Постанова № 52569713, 07.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2015 року справа № 804/18830/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Юридичної фірми "Легіс" про накладання арешту на кошти;-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Юридичної фірми "Легіс" в якому просила:

- накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг, що знаходиться в банку на суму 131 287,08 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

З огляду на встановлений факт реорганізації, та в силу ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідну сторону - позивача у справі на його правонаступника - Криворізьку північну міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що юридична фірма "Легіс" перебуває на обліку в Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків.

За обліковими даними позивача Юридична фірма "Легіс" має податковий борг в сумі 131 287 грн. 08 коп., який виник 17 липня 2014 року в результаті несплати нарахованих сум за актом документальної перевірки та залишився непогашений по теперішній час.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошових зобов'язань в

установлені законодавством строки, керуючись ст. 59 Податкового кодексу України, боржнику направлено податкову вимогу від 21.07.2014 року № 2602-25 на суму

131 287,08 грн.

З метою встановлення майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу було направлено запити до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, Криворізького гірничопромислового територіального управління, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно отриманих відповідей рухоме та нерухоме майно за платником податків не зареєстровано.

В ході проведених заходів встановлено відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу та відсутність факту самостійного погашення платником податків податкового боргу.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст. 94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, установивши наявність у відповідача податкового боргу в сумі 131 287,08 грн. та відсутність майна, застосувавши вказані правові норми, зробив висновок, що арешт коштів платника податків на рахунку у банківській установі може бути застосований виключно за обставин, визначених пунктом 94.2 ст.94 ПК, які, однак, не були встановлені в судовому процесі по відношенню до відповідача.

Висновок суду першої інстанції щодо необхідності дотримання норм пункту 94.2 ст. 94 ПК України при накладенні адміністративного арешту на майно є правильними. Разом з тим, поза увагою суду залишились норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, які є спеціальними по відношенню до норм пункту 94.2 ст.94 та якими встановлені окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання, встановленого підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК, та зробив помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти відповідача нормами пункту 94.2 ст. 94 ПК України.

Враховуючи встановлення у судовому процесі обставин наявності податкового боргу у відповідача та відсутності майна, за рахунок якого податковий борг може бути погашений, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ч. 4 ст. 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу - Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція ДФС у Дніпропетровській області до Юридичної фірми "Легіс" про накладання арешту на кошти - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Накласти арешт на кошти Юридичної фірми "Легіс", що знаходяться в установах банків: р/р 26045060074778 КР. ФІЛІЯ ПАТКБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305750; р/р 26056315429001 КР. ФІЛІЯ ПАТКБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305750; р/р 26000315429079 КР. ФІЛІЯ ПАТКБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305750 в межах суми податкового боргу в сумі 131 287,08 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай