Рішення № 52561316, 12.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 916/3350/15

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД"

про захист авторських прав та стягнення 109 620 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.09.2015р. до 14 год. 30 хв. 06.10.2015р., з 06.10.2015р. до 15 год. 15 хв. 12.10.2015р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" 109 620,00 грн. компенсації.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2015р. позовну заяву (вх.№3521/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3350/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№22342/15 від 09.09.2015р.) судом було задоволено.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№23447/15 від 22.09.2015р.).

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

08 червня 2010 р. між ТОВ Студія „Анімаккорд (первинний власник аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь", а також його частини персонажу „Маша) та ТОВ "Маша і Мєдвєдь" був укладений Договір №010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір, відповідно до п.1.1 якого ТОВ "Маша і Мєдвєдь" набуває виключного права на аудіовізуальний твір серіал "Маша і Мєдвєдь", основні ідентифікаційні характеристики якого передбачені додатками, які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п.2 додатку №1 до Договору №010601-МиМ від 08.06.2010р. одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір передаються в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору, незалежно від того чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в таких додатках до договорів.

Як зазначає позивач, що в квітні 2014р. представникам ТОВ "Маша і Мєдвєдь" стало відомо, що в мережі магазинів „Сільпо, в якій здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" незаконно розповсюджується контрафактна продукція, а саме дитячі журнали із зображенням персонажу „Маша, який є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу „Маша и Мєдвєдь.

Представниками ТОВ „Маша і Мєдвєдь особисто було придбано товар дитячі журнали, які містять персонаж „Маша, що підтверджується товарними чеками від 15.04.2014р., від 21.05.2014р., від 22.05.2014р., від 23.05.2014р., від 29.05.2014р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зображення персонажу „Маша незаконно використовується відповідачем, без відповідного дозволу ТОВ „Маша і Мєдвєдь, яке є власником виключних прав в повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", в тому числі і на персонаж „Маша, який в силу ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права охороняється як твір.

З врахуванням того, що товариство з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" без належного дозволу здійснило незаконне використання персонажу "Маша", чим вчинила порушення майнових авторських прав ТОВ „Маша і Мєдвєдь", у зв'язку з чим останнє звернулось до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно до п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Пунктом 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" встановлено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків.

Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.

Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п.51.2. Постанови).

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України Про авторське право і суміжні права, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України Про авторське право і суміжні права, встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 9 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Судом встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Мєдвєдь - Маша є частиною вказаного аудіовізуального твору, яка може використовуватися самостійно, а тому розглядається судом як твір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст.440 ЦК України та ч.3 ст.15 Закону України Про авторське право і суміжні права, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою ст.32 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст. ст.21 - 25 цього Закону.

В п.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності (із змінами і доповненнями), також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого ст.1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Мєдвєдь, або його частини.

Звертаючись до суду позовом по відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію товару, який має статус контрафактного, так як має в своїй структурі належні виключно позивачу об'єкти авторського права.

Позивач також вказує, що факт розповсюдження (реалізація, продаж) відповідачем контрафактної продукції є порушенням прав позивача в рамках п.б. ч.1 ст.50 ст.15 Закону України Про авторське право і суміжні права, згідно якого піратство у сфері авторського права і або суміжних прав це - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.

Визначаючи розмір компенсації, яка, на думку позивача, має бути стягнута з відповідача в сумі 109 620,00 грн., позивач вказує, що робить це з метою недопущення повторного та рецидивного розповсюдження (реалізації, продажу) контрафактного товару на майбутнє та для досягнення присічного характеру дії суми компенсації, яка була б значною для відповідача.

За приписами ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь".

Приписами ст.11 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера С обведена колом; ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Звертаючись з позовом, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про сповіщення ним про його авторські права з метою запобігання їх порушенню; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач замовляв виготовлення товару настільної гри "Маша и Мєдвєдь" та дитячого набору "Пиала+чашка", з розміщенням на ньому персонажу Маша з метою подальшої реалізації; наявні в матеріалах справи докази не містять відомостей про те, що позивач здійснював оптовий продаж товару такого товару, позивач також не надав суду доказів, які б свідчили про передбачуваний розмір збитків потерпілої особи (позивача) або розмір доходу відповідача, отриманого внаслідок реалізації товару настільної гри "Маша и Мєдвєдь" та дитячого набору "Пиала+чашка", з розміщенням на ньому персонажу Маша із кадрів серій мультиплікаційного серіалу Маша и Мєдвєдь.

Враховуючи встановлення обставини порушення ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД" виключних майнових авторських прав ТОВ Маша і Мєдвєдь, з метою застосування судом компенсаційних заходів на захист порушеного права ТОВ Маша і Мєдвєдь, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності та запобігаючи можливості надмірного збагачення позивача за рахунок отриманої компенсації суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Маша і Мєдвєдь про стягнення компенсації підлягають задоволенню у мінімально встановленій ст.52 ЗУ Про авторське право і суміжні права сумі 24 360,00 грн., що відповідає обсягу порушення, його одноразовому характеру.

Стягуючи з відповідача компенсацію у мінімальному розмірі, передбаченому ст.52 ЗУ Про авторське право і суміжні права, суд враховує характер допущеного порушення та розмір доходу отриманого відповідачем при реалізації дитячих книжок зображенням персонажу Маша.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 192,41 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗЗІ-ФУД" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРЮОФОП 32294926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Маша і Мєдвєдь (Російська Федерація, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3, код НОМЕР_1) 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. компенсації, 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 41 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський