Постанова № 52567958, 30.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року (об 11 год. 20 хв.) Справа № 808/3458/15 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

до заступника начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, до заступника начальника Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним (нечинним) та скасувати рішення №0006461700 від 08.06.2015 про застосування до позивача штрафу в сумі 2 519,89 грн. і пені в сумі 428,38 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та зазначає, що як фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність та отримує дохід від цієї діяльності, є платником Єдиного соціального внеску (далі ЄСВ). Вказує, що на виконання вимог Закону, 10.12.2014 платіжним дорученням №134 від 10.12.2014 був перерахований ЄСВ за 2014 рік у розмірі 34,7% в сумі 13 700,00 грн., де отримувачем платежу вказана Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Код 38732225 з призначенням платежу «?101;2893303240; перерахування ЄСВ авансом за себе за 2014 рік нарах. у р-рі 34,7%», проте помилково невірно зазначений розрахунковий рахунок 37190201000826 замість правильного 37197204000826. 21.05.2015 позивач письмо звернулась до відповідача з заявою про пере направлення сплачених коштів в сумі 13 672,00 грн. з кода платежу 71010000 на код платежу 71040000, що підтверджується листом №86/01-16. Вважає, що за змістом ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» до платника єдиного внеску застосовуються штрафні санкції у разі неперерахування ним або несвоєчасне перерахування єдиного внеску, тобто не отримання бюджетом або несвоєчасне отримання передбачених законом грошових надходжень, Закон не передбачає застосування штрафних санкцій за технічні помилки при перерахуванні, які не призвели до ненадходження грошових коштів до бюджету. Крім того, зазначає, що хоча грошові кошти перераховані на невірний рахунок, вони все ж таки надійшли до бюджету, і невірне зазначення рахунку місцевого бюджету в платіжному дорученні не призвело до ненадходження відповідної суми бюджету у встановлений законом строк, а тому вважає спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не зявилася, проте 30.09.2015 надала до суду клопотання (вх. № 43764) про розгляд справи без його участі.

29.09.2015 представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на адміністративний позов (вх. №43582), у яких, зокрема, вказує, що внаслідок помилки позивача відбулось неправильне зарахування коштів у звязку із чим виник борг. Також посилається на п.3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, згідно якого платіжне доручення оформлюється платником за формою, наведеною у в додатку 2 цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в вищезазначеному додатку, та подається до банку,, що обслуговує його. Відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформляла цей документ і подала до обслуговуючого банку (п. 2.3 Інструкції). При цьому, чинним законодавством України не передбачено звільнення від застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у разі невірного визначення платником номеру банківського рахунку. З урахуванням викладеного вважає, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0006461700 від 08.06.2015 прийняте відповідно до діючого законодавства, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не зявився, проте 30.09.2015 надав суду клопотання (вх. №43684) про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З метою сплати єдиного соціального внеску 10.12.2014 позивач подав до відділення №2 філії АТ «Укрексімбанк» в м. Запоріжжі платіжне доручення №134 від 10.12.2014 на перерахування ЄСВ за 2014 рік у розмірі 34,7% в сумі 13 700,00 грн., де отримувачем платежу вказана ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Код 38732225 з призначенням платежу «?101;2893303240;перерах. ЄСВ авансом за себе за 2014 р.нарах. у р-рі 34,7%», проте у вказаному платіжному документі помилково невірно зазначений розрахунковий рахунок «37190201000826» замість правильного «37197204000826».

21.05.2015 на адресу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надійшов лист позивача №86/01-16, згідно якого позивач звернулась до контролюючого органу із проханням зробити перерозподіл коштів у сумі 13 672,47 грн. з коду платежу 71010000 на код платежу 71040000.

Проте, 16.06.2015 позивачем через відділення пошти отримано рішення від 08.06.2015 №0006461700, яким на підставі ч.10 та п.2 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до ОСОБА_1І застосовано штраф у розмірі 2 519,89 грн. та нараховано пеню за період з 01.05.2015 по 03.06.2015 у розмірі 428,38 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2464-VI).

Так, Законом України №2464-VI визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За приписами пунктів 1 та 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Згідно з пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, згідно частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 11.08.2013 набрали чинності положення частин пятої та сьомої статті 9 Закону №2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року

Пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

За змістом частини одинадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно частини десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки також нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

У відповідності з пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Отже, за несплату платником єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

При цьому, на думку суду, для підтвердження факту несплати суми єдиного соціального внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI, платник не вчинював дії, спрямовані на внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів.

Частиною першої статті 43 Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08.07.2010 передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частини пятої статті 78 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Крім того, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 №2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Матеріалами справи встановлено, що в платіжному дорученні №134 від 10.12.2014 на суму 13 700,00 грн. позивачем невірно зазначений розрахунковий рахунок для зарахування коштів «37190201000826» замість правильного «37197204000826», проте судом також встановлено, у вказаному платіжному документі позивачем було вірно зазначено рядок отримувач ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Код 38732225, призначення платежу, а саме:«?101;2893303240; перерахування ЄСВ авансом за себе за 2014 рік нарах. у р-рі 34,7%». На підставі листа від 21.05.2015 №№86/01-16 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області зарахувала сплачені позивачем кошти на правильний рахунок.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що здійснення помилки під час внесення єдиного соціального внеску до місцевого бюджету в строк, встановлений частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VI, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 25 Закону №2464-VI. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою підставою для висновку про несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону №2464-VI строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI штрафних санкцій та нарахування на підставі частини десятої статті 25 Закону №2464-VI пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0006461700 від 08.06.2015 про застосування до ОСОБА_1 штрафу в сумі 2 519,89 грн. і пені в сумі 428,38 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Присудити на користь Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак