Рішення № 52561162, 12.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2015 р.

Справа № 916/3328/15

За позовом: приватного підприємства "КАРДИНАЛ"

до відповідача: селянського (фермерського) господарства "Анна"

про стягнення 58 465,59 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, приватне підприємство "КАРДИНАЛ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Анна" 58 465,59 грн., де 58 000,00 грн. – заборгованість, 232,00 грн. – індекс інфляції, 233,59 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2015р. позовну заяву (вх.№3328/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3328/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№21551/51 від 31.08.2015р.) судом було задоволено.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5579/15) судом було не задоволено, з підстав його необґрунтованості.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.10.2015р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 24.09.2015р.

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

04 грудня 2013р. між приватним підприємством "КАРДИНАЛ" (Позикодавець) та селянським (фермерським) господарством "Анна" (Позичальник) було укладено договір безвідсоткової позики №0412/13, згідно умов п.1.1. якого, що за цим Договором Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в розмірі, встановлену Договором, а Позичальник зобов'язується повернути їх Позикодавцю.

Відповідно до п.2.1. Договору сума позики за Договором становить 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень.

Пунктом 4.1. Договору, що термін повернення позики починає свій перебіг з моменту передачі суми позики Позичальнику, кінцева дата повернення суми позики 20 грудня 2013 року.

У відповідності до п.6.1. Договору встановлено, що при протермінуванні повернення позики Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент протермінування, від протермінованої суми за кожен день такого протермінування, а також відсотки в розмірі 3% річних виходячи з неповерненої суми за весь час протермінування. При цьому Позичальник зобов'язаний повернути суму позики, збільшену з врахуванням індексу інфляції за весь час протермінування.

Цей Договір набирає чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором (п.7.1. Договору).

На виконання умов вищенаведеного Договору, позивачем було надано відповідачу позику в розмірі 188 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №523 від 04.12.2013р. на суму 188 000,00 грн.

Однак, відповідач отриману від позивача позику повернув не в повному обсязі, в сумі 130 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 58 000,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення позики і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 Цивільного кодексу України закріплює, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно договору безвідсоткової позики суми позики в розмірі 188 000,00 грн., неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення отриманої позики, у зв’язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення суми заборгованості в сумі 58 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 233,59 грн. – 3% річних, 232,00 грн. – індексу інфляції.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором безвідсоткової позики.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 233,59 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача індексу інфляції в сумі 232,00 грн., судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму індексу інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 232,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги приватного підприємства "КАРДИНАЛ", у зв’язку з чим стягненню з селянського (фермерського) господарства "Анна" на користь позивача підлягає 58 000,00 грн. – заборгованості, 232,00 грн. – індексу інфляції, 233,59 грн. – 3% річних.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства "КАРДИНАЛ" – задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Анна" (66422, Одеська обл., Ананьївський район, с. Ананьїв Другий, код ЄДРЮОФОП 24761821) на користь підприємства "КАРДИНАЛ" (81055, Львівська обл., Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Джерельна, буд. 8, код ЄДРЮОФОП 32790009) 58 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. – заборгованості, 232 (двісті тридцять дві) грн. 00 коп. – індексу інфляції, 233 (двісті тридцять три) грн. 59 коп. – 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський