Постанова № 52569219, 15.10.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року справа № 823/2979/15

16 год. 30 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

за участю секретаря Савости С.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ахмед Яр УА» до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ахмед Яр УА» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000562301 від 26.02.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентом ТОВ «Зет Трейд» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2014 року у розмірі 1 353 109 грн., по правовідносинах з ТОВ «Зет Трейд», у звязку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Ахмед Яр УА, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 35274221, зареєстровано 12.07.2007р., перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 352742223016.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Зет Трейд» (код ЄДРПОУ 39208084) за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. За результатами вказаної перевірки складено акт №21/23-01-22-04/35274221 від 16 січня 2015 року (далі по тексту акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за червень 2014 року на суму 1 353 109 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 26 лютого 2015 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 029 663 грн., в тому числі за основним платежем 1 353 109 грн. та за штрафними санкціями 676 554 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ «Зет Трейд» та позивачем укладено договір поставки №16/06-2014 від 16.06.2014р. за умовами якого ТОВ «Зет Трейд» зобовязалось передати у власність позивача товар, відповідно до еталонів-зразків, затверджених замовником, а позивач оплатити його вартість.

На підтвердження виконання зобовязань за вказаним договором сторонами підписано видаткові накладні № 65 від 20.06.2014 року, № 66 від 20.06.2014 року, № 67 від 23.06.2014 року, № 68 від 23.06.2014 року, № 69 від 23.06.2014 року, № 70 від 24.06.2014 року на загальну суму 8 118 656 грн. 40 коп., в т.ч. ПДВ 1 353 109 грн. 40 коп., які містять відомості про місцезнаходження постачальника, назву, кількість, ціну товарів, загальну їх вартість та суму ПДВ, яка включена до вартості.

ТОВ «Зет Трейд» виписало позивачу податкові накладні № 65 від 20.06.2014 року, № 66 від 20.06.2014 року, № 67 від 23.06.2014 року, № 68 від 23.06.2014 року, № 69 від 23.06.2014 року, № 70 від 24.06.2014 року, які містить усі необхідні реквізити.

Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру податкових накладних та до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за червень 2014 року.

Станом на час проведення перевірки позивачем оплачено вартість придбаних товарів за вказаним договором в сумі 2 300 000 грн., що підтверджується відомостями, які містяться у платіжному дорученні №185 від 24.06.2014р.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, що підтверджується відомостями, які містяться у товарно-транспортних накладних № Р65 від 20.06.2014 року, №Р66 від 20.06.2014 року, № Р67 від 23.06.2014 року, № Р68 від 23.06.2014 року, № Р69 від 23.06.2014 року та № Р70 від 24.06.2014 року.

Відповідач стверджує, що позивачем не надано до перевірки еталонів-зразків, які передбачені договором, також не можливо встановити виробника товару та його походження, позивачем не надано документів, які підтверджують здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт.

Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки в судовому засіданні встановлено, що придбані позивачем товари є стаціонарними комплектуючими до холодильного обладнання та не потребують погодження сторонами еталонів-зразків.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про неможливість встановлення виробника товару та його походження, з огляду на те, що позивач не зобовязаний перевіряти вказані обставини та належне походження товару для одержання права на податковий кредит. На переконання суду, відсутність доказів здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт не є свідченням відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки оформлення таких документів не є обовязком платника податків та не є обовязковою умовою одержання платником податків права на податковий кредит.

Щодо відображення у податковій накладній №68 від 23.06.2014р. кодів товарів згідно УКТЗЕД, суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження чи спростування імпорту товару контрагентом позивача ТОВ «Зет Трейд», а тому судом відхиляються посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що видаткові накладні не містять відомостей про місце та дату їх складення, однак суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, оскільки в акті перевірки відображено реєстр цих накладних з посиланням на дату їх складення. При цьому, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які містять дату їх складення, а також відомості про місцезнаходження ТОВ «Зет Трейд», що зважаючи на самостійне транспортування товару позивачем, дає змогу встановити місце здійснення господарських операцій та місце складення видаткових накладних.

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків та помилок в оформленні товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція відображена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Щодо посилання відповідача на акт Бориспольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №532/22-20/3920884 від 10.11.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Зет Трейд» (код ЄДПОУ 39208084) з питань підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за червень 2014 року» суд звертає увагу, що вищевказаний акт складено не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а на підставі інформації про те, що працівники контролюючого органу, вийшовши за юридичною адресою цього підприємства не змогли встановити тактичне його місцезнаходження, про що склали відповідний акт. Дані перевірки проведено з урахуванням матеріалів перевірок підприємств-постачальників та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, названий акт контролюючого органу може вважатись лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Суд зазначає, що відповідачем не надано в судове засідання вироку суду, яким встановлено укладення договорів між позивачем та ТОВ «Зет Трейд» з метою, яка порушує публічний порядок, не встановлено вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданого договору з боку позивача.

Податковим органом не надано жодних доказів протиправної діяльності позивача, спрямованої на отримання податкової вигоди або наявності змови повязаної із здійсненням господарських операцій з контрагентом ТОВ «Зет Трейд», з метою зменшення податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Зет Трейд», останнє не було визнано банкрутом, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивач використав придбані товари у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації підприємствам-покупцям.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зет Трейд».

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника можливості для виконання постави товарів в силу відсутності доказів придбання товарів у третіх осіб також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій.

Позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими субєктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобовязаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою визнання його протиправним та скасування.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., враховуючи, що майнові вимоги позивача задоволено, а тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області №0000562301 від 26.02.2015р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ахмед Яр УА судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 19.10.2015р.