Постанова № 52567972, 05.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 808/4362/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді А.В. Сіпаки,

при секретарі судового засідання І.С. Горбової,

за участі представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України

про: визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач 04.08.2015 звернувся з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України, в якому просить: визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3 від 16.06.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.06.2015.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що Починаючи з березня 2014 року за працівниками ВАТ «Запоріжсталь», які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігається місце роботи і нараховується середній заробіток відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232 призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

08 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014 року за №1275-УІІ.

Законом №1275 внесені зміни до ряду діючих законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тощо.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1275 поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року за №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною сьомою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, частиною сьомою статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прямо передбачено звільнення від нарахування та сплати єдиного внеску з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації.

При цьому вказана норма Закону не ставить нарахування та сплату єдиного внеску в залежність від того, в якому порядку, в які строки і кому саме (роботодавцю чи працівнику) компенсується з Державного бюджету України середній заробіток мобілізованих працівників, та не містить таку умову для її застосування, як порядок компенсації середнього заробітку мобілізованим працівникам з Державного бюджету, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Норми частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України і частини сьомої статті 7 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачають прямої виплати коштів мобілізованим працівникам безпосередньо з Державного бюджету України, а тому виплати мобілізованим працівникам можуть здійснюватись роботодавцями з подальшою компенсацією відповідних витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вважають, що чинним законодавством України не ставиться виконання ч.7 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в залежність від того чи є механізм повернення відповідних коштів з бюджету та від того чи закладені такі кошти в Державному бюджету.

Таким чином, роботодавець звільняється від обовязку нарахування та сплати єдиного внеску з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, незалежно від джерела виплати таких коштів. Просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що перевіркою встановлено невірно визначений сукупний дохід, на який нараховується єдиний внесок по особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), у розмірі 38,66 %, а саме при визначенні бази нарахування за березень-грудень 2014 року не було враховано середній заробіток, нарахований мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що призвело до заниження єдиного внеску, що за наслідками перевірки нарахований на середню заробітну плату мобілізованих працівників за березень грудень 2014 року на 900941,78 грн.

Перевіркою також було встановлено невірно визначений сукупний дохід, з якого утримується єдиний внесок по особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), у розмірі 3,6 %, а саме визначенні бази нарахування за березень грудень 2014 року не було враховано середній заробіток, нарахований мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що призвело до неутримання єдиного внеску у сумі 83896,06 грн. Вважає, що середня заробітна плата, нарахована працівникам ПАТ «Запоріжсталь», призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не врахована до бази нарахування (утримання) єдиного внеску. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року. За підсумками перевірки складено акт від 16.06.2015 № 92/28-04-46/00191230.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п. 1 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8, абз. 1 п. 8 ст. 9 р. ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено та не сплачено єдиний соціальний внесок за період з 01.03.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 984837,84 грн.

16.06.2015 на підстав висновків акту перевірки було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3 від 16.06.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.06.2015, згідно якого ПАТ «Запоріжсталь» необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 984837,84 грн. та штрафні санкції у розмірі 492418,92 грн.

В ході проведеної перевірки було встановлено несплату єдиного соціального внеску з середньої заробітної плати працівників, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за березень грудень 2014 року на загальну суму 984837,84 грн.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. за №2232 (далі - Закон №2232) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Указами Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014р. та №454/2014 від 06.05.2014р. оголошена та проводиться часткова мобілізація.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Відповідно до зазначених вимог наведених норм чинного законодавства України за працівниками ПАТ «Запоріжсталь» зберігалося місце роботи, посада та усім їм позивач сплачував середній заробіток, який у подальшому має компенсуватися із бюджету.

08.06.2014р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" від 20.05.2014р. за №1275-VII (далі - Закон №1275).

Законом №1275 внесені зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України, Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Про військовий обов'язок і військову службу", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" тощо.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1275 поширено дію ч. 2 і ч. 3 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18.03.2014р. були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014р. за №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом №1275) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, та працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 даного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч. 6 ст. 7 даного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.

В ч. 8 ст. 9 даного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі)

Згідно із ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (зі змінами, внесеними Законом №1275) не нараховується єдиний внесок на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Судами встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що працівники ПАТ «Запоріжсталь» перебували на військовій службі під час мобілізації в період у строк, що не перевищував строк, визначений ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключає з розрахунку бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, тобто позивачем правомірно у відповідності до вимог законодавства не розраховувався єдиний соціальний внесок на заробітною платню своїм працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби України про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3 від 16.06.2015 є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи відповідача про відсутність визначеного порядку відшкодування компенсаційних виплат із бюджету в межах середнього заробітку мобілізованих працівників та відсутність у Державному бюджеті України коштів, передбачених на виплату зазначених компенсацій не можуть буди прийняті судом, оскільки відсутня залежність виконання ч. 7 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від пп. 165.1.1 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України та чи визначений механізм повернення відповідних коштів з бюджету.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції : за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи, що ПАТ «Запоріжсталь» при розрахунку бази для визначення суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не було порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відтак і застосування штрафних санкцій за порушення, якого не вчинялось є протиправним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.06.2015 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3 від 16.06.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 16.06.2015 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3 від 16.06.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000084600 від 16.06.2015.

3. Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака