Постанова № 52568381, 13.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1340/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чиркін С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача -не прибув,

від відповідача -не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1729,80грн.,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1729,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач перебуває на обліку у позивача з 05.11.2001, та працює за спрощеною системою оподаткування (фіксований податок) і відповідно з цим є платником страхових внесків.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки визначені частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме щоквартально протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а саме: за липень - вересень 2010 року - до жовтня 2010 року; за жовтень - грудень 2010 року - до січня 2011 року.

Відповідач відповідно до Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461 від 08 липня 2010 року, який набрав чинності з 17.07.2010 повинна була сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1729,80 грн. Але, мінімальний страховий внесок відповідачем в повному розмірі сплачений не був і тому виникла заборгованість у сумі 1729,80 грн. за період з 01.01.2010 по 06.02.2014, яка є не сплаченою. Звіт за 2010 рік відповідачем не подавався.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по доплаті до мінімального страхового внеску в розмірі 1729,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги викладені не коректно, по суті позивач просить стягнути з відповідача заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року, яка виникла внаслідок різниці між фактичною сплатою в 2010 році страхових внесків відповідачем та розміром мінімального страхового внеску у 2010 році, в сумі 1729,80 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 19), в позовній заяві серед іншого просив провести розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи (а.с. 18). 13 жовтня 2015 року за закінченням терміну зберігання на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення із судовою повісткою, направлене на адресу відповідача (а.с. 21-22). Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідач - ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, взята на облік в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з 05.11.2001 (а.с. 5).

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2010 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон України № 2464-VI).

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані відповідачем за 2010 рік, граничний строк сплати вказаних внесків до 01.04.2011, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV) ОСОБА_1 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України № 1058-IV відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Крім того, підпунктом 4 пункту 8 розділу 15 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV (в редакції від 08.07.2010) встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно карти особового рахунку платника за 2010 рік за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1729,80 грн.(а.с. 3-4).

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до статті 106 Закону України № 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На виконання вищезазначених вимог позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 06.02.2014 № Ф-5254 на суму 1729,80 грн. (а.с. 6) та повідомлення - розрахунок (додаток до вимоги), в якому зазначено, що мінімальний страховий внесок за період липень - грудень 2010 року становить - 1792,80 грн., зараховано 63 грн., сума, що належить до сплати - 1729, 80 грн. (а.с. 7).

Вимога надсилалася на адресу відповідача (а.с. 8-9) та не була отримана ним з незалежних від позивача обставин (відмітка пошти на конверті - за закінченням терміну зберігання (а.с. 8).

Вимогу позивача про сплату боргу відповідач не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідачем 27.03.2015 припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с. 20).

Частиною 6 статті 15 Закону України № 1058-IV визначено, що зняття з обліку страхувальника здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, страхувальників - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника та проведення остаточного розрахунку, а страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним і проведення остаточного розрахунку.

У відповідності до частини 15 статті 106 Закону України № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, припинення відповідачем підприємницької діяльності як фізичної особи підприємця не позбавляє її обовязку погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню.

Оцінюючи надані докази в сукупності, враховуючи несплату відповідачем у добровільному порядку заборгованість зі сплати страхового внеску у розмірі 1729,80 грн. за період з липня по грудень 2010 року, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач на час звернення з позовною заявою був звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1729,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 93103, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9-го Травня, буд. 60) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 347) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2010 року по грудень 2010 року в сумі 1729 (одна тисяча сімсот двадцять девять) гривень 80 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_2