Ухвала суду № 52561592, 20.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"20" жовтня 2015 р.Справа № 922/4702/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі Пунтус Д.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника Генерального прокурора України м. Київ в інтересах держави в особі Міністерство оборони України м. Київ-168, Кабінет Міністрів України, Військово - медичний клінічний центр Північного регіону України м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ , ФОП ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ 3-я особа - Фонд державного майна України м.Київ, ТОВ"Підприємство метеріально - технічного забезпечення "Райвел" смт.Ювілейне про витребування майна за участю сторін:

прокурор -Волік О.Г.

першого відповідача - ОСОБА_3

другого позивача - ОСОБА_4

третій позивача - ОСОБА_5

перший відповідач - ОСОБА_6

другий відповідач - не з*явився

перша третя особа - ОСОБА_7

друга третя особа - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - перший відповідач) ФОП ОСОБА_2 (далі - другий відповідач), треті особи Фонд державного майна України та ТОВ "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" звернувся заступник генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ (далі - перший позивач); Міністерства оборони України, м. Київ (далі - другий позивач) та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України, м. Харків (далі - третій позивач). У позові прокурор просив суд:

- визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2;

- витребувати з чужого незаконного володіння фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №2729211471) та ОСОБА_2 (49117, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код №2783209197) будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову 5удівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2, та передати їх на баланс військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (ЄДРПОУ 07931813, військова частина А3306).

Крім того, у позові прокурор просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, яке знаходиться у незаконному користуванні фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120.8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2, що розташоване по вул. Ярославська, 9 у м. Харків.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, такі заходи застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду, а особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову№16 від 26.12.2011 р. визначено, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Прокурором не було надано до суду доказів того, що відповідач здійснює будь - які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, або щодо відчудження свого майна, а також, доказів того, що невжиття таких заходів зможе утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Крім того, суд звертає увагу, що прокурором взагалі не було документально обгрунтовано клопотання щодо забезпечення позову.

Враховуючи вище викладене , в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову слід відмовити.

ФОП ОСОБА_1 надав до матеріалів справи відзив на позов прокуратури та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, про що докладніше викладено у відзив ( вх.№ 34279 від 31.08.2015 року ). ( а.с.63-68).

Крім того, перший відповідач надав клопотання щодо припинення провадження у справі на підставі ст. 80 п.1 ГПК України , оскільки власником 1/2 частки спірного нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1, а не ФОП ОСОБА_1, як зазначає прокурор. ( а.с.97-98).

Міністерство оборони України, ( другий позивач у справі) надав письмові пояснення щодо позову прокурора та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі ( а.с.111-122).

Фонд державного майна України ( перша третя особу у справі), надав письмові пояснення та просить суд врахувати його пояснення щодо підстав внесення та виключення до Реєстру об*єктів державної власності при винесені рішення у справі ( а.с.124- 125).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2007 між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «РАЙВЕЛ» (далі - товариство «Райвел») був укладений договір № 1 «Інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю» (далі - договір).

Предметом цього договору (п.1.2 розділу 1) є правове регулювання участі Сторін у складанні, корегуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, а також здійснення будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію.

Метою договору (п. 1.1) є підвищення рівня матеріально-технічного, технологічного та медичного оснащення військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності, площею 3,59 га по вулиці Комсомольській, 63 у місті Дніпропетровську ( а.с.24-28)

Міністерством оборони України та товариством «Райвел» укладено додаткову угоду від 03.10.2008 № 4. Відповідно до якої , сторонами було змінено та доповнено наступні пункти , а саме : 1.1, 1.2.1 1.2.2, 1.2.3, 1.8, 1.9, 2.1, 3.1.4, 4.4, 6.4, 11.2, 11.% та 11,6 ( а.с.29-30).

Прокурор вважає, що цією додатковою угодою фактично змінено істотні умови договору інвестування та на її виконання незаконно передано нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2;

В наслідок чого, у подальшому, за договором купівлі-продажу від 26.02.2009 року між Товариством «Райвел» та фізичною особою ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1) другим відповідачем, останній незаконно набув право власності на вказану нерухомість , а саме : нежитлові будівлі : М-1, Н-1, О-1, П-1, Р-3, С-1, нежитлові приміщення 1 -го поверху № 1-5 в житловому будинку літ В-2".( а.с.94)

18.10.2013 року між ОСОБА_2В та ОСОБА_1О ( першим відповідачем у справі) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна , а саме нежитлових приміщень лім.М-1 загальною площею 29,2 кв.м, літ Н-1 43,3 кв.м, літ О-1 -загальною площею 1138,6 кв.м.. літ.П-1 -загальною площею 20,0 кв.м., літ Р-3 - площею 1120,8 кв.м, літ С-1- площею 87,5 кв.м,. нежитлові приміщення 1 - го поверху № 1-5 - площею 81.5 кв.м, в житловому будинку літ. В-2. ( а.с.92).

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Разом з тим, суд такі доводи прокурора спростовує судовими рішеннями господарських судів, які були ухвалені за участю Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Центрального регіону України, і набули законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 лютого 2008 року у господарській справі № 32/6 за позовом Військової прокуратури Північного регіону України в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України і Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «Райвел»» про визнання недійсним договору № 1 від 27 березня 2007 року у позові відмовлено повністю та встановлено, що цей інвестиційний договір укладений сторонами вільно, у відповідності до їх внутрішньої волі, спрямований на реальне настання правових наслідків, не суперечить актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства, а підстави для застосування положень статті 215 Цивільного кодексу України - відсутні (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 1729532).( а.с.72-78).

Постановою Вищого господарського суду від 18 грудня 2013 року у цій господарській справі зазначене вище рішення господарського суду першої інстанції залишене без змін, а апеляційна скарга Військового прокурора Північного регіону України залишена без задоволення .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року у господарській справі № 32/60-10 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «Райвел»» про визнання недійсним цього ж інвестиційного договору та застосування наслідків його недійсності провадження у господарській справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки існує наведене вище рішення господарського суду міста Києва від 15 лютого 2008 року у господарській справі № 32/6 (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 8349915).( а.с.80-81).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року у цій господарській справі зазначена вище ухвала господарського суду першої інстанції залишена без змін, а апеляційна скарга Заступника військового прокурора Центрального регіону України залишена без задоволення (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 9535639). ( а.с.82-83).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 травня 2013 року у цій господарській справі касаційна скарга повернута скаржнику (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31213383).( а.с.84-89).

Відповідно до вимог частини 3 статті 35 ГПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, наведені вище судові рішення господарських судів мають преюдиціональне значення при розгляді та вирішенні позову прокурора у цій господарській справі, зокрема, щодо питання нікчемності інвестиційного договору.

Враховуючи зазначену норму процесуального права і те, що у розгляді зазначених вище господарських справ брали участь органи прокуратури, TOB «Райвел», МО України та KM України, посилання прокурора на нікчемність інвестиційного договору є безпідставною, необґрунтованою і спростовується вказаними вище судовими рішеннями господарських судів, які набрали законної сили.

Прокурор обґрунтовує нікчемність інвестиційного договору порушенням під час його укладання норм матеріального права, а саме: частини 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (без зазначення реквізитів), статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» № 107 5-XIV від 21 вересня 1999 року, статей 1 і 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» № 185-V від 21 вересня 2006 року і пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» № 1919 від 28 грудня 2000 року.

Однак, наведена вище норма матеріального права, а саме частина 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» не могла бути порушена при укладанні цього інвестиційного договору, оскільки цього закону не існувало на момент укладання інвестиційного договору. Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 2591-VI від 07 жовтня 2010 року був прийнятий 07 жовтня 2010 року та втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27 лютого 2014 року.

Стосовно посилання прокурором на інші зазначені вище норми матеріального права, то воно є помилковим і безпідставним, оскільки ці норми матеріального права не передбачають і не встановлюють правового наслідку у вигляді нікчемності договору та/або правочину у разі його укладання з їх порушенням та/або недотриманням.

