Рішення № 52561083, 15.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015р. Справа№ 914/2818/15

За позовом: Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Міського комунального підприємства “Новояворівськтеплокомуненерго”, м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про стягнення 423 381 грн. 61 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Позов заявлено Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Міського комунального підприємства “Новояворівськтеплокомуненерго” про стягнення 423 381 грн. 61 коп., з яких 55 708 грн. 11 коп. - 3 % річних та 367 673 грн. 50 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.09.2015 р. Ухвалою суду від 29.09.2015 р. зв’язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 15.10.2015 р.

Позивач явки повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду супровідним листом від 05.10.2015 р. №31/13-3749 витребувані ухвалами суду від 20.08.2015 р. та від 29.09.2015 р. документи, в якому одночасно зазначив, що стягнута рішенням суду основна заборгованість становить 618 978,96 грн. (від якої здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат), вказана сума ні повністю, ані частково не погашена.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що господарським судом Львівської області винесено рішення від 27.09.2005 р. у справі №4/2108-28/310, яким стягнуто з МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 618 978,96 грн. - основного боргу, 157 178,44 грн. - інфляційних, 41 403,31 грн. – процентів річних, 27 930,37 грн. – пені, 21 664,27 грн. - штрафу, 9 167,50 грн. - державного мита та 111,72 грн.- витрат на ІТЗ судового процесу. Відповідач рішення господарського суду не виконав. У зв’язку з простроченням виконання відповідачем судового рішення позивач керуючись ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу на суму основного боргу 3% річних в розмірі 55 708,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 367 673,50 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи.

Суд розглядає справу в порядку ст.75 ГПК України за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У зв’язку з порушенням зобов'язань за договором №06/03-538ТЕ-21 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 24.01.2003 р., Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства “Новояворівськтеплокомуненерго” заборгованості в сумі 968 305,61 грн.

27.09.2005 р. господарський суд Львівської області виніс рішення у справі №4/2108-28/310, яким позов задоволив частково, стягнув з МКП «Новояворівськтеплокомуненерго» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 618 978,96 грн. - основного боргу, 157 178,44 грн. - інфляційних, 41 403,31 грн. – процентів річних, 27 930,37 грн. – пені, 21 664,27 грн. - штрафу, 9 167,50 грн. - державного мита та 111,72 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

На виконання вказаного рішення 14.10.2005 р. було видано наказ.

Згідно наявних у справі постанов ВДВС Яворівського РУЮ від 25.11.2005 р. та від 13.08.2015 р., по примусовому виконанню наказу від 14.10.2015 р. №4/2108-28/310 було відкрито виконавче провадження, та встановлено строк для добровільного погашення боржником боргу в розмірі 876 434,57 грн., згідно постанови від 25.11.2005 р. до 02.12.2005 р., згідно постанови від 13.08.2015 р. до 20.08.2015 р. Докази, які б підтверджували виконання боржником рішення суду та погашення заборгованості, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином причиною виникнення спору є те, що відповідачем не погашено заборгованість стягнуту рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №4/2108-28/310 в сумі 876 434,57 грн. (в т.ч. 618 978,96 грн. основного боргу), відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача нараховані на прострочену суму основного боргу 55 708,11 грн. 3% річних за період з 13.08.2012 р. по 13.08.2015 р., та 367 673,50 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2013 р. по червень 2015 р.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 13.08.2012 р. по 13.08.2015 р., та інфляційні втрати за період з жовтня 2013 р. по червень 2015 р., протягом яких зобов’язання відповідача не було виконано, від суми основного боргу в розмірі 618 978,86 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтями 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав припинення зобов’язання, і вказані статті не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” роз’яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010)).

З огляду на все вищенаведене, беручи до уваги що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості, встановленої рішенням господарського суду Львівської області від 27.09.2005 р. у справі №4/2108-28/310, в тому числі основного боргу в розмірі 618 978,86 грн., суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, 3% річних, які відповідно до здійсненого у позовній заяві розрахунку за період з 13.08.2012 р. по 13.08.2015 р. складають 55 708 грн. 11 коп., та інфляційні втрати, які відповідно до здійсненого у позовній заяві розрахунку за період з жовтня 2013 р. по червень 2015 р. складають 367 673 грн. 50 коп., розраховані позивачем відповідно до ст.625 ЦК України, а позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 275 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43,49, ст.ст. 82 – 85, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Новояворівськтеплокомуненерго» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. І.Мазепи, 9, ідентифікаційний код 22400013) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 55 708 грн. 11 коп. - 3 % річних, 367 673 грн. 50 коп. – інфляційних втрат та 8 467 грн. 63 коп. - судового збору.

3. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.10.2015 року.

Суддя Морозюк А.Я.