Постанова № 52567763, 13.10.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 р. Справа № 805/4446/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» с. Вовчанка

до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзду перевірку ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЛУВД», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами чого складено акт від 07.04.5015 року за №198/05-38/15/33959754, яким встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 20170 грн. за серпень 2014 року та завищено витрати, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування за 2014 рік на суму 100850 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 18153 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20170 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10085 грн. та №00010/220/1045, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 18153 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 9077 грн. 05 серпня 2015 року позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.07.2015 року №6642/10/05-99-10-03-12-1 про результати розгляду скарги, за яким податкове повідомлення-рішення №00010/220/1045 скасовано, а №000009/220/1044 – залишено без змін. Позивач вважає, винесене податкове повідомлення-рішення №000009/220/1044 від 08 травня 2015 року таким, що не відповідає податковому законодавству. Просив суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглянути в порядку письмового провадження.

Відповідач 30 вересня 2015 року надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви та просив суд справу розглянути без участі його представника.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122, ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 00131268, є платником податку на додану вартість.

Відповідач, Мар’їнська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Посадовими особами відповідача згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.78.1.1, п.78.1 ст. 78 та з урахуванням ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курхівська», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ЛУВД», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами чого складено акт від 07.04.5015 року за №198/05-38/15/33959754

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст. 198 п.200.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20170 грн., в т.ч. за період серпень 2014 року – 20170 грн.

- п.138.1, п.138.2 ст. 138 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначені об’єкта оподаткування за 2014 рік на суму 100850 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі – 18153 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки від 07.04.2015 року №198/05-38/15/33959754 надав до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення від 24.04.2015 року №359-04.

Відповідач листом від 05.05.2015 року за №1051/05-38-22-013-5 надав відповідь на заперечення, відповідно до якої зазначив, що висновок щодо встановлених порушень податкового законодавства залишається без змін.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 20170 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 10085 грн. та №00010/220/1045, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 18153 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 9077 грн.

Позивач не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 25.05.5015 року №438-05, відповідно до якої просив переглянути та скасувати податкові повідомлення – рішення.

За результатами розгляду скарги Міжрегіональним головним управлінням Міністерства доходів і зборів України прийнято рішення від 29.07.2015 року №6642/10/05-99-10-03-12-1, яким податкове повідомлення-рішення №00010/220/1045 від 08 травня 2015 року – скасовано, а податкове повідомлення-рішення №000009/220/1044 – залишено без змін.

Зі змісту акту перевірки вбачається що, «…ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» було укладено договір із ТОВ «ЛУВД» за №331-12/13 від 30.12.2013 року на придбання товару. Відповідно до умов договору ТОВ «ЛУВД» на адресу позивача виписані видаткові накладні №Лд-0000115 від 18.08.2014 року та №Лд-0000123 від 28.08.2014 року та податкові накладні на поставку товарів №10 від 18.08.2014 року на суму 32220 грн. у т.ч. ПДВ 5370 грн. та №18 від 28.08.2014 року на суму 88800 грн. у т.ч. ПДВ 14800 грн. Сума податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, яка відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за серпень 2015 року. Розрахунки між суб’єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі. Транспортування товару проводилось згідно товарно-транспортних накладних від 18.08.2014 року та від 28.08.2014 року.

За результатами аналізу товарно-транспортних накладних, встановлено їх невідповідність вимогам чинного законодавства України та, в наслідок цього, в порушення пункту 139.1.9 пункту 131.1 статті 131 Податкового кодексу України, відсутність первинних документів в підтвердження вказаних витрат. В товарно-транспортних накладних відсутній номер та інформація про навантаження та розвантаження продукції, до перевірки не надано – які особи виконували зазначеній роботи… В товарно-транспортних накладних не заповнені графи: «Вантажно-розвантажувальні операції» - маса брутто при навантаженні-розвантаженні, час вибуття, прибуття, простої, підписи відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях.

За думкою відповідача, в наслідок дефектності наданих до перевірки ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» товарно – транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання – не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджує прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості відстежити фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

До перевірки не надано журнал реєстрації довіреностей ТОВ «ЦЗФ «Курахівська», отже факт виписки довіреності на отримання товарів від ТОВ «ЛУВД» не підтверджено...».

У відповідності до даних автоматизовано системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за серпень 2014 року між податковими зобов’язаннями ТОВ «ЛУВД» та податковим кредитом ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» розбіжності відсутні.

Маріїнською ОДПІ ГУ Міндоходів в Донецькій області отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 20.01.2015 року №1400/7/04-63-22-03-14 лист застереження про неможливість проведення перевірки ТОВ «ЛУВД» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.07.2014 року по 31.10.2014 рік.

Згідно витягу з листа – застереження вбачається що ТОВ «ЛУВД» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням вигоди третіх осіб. Таким чином у зв’язку з відсутністю ТОВ «ЛУВД» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ЛУВД», відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту не підтвердженого контрагентами – постачальниками, на ТОВ «ЛУВД» вбачається відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2014 року по 31.10.2014 рік, які підпадають під визначення ст.185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України…».

Таким чином, відповідачем робиться висновок, що у позивача відсутнє право на податковий кредит за серпень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 20170 грн., визначений в податкових накладних, які отримані ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» від ТОВ «ЛУВД» в зв’язку з не підтвердженням здійснення господарських операцій, чим порушено вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. А перевіркою встановлено, «нереальність» проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ЛУВД» та юридичну дефектність первинних документів, у зв’язку з тим, що діяльність ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» не є господарською діяльністю підприємств, в розумінні п.14.1.36 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з висновками Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області викладеними у акті документальної позапланової невиїзної перевірки з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛУВР» 30 грудня 2013 року укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТОВ «ЛУВД» зобов’язався поставити позивачу мотор-редуктор ЗМП-31,5 ТУ 2-056-0224821-278-89 з напівмуфтою під пелюсткове з’єднання, вал-шестерню ч №ККС-16.100.10 з номенклатурним номером 418010021700, шестерню ч №ККС – 16.100.012 з номенклатурним номером 41801002701, Блок Ф560 на лебедівку ВРС – 93 з номенклатурним номером 41801002719, а позивач прийняти та оплатити вказані ТМЦ.

На вартість поставленої продукції позивачем отримано податкові накладні №10 від 18.08.2014 року на суму 32220 грн. у т.ч. ПДВ 5370 грн. та №18 від 28.08.2014 року на суму 88800 грн. у т.ч. ПДВ 14800 грн. та видаткові накладні №Лд-0000115 від 18.08.2014 року та №Лд-0000123 від 28.08.2014 року

Отриманий товар використано позивачем у власній господарській діяльності при здійснені ремонту обладнання, що підтверджено накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів; від 21-29.08.2014 року, від 1-10.09.2014 року, картками рахунку №2071 за серпень 2014 року.

Розрахунки між сторонами проводився у безготівковій формі, про що є виписки банку від 17.03.2015 року №2111532227 – 35000 грн., від 11.12.2014 року №7371467 на суму 11880 грн., від 03.12.2014 року №7370581 на суму 44400 грн., що знаходяться у матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо фактичного не здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з ТОВ «ЛУВД» за період серпень 2014 року, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними доказами.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «ЛУВД» правочину, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, щодо посилань відповідача у акті перевірки на лист – застереження ДПІ Жовтневому районі м. Дніпропетровьска від 20.01.2015 року №1400/7/04-63-22-03-17 про відсутність об’єкту оподаткування на ТОВ «ЛУВД» при придбані та продажу товарів за спірний період, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України та інші нормативно-правові акти податкового законодавства України регламентують порядок отримання посадовими особами ДПІ інформації на предмет документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин між суб'єктами господарювання.

Так, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (Затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2010 № 1232) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків

Згідно п. 2.2. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (Затверджено Наказом державної податкової адміністрації від 22 квітня 2011 року N 236) (далі - Методичні рекомендації) необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Згідно п. 4.6. Методичних рекомендацій за результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій. Пункт 4.7. Методичних рекомендацій передбачає, що довідка підписується та вручається суб'єкту господарювання у порядку, передбаченому пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. N 1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", не пізніше наступного робочого дня від дати її складання.

З вищенаведеного вбачається незаконність висновків щодо не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛУВД» та відповідно щодо завищення податкових зобов'язань, оскільки звірок, передбачених Податковим кодексом України та Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, не проводило та Довідок не складалося.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на дефектність наданих до перевірки товарно – транспортних накладних, у зв’язку з чим робиться висновок про відсутність фактичного відвантаження товарів, реального транспортування та зберігання, суд зазначає наступне.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем ТМЦ.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, дефектність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства, а одже посилання відповідача на відсутність у товарно – транспортних накладних інформації щодо номерів та інформації про навантаження та розвантаження продукції, номерів посвідчень водіїв, реквізитів автопідприємств та інше, не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛУВД» свідчить той факт, що виконанні останніми роботи використані позивачем у власній господарській діяльності, про що в матеріалах справи міститься документація первинного бухгалтерського обліку.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Під час перевірки ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛУВД».

Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «ЦЗФ «Курахівська» та ТОВ «ЛУВС» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення – рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 травня 2015 року №000009/220/1044 - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 травня 2015 року №000009/220/1044.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Курахівська» (код ЄДРПОУ 38769166) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Повний текст постанови складено та підписано 13 жовтня 2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.