Відповідно до вимог частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, тобто правовий наслідок у вигляді нікчемності правочину існує лише у випадку, коли він прямо встановлений законом.

TOB «Райвел» набуло право власності на зазначене нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Харківської області від 15 грудня 2008 року у господарській справі № 60/158-08, яким було :

Задоволено клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи без участі його представника. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Метал" від первісного позову. Провадження по справі за первісним позовом припинено . Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р 26004050204220 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м. Дніпропетровська, МФО 305299) право власності на нерухоме майно розташоване в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлова будівля літ. В-2 площею 81,2 кв. м., нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕТАЛ" (49000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 32287086, р/р 26006060095193 в КБ "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р 26004050204220 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м.Дніпропетровська, МФО 305299) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Прийнято часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" від зустрічного позову.

Припинено провадження по справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м.Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м., а також в частині скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія САС № 087955, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія САС № 103108, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія САС № 114412, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради. ( а.с.85-89). Вказане рішення жодною із сторін оскаржене не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Конституцією України (ст.41) та ЦК України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є добросовісним набувачем і власником спірного нерухомого майна, а тому це майно знаходиться у його володінні на законних підставах. Право власності на це нерухоме майно набуте ним на підставі правочину, а саме на підставі оплатного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Слід врахувати і ті обставини, що спірне майно належить ОСОБА_1 на праві власності як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю.

Крім того, позивач посилається на розпорядження Харківського міського голови "про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно" № 2774 від 10 грудня 2008 року ( а.с.33).

Однак, зазначене вище розпорядження Харківського міського голови не є належним доказом на підтвердження права власності держави Україна на спірне нерухоме майно, а інші докази, зокрема, вказане вище свідоцтво на право власності і ОСОБА_7 про реєстрацію права власності, прокурором до господарського суду Харківської області не надані.

Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст..330 ЦК України).

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №519 набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

З урахуванням викладеного в результаті дослідження усіх обставин справи суд приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У серпні 2015 року до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі - перший відповідач) та ФАП ОСОБА_2 (далі - другий відповідач) звернувся заступник генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ (далі - перший позивач); Міністерства оборони України, м. Київ (далі - другий позивач) та Військово-медичного клінічного центру Північного регіону України, м. Харків (далі - третій позивач). У позові прокурор просив суд:

- визнати за державою Україна в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2;

- витребувати з чужого незаконного володіння фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код №2729211471) та ОСОБА_2 (49117, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код №2783209197) будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову 5удівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2, та передати їх на баланс військово-медичного клінічного центру Північного регіону України (ЄДРПОУ 07931813, військова частина А3306).

Крім того, у позові прокурор просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на вищезазначене майно, яке знаходиться у незаконному користуванні фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120.8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2, що розташоване по вул. Ярославська, 9 у м. Харків.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, такі заходи застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду, а особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову№16 від 26.12.2011 р. визначено, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Прокурором не було надано до суду доказів того, що відповідач здійснює будь - які дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, або щодо відчудження свого майна, а також, доказів того, що невжиття таких заходів зможе утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.

Крім того, суд звертає увагу, що прокурором взагалі не було документально обгрунтовано клопотання щодо забезпечення позову.

Враховуючи викладене вище, в задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову слід відмовити.

ФОП ОСОБА_1 надав до матеріалів справи відзив на позов прокуратури та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, про що докладніше викладено у відзив ( вх.№ 34279 від 31.08.2015 року ). ( а.с.63-68).

Крім того, перший відповідач надав клопотання щодо припинення провадження у справі на підставі ст. 80 п.1 ГПК України , оскільки власником 1/2 частки спірного нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1, а не ФОП ОСОБА_1, як зазначає прокурор. ( а.с.97-98).

Міністерство оборони України, ( другий позивач у справі) надав письмові пояснення щодо позову прокурора та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі ( а.с.111-122).

Фонд державного майна України ( перша третя особу у справі), надав письмові пояснення та просить суд врахувати його пояснення щодо підстав внесення та виключення до Реєстру об*єктів державної власності при винесені рішення у справі ( а.с.124- 125).

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2007 між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «РАЙВЕЛ» (далі - товариство «Райвел») був укладений договір № 1 «Інвестування реконструкції та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю» (далі - договір).

Предметом цього договору (п.1.2 розділу 1) є правове регулювання участі Сторін у складанні, корегуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально-технічної бази військового шпиталю, а також здійснення будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію.

Метою договору (п. 1.1) є підвищення рівня матеріально-технічного, технологічного та медичного оснащення військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності, площею 3,59 га по вулиці Комсомольській, 63 у місті Дніпропетровську ( а.с.24-28)

Міністерством оборони України та товариством «Райвел» укладено додаткову угоду від 03.10.2008 № 4. Відповідно до якої , сторонами було змінено та доповнено наступні пункти , а саме : 1.1, 1.2.1 1.2.2, 1.2.3, 1.8, 1.9, 2.1, 3.1.4, 4.4, 6.4, 11.2, 11.% та 11,6 ( а.с.29-30).

Прокурор вважає, що цією додатковою угодою фактично змінено істотні умови договору інвестування та на її виконання незаконно передано нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 9, а саме: нежитлову будівлю літ. М-1 загальною площею 29,2 кв. м, нежитлову будівлю літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв. м, нежитлову будівлю О-1 загальною площею 1138,6 кв. м, нежитлову будівлю літ. П-1 загальною площею 20,0 кв. м, нежитлову будівлю літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв. м, нежитлову будівлю літ. С-1 загальною площею 87,5 кв. м, нежитлові прим. 1-го поверху №1-5 загальною площею 81,2 кв. м у житловій будівлі літ. В-2;

В наслідок чого, у подальшому, за договором купівлі-продажу від 26.02.2009 року між Товариством «Райвел» та ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1) другим відповідачем, останній незаконно набув право власності на вказану нерухомість , а саме : нежитлові будівлі : М-1, Н-1, О-1, П-1, Р-3, С-1, нежитлові приміщення 1 -го поверху № 1-5 в житловому будинку літ В-2".( а.с.94)

18.10.2013 року між ОСОБА_2В та ОСОБА_1О ( першим відповідачем у справі) було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна , а саме нежитлових приміщень лім.М-1 загальною площею 29,2 кв.м, літ Н-1 43,3 кв.м, літ О-1 -загальною площею 1138,6 кв.м.. літ.П-1 -загальною площею 20,0 кв.м., літ Р-3 - площею 1120,8 кв.м, літ С-1- площею 87,5 кв.м,. нежитлові приміщення 1 - го поверху № 1-5 - площею 81.5 кв.м, в житловому будинку літ. В-2. ( а.с.92).

Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Разом з тим, суд такі доводи прокурора спростовуються судовими рішеннями господарських судів, які були ухвалені за участю Військової прокуратури Південного регіону України та Військової прокуратури Центрального регіону України, і набули законної сили.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 лютого 2008 року у господарській справі № 32/6 за позовом Військової прокуратури Північного регіону України в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України і Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «Райвел»» про визнання недійсним договору № 1 від 27 березня 2007 року у позові відмовлено повністю та встановлено, що цей інвестиційний договір укладений сторонами вільно, у відповідності до їх внутрішньої волі, спрямований на реальне настання правових наслідків, не суперечить актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства, а підстави для застосування положень статті 215 Цивільного кодексу України - відсутні (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 1729532).( а.с.72-78).

