку на доходи фізичних осіб:

09.10.2013 нараховано платником самостійно основного платежу в розмірі 1 893 грн 40 коп. згідно Декларації №9087731111 від 09.10.2013;

15.11.2013 нараховано платником самостійно основного платежу в розмірі 804 грн 38 коп. згідно Додатку 5 до розділу III податкової декларації №9087731106 від 09.10.2013;

25.01.2014 донараховані штрафні санкції в розмірі 59 975 грн за актом перевірки від 21.10.2013 №428/17-01 згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №582/26-59-17-01 від 31.12.2013;

25.01.2014 донараховано основного платежу в розмірі 239 219 грн 97 коп. за актом перевірки від 21.10.2013 №428/17-01 згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №582/26-59-17-01 від 31.12.2013;

23.04.2014 нараховано платником самостійно основного платежу в розмірі 2069 грн 42 коп. згідно Декларації №1400043450 від 23.04.2014;

23.04.2014 нараховано платником самостійно основного платежу в розмірі 517 грн 36 коп. згідно Додатку 5 до розділу III податкової декларації №1400043451 від 23.04.2014;

14.05.2014 нараховано платником самостійно основного платежу в розмірі 517 грн 36 коп. згідно Додатку 5 до розділу III податкової декларації №1400043451 від 23.04.2014 року. Таким чином, загальна сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб становить 304 996 грн 89 коп.

по податку на додану вартість:

25.01.2014 донараховано основного платежу в розмірі 138 800 грн за актом перевірки від 21.10.2013 №428/17-01 згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №581/26-59-17-01 від 31.12.2013;

25.01.2014 донараховані штрафні санкції в розмірі 34 700 грн за актом перевірки від 21.10.2013 №428/17-01 згідно податкового повідомлення-рішення (форма «Р») №581/26-59-17-01 від 31.12.2013.

Отже, загальна сума заборгованості по податку на додану вартість становить 173 500 грн.

по адміністративним штрафам та іншим санкціям, контроль за якими покладено контролюючий орган:

25.01.2014 донараховано штрафних санкцій в поточному році у розмірі 510 грн за актом перевірки від 21.10.2013 № 428/17-01, податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 580/26-59-17-01 від 31.12.2013.

Таким чином, загальна сума заборгованості по адміністративним штрафам та іншим санкціям, контроль за якими покладено контролюючий орган становить 510 грн.

По штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів:

25.01.2014 донараховано штрафних санкцій в поточному році у розмірі 858 грн за актом перевірки від 21.10.2013 № 428/17-01, податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №578/26-59-17-01 від 31.12.2013;

25.01.2014 донараховано штрафних санкцій в поточному році у розмірі 1 грн за актом перевірки від 21.10.2013 № 428/17-01. Податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 579/26-59-17-01 від 31.12.2013.

Таким чином, загальна сума заборгованості по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування, норми регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів становить 859 грн.

Оскільки заходи по погашенню податкового боргу щодо відповідача вичерпано і такі заходи не призвели до погашення боргу, податковий орган звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у судовому порядку доведено правомірність нарахування податкового зобов'язання, відтак виникають правові підстави для стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до п. 46.1 ст.46 ПК України - податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 ст. 54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України - платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом 05.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01, та винесено податкову вимогу від 18.04.2014 №5203-25.

Згідно з п. 58.1 ПК України - у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01 та податкову вимогу від 18.04.2014 №5203-25 оскаржено відповідачем у судовому порядку.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року у справі №826/14325/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01, дій щодо винесення податкової вимоги 18.04.2014 №5203-25.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження у справі №826/14325/14 (К/800/12458/15).

Відповідно до статті 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими, що вказує на підстави для стягнення з відповідача податкових зобов'язань.

Заявлена вимога позивача під час апеляційного розгляду справи щодо необхідності зупинення провадження у справі до винесення рішення Вищим адміністративним судом України по справі №826/14325/14 (К/800/12458/15) колегією суддів не приймається до уваги, оскільки розгляд справи у суді касаційної інстанції може затягнутись на невизначений час, а суд апеляційної інстанції обмежений місячним терміном розгляду апеляційної скарги.

Посилання відповідача про необхідність витребування наказу №824 від 27.09.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, колегією суддів не береться до уваги, зважаючи на те, що вказаний наказ стосується проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №428/17-01/НОМЕР_1 від 05.12.2013 та винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013 №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01, що були предметом оскарження у справі №826/14325/14.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки за умов існування податкової заборгованості не погашеної з боку ФОП ОСОБА_2, виникають правові підстави для стягнення такої заборгованості в судовому порядку.

Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Л.О.Костюк,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.