Постанова № 52567505, 21.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р. Справа № 804/7713/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Брикетна Компанія» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі відповідача) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 03 червня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 007 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 671 982,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 335 991,00 грн.;

- стягнути на користь ТОВ «Українська Брикетна Компанія» з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Українська Брикетна Компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Промітей-ТЛ» за серпень 2014 року, з ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» за вересень 2014 року, з ТОВ «ВЕТТА» за жовтень 2014 року, з ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс» за листопад 2014 року, з ТОВ «Аксент Пром» за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт № 2350/04-62-22-3/35340660 від 06.05.2015 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 007 973,00 грн. (основний платіж 671 982,00 грн., штрафна санкція 335 991,00 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надала суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства, який є обґрунтованим та підтвердженим письмовими доказами, а тому, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» зареєстроване 07.08.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпопетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 22.04.2015 року по 28.04.2015 року на підставі направлень від 22.04.2015 року № 589, № 590, виданих ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту та ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту згідно із пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Українська Брикетна Компанія» під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Промітей-ТЛ» за серпень 2014 року, з ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» за вересень 2014 року, з ТОВ «ВЕТТА» за жовтень 2014 року, з ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс» за листопад 2014 року, з ТОВ «Аксент Пром» за грудень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 2350/04-62-22-3/35340660 від 06.05.2015 року.

У ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Українська Брикетна Компанія» по взаємовідносинам з ТОВ «Промітей-ТЛ», з ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс», з ТОВ «ВЕТТА», з ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс», з ТОВ «Аксент Пром» встановлено:

- порушення пп. 14.1.202 п. 14.1, п. 185.1 ст. 185, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) внаслідок чого ТОВ «Українська Брикетна Компанія» занижено податок на додану вартість, що пдлягає сплаті до бюджету на загальну суму 671 982,00 грн.

За наслідками акту перевірки, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03.06.2015 року за № НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 007 973,00 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «Промитей-ТЛ» згідно договору поставки №0107/14 від 01.07.2014р.

Відповідно до умов договору ТОВ «Промитей-ТЛ» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (покупця) товар звязка брикетна, а покупець зобовязується прийняти цей товар.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «Промитей-ТЛ» у серпні 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно з баз даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, субєкт господарювання ТОВ «Промитей-ТЛ» має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Поряд з цим, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області акт від 08.10.2014 року №5101/7/20-33-22-03 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промитей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за серпень 2014 року, яким встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період серпень 2014 року.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» згідно договору поставки №010914 від 01.09.2014 року.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (покупця) товар звязка брикетна, а покупець зобовязується прийняти цей товар.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» у вересні 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно з баз даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, субєкт господарювання ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс» має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «ВЕТТА» згідно договору поставки №0110/14 від 01.10.2014р.

Відповідно до умов договору ТОВ «ВЕТТА» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (покупця) товар звязка брикетна, а покупець зобовязується прийняти цей товар.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «ВЕТТА» у жовтні 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно з баз даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, субєкт господарювання ТОВ «ВЕТТА» на момент здійснення господарських відносин мало стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Також, судом встановлено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» мало взаємовідносини з ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс» згідно договору поставки №0111/14 від 01.11.2014 року.

Відповідно до умов договору ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (покупця) товар звязка брикетна, а покупець зобовязується прийняти цей товар.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс» у листопаді 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Судом встановлено, що ТОВ «Українська Брикетна Компанія» мало також взаємовідносини з «Аксент Пром» згідно договору постачання № 0112/1 від 01.12.2014 року.

Відповідно до умов договору ТОВ «Аксент Пром» (постачальник) зобовязується передати у власність ТОВ «Українська Брикетна Компанія» (покупця) товар звязка брикетна, а покупець зобовязується прийняти цей товар.

На виконання умов договору підприємством ТОВ «Аксент Пром» у грудні 2014 року виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно з баз даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, субєкт господарювання ТОВ «Аксент Пром» має стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган прийшов до висновку, що операції з поставки по ланцюгу контрагенти-постачальники - ТОВ «Українська Брикетна Компанія» не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Крім того, субєктом господарювання ТОВ «Українська Брикетна Компанія» до перевірки не було надано документу, який би підтверджував якість придбаного товару чи сертифікату відповідності виробника.

Проте, суд не може погодитьсь з такими висновками податкового органу, оскільки вони спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентами, на думку відповідача, стала відсутність документів, що посвічують якість товару, сертифікатів відповідності.

Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків, які, на думку суду, підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «Українська Брикетна Компанія» та вказують на реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентами та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Судом встановлено, що як на час укладення правочинів позивача із контрагентами, так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цього правочину не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак, відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не могла використовувати як безперечний доказ акт перевірки контрагента ТОВ «Промитей-ТЛ», складеного фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 08.10.2014 року №5101/7/20-33-22-03 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промитей-ТЛ» (код ЄДРПОУ 39152765) за серпень 2014 року, яким встановлено відсутність обєктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період серпень 2014 року.

Також, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, використання ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській інформації комп'ютерних баз: ІАІС «Податковий блок», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; БД «Бест-Звіт», АІС РПП, не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємства у перевіряємий період, його виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію його як платника ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємий період.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків про те, що контрагенти не могли здійснювати господарські операції, з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у спірних періодах податковою інспекцією не наведено.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає фор бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документи, надані як документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами, вказують на фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Промітей-ТЛ», ТОВ «Лідер-Трейд-Сервіс», ТОВ «ВЕТТА», з ТОВ «Преміум Прінт Солюшнс», ТОВ «Аксент Пром» (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти звірки взаєморозрахунків, платіжні доручення, тощо ).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Українська Брикетна Компанія» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Брикетна Компанія» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 03 червня 2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1 007 973,00 грн., в тому числі за основним платежем 671 982,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 335 991,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Брикетна Компанія» судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1