Постановою Вищого господарського суду від 18 грудня 2013 року у цій господарській справі зазначене вище рішення господарського суду першої інстанції залишене без змін, а апеляційна скарга Військового прокурора Північного регіону України залишена без задоволення ( а.с.79-).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2010 року у господарській справі № 32/60-10 за позовом Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріального забезпечення «Райвел»» про визнання недійсним цього ж інвестиційного договору та застосування наслідків його недійсності провадження у господарській справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки існує наведене вище рішення господарського суду міста Києва від 15 лютого 2008 року у господарській справі № 32/6 (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 8349915).( а.с.80-81).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2010 року у цій господарській справі зазначена вище ухвала господарського суду першої інстанції залишена без змін, а апеляційна скарга Заступника військового прокурора Центрального регіону України залишена без задоволення (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 9535639). ( а.с.82-83).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 травня 2013 року у цій господарській справі касаційна скарга повернута скаржнику (реєстраційний номер судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31213383).( а.с.84-89).

Відповідно до вимог частини 3 статті 35 ГПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, наведені вище судові рішення господарських судів мають преюдиціональне значення при розгляді та вирішенні позову прокурора у цій господарській справі, зокрема, щодо питання нікчемності інвестиційного договору.

Враховуючи зазначену норму процесуального права і те, що у розгляді зазначених вище господарських справ брали участь органи прокуратури, TOB «Райвел», МО України та KM України, посилання прокурора на нікчемність інвестиційного договору є безпідставною, необґрунтованою і спростовується вказаними вище судовими рішеннями господарських судів, які набрали законної сили.

Прокурор обґрунтовує нікчемність інвестиційного договору порушенням під час його укладання норм матеріального права, а саме: частини 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (без зазначення реквізитів), статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» № 107 5-XIV від 21 вересня 1999 року, статей 1 і 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» № 185-V від 21 вересня 2006 року і пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил» № 1919 від 28 грудня 2000 року.

Однак, наведена вище норма матеріального права, а саме частина 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» не могла бути порушена при укладанні цього інвестиційного договору, оскільки цього закону не існувало на момент укладання інвестиційного договору. Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 2591-VI від 07 жовтня 2010 року був прийнятий 07 жовтня 2010 року та втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27 лютого 2014 року.

Стосовно посилання прокурором на інші зазначені вище норми матеріального права, то воно є помилковим і безпідставним, оскільки ці норми матеріального права не передбачають і не встановлюють правового наслідку у вигляді нікчемності договору та/або правочину у разі його укладання з їх порушенням та/або недотриманням.

Відповідно до вимог частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, тобто правовий наслідок у вигляді нікчемності правочину існує лише у випадку, коли він прямо встановлений законом.

TOB «Райвел» набуло право власності на зазначене нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Харківської області від 15 грудня 2008 року у господарській справі № 60/158-08, яким було :

Задоволено клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи без участі його представника. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Метал" від первісного позову. Провадження по справі за первісним позовом припинено . Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р 26004050204220 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м. Дніпропетровська, МФО 305299) право власності на нерухоме майно розташоване в м. Харкові: по вул. 50 річчя СРСР, 2Д сховище для техніки літ. В-1 площею 1946,0 кв. м., склад літ. И-1 площею 355,6 кв. м., сховище для техніки літ. З-1 площею 1755,2 кв. м., сховище для техніки Е-1 площею 1755,7 кв. м., сховище для техніки Д-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. Г-1 площею 1756,1 кв. м., сховище для техніки літ. Б-1 площею 1763,4 кв. м., сховище для техніки літ. А-1 площею 1762,7 кв. м., пожежне депо літ. Ж-1 площею 31,3 кв. м.; по вул. Ярославська, 9 нежитлова будівля літ. В-2 площею 81,2 кв. м., нежитлова будівля літ. М-1 площею 29,2 кв. м., нежитлова будівля літ. Н-1 площею 43,3 кв. м., нежитлова будівля літ. О-1 площею 1 138,6 кв. м., нежитлова будівля літ. П-1 площею 20,0 кв. м., нежитлова будівля літ. Р-3 площею 1 120,8 кв. м., нежитлова будівля літ. С-1 площею 87,5 кв. м.; по вул. Раднаркомівська, 4 поліклініка літ. А-4 площею 722,7 кв. м., технічна будівля літ. Б-1 площею 1,9 кв. м., склад літ. В-1 площею 48,8 кв. м., склад літ. Д-2 площею 158,4 кв. м., технічна будівля літ. Г-1 площею 3,0 кв. м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-МЕТАЛ" (49000, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 32287086, р/р 26006060095193 в КБ "ПриватБанк" м.Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул.Теплична, буд. 5-С, код ЄДРПОУ 32196773, р/р 26004050204220 у ЗАТ КБ "Приват-Банк" м.Дніпропетровська, МФО 305299) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Прийнято часткову відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" від зустрічного позову.

Припинено провадження по справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел" в частині припинення права власності держави, в особі Верховної Ради України, на нерухоме майно, розташоване в м.Харкові, а саме по вул. 50 річчя СРСР, 2Д - сховище для техніки літ. В-1 загальною площею 1946,0 кв.м.; склад літ. И-1 загальною площею 355,6 кв.м.; сховище для техніки літ. 3-1 загальною площею 1755,2 кв.м.; сховище для техніки літ. Е-1 загальною площею 1755,7 кв.м.; сховище для техніки літ. Д-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. Г-1 загальною площею 1756,1 кв.м.; сховище для техніки літ. Б-1 загальною площею 1763,4 кв.м.; сховище для техніки літ. А-1 загальною площею 1762,7 кв.м.; пожежне депо літ. Ж-1 загальною площею 31,3 кв.м.; по вул. Ярославська, 9 - нежитлова будівля літ. В-2 загальною площею 81,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 29,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 43,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 1138,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 20,0 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-3 загальною площею 1120,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 87,5 кв.м.; по вул. Раднаркомівська, 4 - поліклініка літ. А-4 загальною площею 722,7 кв.м.; технічна будівля літ. Б-1 загальною площею 1,9 кв.м.; склад літ. В-1 загальною площею 48,8 кв.м.; склад літ. Д-2 загальною площею 158,4 кв.м.; технічна будівля літ. Г-1 загальною площею 3,0 кв.м., а також в частині скасувати свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2776 серія САС № 087955, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2774 серія САС № 103108, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради; свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.12.2008 року № 2775 серія САС № 114412, видане Виконавчим комітетом Харківської міської ради. ( а.с.85-89). Вказане рішення жодною із сторін оскаржене не було.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Конституцією України (ст.41) та ЦК України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є добросовісним набувачем і власником спірного нерухомого майна, а тому це майно знаходиться у його володінні на законних підставах. Право власності на це нерухоме майно набуте ним на підставі правочину, а саме на підставі оплатного нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Слід врахувати і ті обставини, що спірне майно належить ОСОБА_1 на праві власності як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю.

Крім того, позивач посилається на розпорядження Харківського міського голови "про видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно" № 2774 від 10 грудня 2008 року ( а.с.33).

Однак, зазначене вище розпорядження Харківського міського голови не є належним доказом на підтвердження права власності держави Україна на спірне нерухоме майно, а інші докази, зокрема, вказане вище свідоцтво на право власності і ОСОБА_7 про реєстрацію права власності, прокурором до господарського суду Харківської області не надані.

Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст..330 ЦК України).

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. №519 набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

З урахуванням викладеного в результаті дослідження усіх обставин справи суд приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши в судовому засіданні 20.10.2015 року клопотання відповідача про припинення провадження у справі №922/4702/15 та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Справа підвідомча господарському суду в тому випадку, коли суб'єктний склад учасників відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини носять господарський характер.

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Статтею 12 ГПК України визначено справи, підвідомчі господарським судам.

Виходячи із положень статей 1, 21, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Факт належності спірного нерухомого майна відповідачу ОСОБА_8 як фізичній особі також підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 34836635 від 12 березня 2015 року.

Таким чином, власником спірного нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_8, а не фізична особа-підприємець ОСОБА_8.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, що є підставою для припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини 2 статті 83 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

З огляду на той факт, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діяла на момент подачі позову, прокурора було звільнено від сплати судового збору, то судовий збір не повертається та не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України", ст. ст. 1, 4, 12, 21, 32-34, 43, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Суддя ОСОБА_9ухвала підписана 21.10.2015 року.