Постанова № 52569295, 13.10.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1967/15-а

13 год. 09 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брезіної Т.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Якимець Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області щодо відмови у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби та перерахувати надбавку за вислугу років, зобов`язати зарахувати до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби та перерахувати надбавку за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року він працював в органах державної податкової служби та мав присвоєний ранг державного службовця. Однак, незважаючи на наведене дізнався, що йому не зараховано до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», період роботи з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року. На заяву позивача про зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області не перерахувало трудовий стаж. Позивач вважає такі дії неприпустимими та такими, що порушують його законні права та інтереси, зокрема у зв'язку із цим йому виплачується відповідна надбавка за вислугу років у меншому розмірі, ніж належить виплачувати.

Зазначає, що органами ДПА (ДПС) України або центральними органами виконавчої влади України, не встановлений (відсутній) чіткий перелік посад офіцерського складу у податковій міліції, призначення на які є підставою для зарахування військовослужбовцям до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу в податкову міліцію, тобто не існує обмеження щодо чіткого визначення відповідного кола посад.

Законодавством передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. На думку позивача, реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Позивач не погоджується з тим, що відсутність затвердженого переліку посад є підставою для відмови йому у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях. Відповідач зазначає, що позивачу не було зараховано до вислуги років для призначення пенсії час попередньої роботи з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби, оскільки посада, яку займав позивач у звязку із переходом на службу у податкову міліцію не увійшла до Переліку посад, у разі переходу на які, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах. Відповідач стверджує, що в законодавстві не визначено, що органи ДФС (як і ДПА, ДПС, Міндоходів) входять до списку органів, які мають підстави затверджувати Переліки посад, у разі переходу на які, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах. Відповідно, право на зарахування стажу державної служби на попередній роботі до вислуги років для призначення пенсії у ОСОБА_1 відсутнє. Відповідач вважає, що підставою зарахування до вислуги років для призначення пенсії першочергове значення має не попередній стаж роботи на державній службі, а те, на яку посаду офіцерського та начальницького складу переходить працівник і чи ця посада наявна у затвердженому уповноваженим законом органу Переліку посад. Відповідач стверджує, що саме наявність посади, на яку переходить працівник, у затвердженому уповноваженим законом органу Переліку посад, надає право на зарахування стажу роботи на попередній державній службі до вислуги років для призначення пенсії, а не навпаки, як хибно вважає позивач. Крім цього, відповідач зауважує, що законодавець чітко сформував норму щодо необхідності затвердження Переліків посад, адже, як видно із зазначених вище нормативно-правових актів МВС України та СБУ до них увійшли лише декілька посад, а не всі за штатним розписом їх структур. Таким чином, відповідач зазначає, що законодавством чітко передбачено вимогу щодо обовязкового оформлення та затвердження Переліку посад та перелік уповноважених органів на затвердження такого переліку посад, до числа яких не входить відповідач.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

Згідно Наказу №121-0 від 02.08.1996 р. Державної податкової інспекції у м. Чернівці ОСОБА_1 з 05 серпня 1996 року призначений на посаду державного податкового інспектора відділу аудиту державних підприємств і споживчої кооперації та присвоєно 15-й ранг державного службовця. (а.с. 10).

Позивач, згідно Наказу ДПА в Чернівецькій області від 06.11.1996 року №228-0, призначений на посаду оперуповноваженого відділення по організації викриття злочинів в базових галузях економіки ОВ ГВПМ Державної податкової інспекції у м. Чернівці з 06.12.2000 року. (а.с. 11).

В матеріалах справи знаходиться трудова книжка позивача, згідно якої підтверджується, що ОСОБА_1 з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року працював в державних органах державної податкової служби. (а.с. 17-32).

Згідно довідки від 05.10.2015 року Головного управління ДФС у Чернівецькій області підполковник податкової міліції ОСОБА_1 проходить службу в податковій міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області. (а.с. 80).

29.07.2015 р. позивач звернувся до начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області із заявою, в якій просив зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії, як особи на яку поширюється дія Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб період роботи з 02 серпня 1996 року до 05 грудня 2000 року. (а.с. 12-14).

27.08.2015 р. комісією по визначенню стажу для виплати відсоткової надбавки особам начальницького складу податкової міліції ГУ ДФС у Чернівецькій області розглянуто, в тому числі заяву ОСОБА_1 №ц/96 від 29.07.2015 р. та лист Головного управління Державної фіскальної служби України від 14.08.2015 р. Про надання розяснення, про що складено протокол №9. Ухвалено, в тому числі використовувати у повсякденній роботі лист ГУ ДФС України від 14.08.2015 р. Про надання розяснення, вислугу років для призначення відсоткової надбавки підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 залишити без змін, а саме станом на 01.09.2015 р. календарна вислуга складає 17 років 01 місяців 24 діб. (а.с. 61).

Головне управління ДФС у Чернівецькій області у відповіді від 27.08.2015 р. на звернення позивача від 29.07.2015 р. щодо зарахування до вислуги років як працівнику податкової міліції періоду роботи на ревізорських посадах в органах державної податкової служби зазначає, що зарахування часу роботи на посадах державних службовців в Державній фіскальній службі України (ДПА, ДПС, Міндоходах), інших державних установах до вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону чинним законодавством не передбачено. (а.с. 59-60).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1,2 Закону № 3723 визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно абз. 1-3 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283 (далі -Постанова № 283) до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 503-р визначено, що згідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" віднести посади працівників державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до таких категорій посад державних службовців згідно із переліком.

Таким чином, посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723. Зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті.

Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року у справі № К/9991/78414/12.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає, згідно преамбули, Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-XII. (далі - Закон № 2262)

Таким чином, суд приходить до висновку, що Закон № 2262 має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Суд звертає увагу відповідача, що Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

У відповідності до абз.12 п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. N 393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Так, відповідно до п. "и" ст. 17 Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Наведеним вище спростовується позиція відповідача щодо відсутності правової підстави для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії періоду роботи в Державній податковій службі у зв'язку з відсутністю затвердженого переліку посад, оскільки Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передбачені для військовослужбовців гарантії щодо формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.

Згідно ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Нормами Законом № 2262 передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в державних органах податкової служби з 02 серпня 1996 р. по теперішній час. При цьому, з 17.02.1998 року призначений на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідчих перевірок ДПІ у м. Чернівці, а 05.12.2000 року був переведений на атестовану посаду оперуповноваженого відділу викриття злочинів у базових галузях економіки Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Чернівці та в подальшому продовжував службу в органах податкової міліції.

У відповідності до пп. 353.4.2 п. 353.4 ст. 353 Податкового кодексу України особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються такі спеціальні звання старший начальницький склад: полковник податкової міліції; підполковник податкової міліції; майор податкової міліції. Позивачу присвоєно спеціальне звання - підполковник податкової міліції.

З аналізу вищевикладеного випливає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і відповідно до цього мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону № 3723.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецької області протиправно відмовило у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби та перерахунку надбавки за вислугу років.

З цих підстав, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління державної фіскальної служби в Чернівецької області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби та перерахувати надбавку за вислугу років.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідачем доведено правомірність вчинених дій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду законність вчинених дій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд вирішує повернути позивачу сплачений судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби, неправомірними.

3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи з 02 серпня 1996 р. до 05 грудня 2000 року в державних органах державної податкової служби та перерахувати надбавку за вислугу років.

4. Повернути позивачу із Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 73,08 гривень.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Брезіна

Постанова в повному обсязі складена 19 жовтня 2015 р.