Ухвала суду № 52569907, 20.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 рокусправа № 808/944/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по справі № 808/944/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу № 641-17 від 17.11.2014 року прос плату боргу (недоїмки) в розмірі 6077,02 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що він є платником єдиного соціального внеску, однак одночасно є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний внесок не помісячно а щоквартально, 20 числа, що настає за кварталом, за який сплачується внесок. Апелянт вказував, що податковим органом не взято до уваги, що нормами законодавства передбачено чіткі умови надсилання вимоги про сплату недоїмки, однією з умов є наявність на кінець календарного місяця недоїмки за сплати єдиного внеску, хоча у випадку позивача недоїмка відсутня. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальної перевірки, звітів платника єдиного внеску та на підставі даних з карток особових рахунків, однак відповідачем не надано акт перевірки, за яким встановлено недоїмку ФОП ОСОБА_1 Відсутні вказівки на підставу нарахування позивачу недоїмки. Апелянт вказував на безпідставність нарахування суми недоїмки, що визначена у вимозі.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вимога сформована на підставі даних з картки особового рахунку платника ФОП ОСОБА_1, тому твердження позивача, що в оскаржуваній вимозі відсутня підстава її формування є необґрунтованим. Суд першої інстанції вказував, що на позивача, як на суб'єкта господарських відносин, покладено обов'язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування навіть під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Суд першої інстанції взяв до уваги, що сума заборгованості є розрахованою ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області правильно, виходячи як 34,7 % від суми мінімальної заробітної плати 1218 грн.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, інформація про що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку в органах ДФС як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Взятий на облік в органах державної податкової служби 07.03.2000 року.

Матеріалами справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

17.11.2014 року ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки № 641-17 на суму 6077,02 грн. Вимога отримана позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку 21.11.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 скористався своїм правом адміністративного оскарження вимоги. Рішенням Головного управління ДФС у Запорізькій області від 23.12.2014 року № 62/14/08-07-100413 скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) - без змін. Рішенням ДФС України від 02.02.2015 року № 895/Н/99-99-10-01-07-15 скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 5 вищевказаного Закону, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції дійсній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Колегія суддів вказує, що з пояснень відповідача не встановлено обставину, що ФОП ОСОБА_1 нараховано недоїмку через його вчасну несплату єдиного внеску, сума боргу визначена як сума несплати єдиного внеску за 3, 4 квартали 2013 року, 1 - 3 квартали 2014 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з застосуванням відсоткової ставки 34,7 %, яка приміняється до позивача, що перебуває на спрощеній системі оподаткування. Обставина того, що позивач повинен сплачувати єдині внески не помісячно а щоквартально, 20 числа, що настає за кварталом не оспорюється податковим органом. ФОП ОСОБА_1 взагалі не виконував свого обов'язку по сплаті сум єдиного внеску протягом 3 кварталу 2013 - 3 кварталу 2014 року, у зв'язку з чим, відповідач скористався своїм правом та сформував і направив на адресу позивача відповідну вимогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

ФОП ОСОБА_1 не спростовує наявності у нього боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 3 кварталу 2013 - 3 кварталу 2014 року. З огляду на наявність у позивача боргу, вимога сформована відповідачем є правомірною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року по справі № 808/944/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук