Постанова № 52568357, 19.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року №813/3524/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова звернулося 16.10.2007 року до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 та списком №2, у загальній сумі 128 118,00 грн.

За заявою №452/06-08 від 17.01.2008 року позивачем було змінено позовні вимоги, у звязку з чим, він просив суд стягнути з відповідача 127 618,85 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2.

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року позов було задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» 127 618,85 грн. на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» в користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова 50 067,13 грн., а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем за заявою №11161/06-12 від 25.08.2011 року було змінено позовні вимоги, у звязку з чим він просив суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» 119 785,13 грн. заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2.

За наслідками нового розгляду справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 року, позов управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова, з урахуванням уточнень до нього, було задоволено частково, а саме, стягнуто із Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» на користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова заборгованість в сумі 50 067,33 грн., у решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 року було частково задоволено касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова та скасовано рішення суду першої й апеляційної інстанцій, а дану справу направлено повторно на новий розгляд до суду першої інстанції.

У ході повторного нового розгляду справи позивачем було надано суду письмові додаткові пояснення №4259/06-14 від 03.02.2014 року. (отримано судом 05.06.2014 року), з якими подано уточнений розрахунок заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 та списком №2, згідно яких заборгованість за 2005-2006 роки всього становить 118 586,43 грн.

У подальшому, при повторному новому розгляді справи, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року було задоволено клопотання Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» та закрито провадження у даній адміністративний справі №813/3524/14.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачем було оскаржено ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2015 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова було задоволено, скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2014 року про закриття провадження у справі №813/3524/14, а справу надіслано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до вимог ст.15-1 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, цю адміністративну справу №813/3524/14 передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевичу О.М.

Ухвалою від 28.07.2015 року дану справу №813/3524/14 було прийнято суддею Сасевичем О.М. до свого провадження та призначено судове засідання.

Виходячи з наявних у матеріалах справи заяв, скарг, пояснень позивача вбачається, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова ґрунтується на тому, що за час роботи на підприємстві відповідача ряд працівників набули право на пільгову пенсію за списком №1 і списком №2, яка їм була призначена. Відтак, Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатпромарматура» зобовязане проводити відшкодовування Пенсійному фонду витрат, повязаних із виплатою та доставкою пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». У той же час, відповідач свого обовязку з відшкодовування не виконав та за ним рахується заборгованість із відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за період 01.09.2005 року по 31.12.2006 року, яку слід стягнути в судовому порядку.

При цьому, суд бере до уваги заяви позивача про зміну позовних вимог, якими було зменшено розмір заявленої суми до стягнення, а також і письмові пояснення позивача, які містять уточнений зменшений розрахунок заборгованості відповідача, котра підлягає до стягнення, тобто такі пояснення за своїм змістом також спрямовані на реалізацію встановленого ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України права позивача в будь-який час до закінчення судового розгляду зменшити розмір позовних вимог. У звязку з чим, загальна сума, яка заявлена управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» в даній справі №813/3524/14 на час її вирішення судом становить 118 586,43 грн.

Виходячи ж зі змісту наявних у матеріалах справи заяв, скарг, пояснень відповідача вбачається, що він не визнає заявленої до стягнення заборгованості та вказує на те, що заявлені позивачем до стягнення фактичні витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій (які складають спірну заборгованість) є необґрунтованими, а їх відшкодування за рахунок Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» є безпідставним.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях, скаргах та просив суд позов задовольнити повністю й стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова заборгованість у сумі 118 586,43 грн. Відповідач явки уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції (як й інші нормативно-правові акти, наведені в цьому рішенні, та котрі стосуються безпосередньо предмету спору), він регулює відносини, що виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до норм ст.23 цього Закону, спори, що виникають із правовідносин за ним, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку. Як передбачено п.5 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду вправі звернутись до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно з приписами ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відтак, позивач правомірно звернувся до адміністративного суду з даним позовом, який підлягає вирішенню в установленому порядку.

Щодо предмету спору, то суд відзначає, що статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» регламентується питання пенсій за віком на пільгових умовах.

Так, у відповідності до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Пунктами «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б)працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам;

в)трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;

г)жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

д)жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

е)жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

є)робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;

ж)жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали пятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

з)водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:

чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;

жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Окрім того, відповідно до п.2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», який вступив в силу з 01.01.2004 року, працівникам, віднесеним до списків №1, №2 надається право вийти на пенсію на пільгових умовах. При цьому, цим законом передбачено, що такий вихід здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У той же час, абз.2 п.2 Розділу XV цього ж Закону встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, як визначено в абз.3 пп.1 п.2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відтак, порядок компенсації витрат на виплату та доставку цих пенсій не змінився й у звязку з набранням чинності Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Отже, підприємства повинні вносити до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної за списком №1.

Окрім цього, відповідно до абз.4 п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», обєктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, підприємства зобовязані відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (відповідно, враховуючи й пенсію, призначену за списком №2).

Суд також відзначає, що здійснення відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 і №2, передбачено і регулюється нормами п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року.

У звязку з чим, аналіз наведених нормативних положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п.п.«а», «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому, суд також бере до уваги норми ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилаються сторони, згідно яких, особам, що працювали до введення в дію цього закону (тобто до 01.01.1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а)особам, які мають на день введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б)особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст.12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст.13-14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Проте, суд наголошує на тому, що ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підміняє ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у питаннях визначення кола осіб, які мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а лише вирішує питання щодо визначення необхідного стажу та віку для призначення вказаних пенсій.

У звязку із чим, суд також відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не повязують обовязок підприємств та організацій щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із періодом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» чи після). Однак, зважаючи на те, що до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» національним законодавством не було передбачено обовязку з відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пенсій, істотним у цьому контексті є час призначення пільгової пенсії, позаяк стягнення таких витрат щодо осіб, яким пенсія була призначена до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», буде безпідставним.

Як установлено судом, актуальна сума заборгованості (118 586,43 грн.), понесеної органами Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 і №2, яка заявлена позивачем до стягнення, включає у себе наступні фактичні витрати на виплату і доставку пенсій (по списках №1, №2, роках і особах-пенсіонерах).

Так, за списком №1 за 2005 рік фактичні витрати становлять суму 5 990,25 грн. щодо наступних пенсіонерів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

За списком №1 за 2006 рік фактичні витрати становлять суму 12 482,27 грн. щодо наступних пенсіонерів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

За списком №2 за 2005 рік (та частково доплата за 2004 рік) фактичні витрати становлять суму 30 121,70 грн. щодо наступних пенсіонерів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30

За списком №2 за 2006 рік фактичні витрати становлять суму 69 992,21 грн. щодо наступних пенсіонерів: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_31, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_32, ОСОБА_33

При цьому, розглядаючи питання стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по окремих пенсіонерах, суд акцентує увагу на тому, що підставність і правомірність стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» в користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова коштів на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам за списком №1 щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та за списком №2 щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_32, ОСОБА_33 була підтверджена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 року в даній справі, де Суд указав на правильність висновків судів нижчих інстанцій щодо стягнення з відповідача коштів у цій частині (зазначена позиція викладена в мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 року в цій справі).

У той же час, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 року у справі, відмовляючи в позові щодо інших осіб суди не врахували приписів чинного законодавства України (зокрема тих, що наведені вище в цій постанові), а також і висновків ухвали від 29.03.2011 року Вищого адміністративного суду України в цій же справі, відповідно до яких обовязок підприємства по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №1 і №2 не повязаний із часом набуття необхідного для цього пільгового стажу, проте обумовлюється датою призначення пільгової пенсії до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» чи після, позаяк до набрання чинності цим законом не було передбачено відшкодування підприємствами таких витрат, а тому безпідставним є стягнення таких витрат за пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» (така позиція викладена в мотивувальній частині ухвал від 29.03.2011 року та від 15.04.2014 року Вищого адміністративного суду України в цій справі).

Тож, для перевірки підставності стягнення коштів з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» в користь управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова на відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій працівникам за списками №1 і №2 судом досліджено наявні у матеріалах справи докази та документи (зокрема, копії протоколів комісії щодо призначення пенсій, довідок про підтвердження наявності трудового стажу, протоколів-представлення, протоколів-подання, довідок про особливий характер роботи, рішень про призначення пенсії, розрахунків фактичних витрат тощо) та встановлено, що вони підтверджують ту обставину, що всім особам, фактичні витрати на виплату і доставку яким пільгових пенсій стягує в даній справі позивач, було призначено пільгові пенсії після набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення», а зворотне в свою чергу не стверджується ані відповідачем, ані не підтверджується жодними доказами.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 та списком №2 в їх актуальному розмірі, з урахуванням усіх уточнень у позовних вимогах, 118 586,43 грн. є підставними.

У звязку з чим, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, враховуючи обовязкові висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких були скасовані попередні рішення в цій справі, суд дійшов переконання, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова, які є предметом розгляду у справі №813/3524/14, при її новому розгляді, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» (вул.Б.Хмельницького, 176, м.Львів, ідентифікаційний код юридичної особи 00218319) на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова (вул.Б.Хмельницького, 116, м.Львів, ідентифікаційний код юридичної особи 20847514) заборгованість із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 і списком №2 в сумі 118 586 (сто вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят шість) грн. 43 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 жовтня 2015 року.