Ухвала суду № 52561025, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

19.10.2015№ 910/16959/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

скаргу компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (AKMT Export GmbH), м. Вінзен, Федеративна Республіка Німеччина (далі - Компанія),

на дії департаменту Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень, м. Київ,

у справі № 910/16959/15

за позовом Компанії

до Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (Укрєвроінфрапроект), м. Київ, та

Державна казначейська служба України, м. Київ,

про стягнення 3 997 229,39 євро,

без участі представників учасників судового процесу у зв'язку з їх неявкою,

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дирекція з будівництва об'єктів до ЄВРО 2012 у м. Львові" (далі - Дирекція) 3 997 229,39 євро заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням Дирекцією умов договору поставки автомобілів спеціальних та спеціалізованих від 02.09.2011 №02-1 (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (далі - Агентство) та Державну казначейську службу України (далі - Служба) як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 позов задоволено; стягнуто з Дирекції на користь Компанії 3 997 229,39 євро основного боргу та 73 080 грн. судового збору.

11.11.2014 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано наказ.

Компанія 13.08.2015 подала суду скаргу на дії департаменту Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень (далі - Департамент).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 вказану скаргу та додані до неї документи повернуто Компанії без розгляду.

Компанія 01.09.2015 вдруге подала суду скаргу на дії Департаменту (далі - Скарга), мотивовану тим, що 03.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Кошкером І.А. було відкрито виконавче провадження № 47112814 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; 12.05.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника; 01.07.2015 на адресу ДВС було надіслано адвокатський запит з проханням повідомити, чи виявлене будь-яке майно у боржника, та на яку суму грошових коштів накладено арешт; однак відповіді на адвокатський запит так і не отримано; 28.07.2015 на адресу Департаменту було надіслано заяву з проханням передати матеріали виконавчого провадження до Служби для виконання судового рішення по суті; проте 06.08.2015 позивачем було отримано відповідь від Департаменту про те, що лише зі спливом шестимісячного терміну з моменту відкриття виконавчого провадження у випадку наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем виконавче провадження буде реалізовано відповідно до статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; у вказаному Законі України зазначено, що якщо судове рішення не виконано протягом шести місяців, то Департамент направляє до Державного казначейства України виконавчий документ разом з матеріалами виконавчого провадження; однак з моменту відкриття виконавчого провадження минуло більше чотирьох місяців, а державним виконавцем не виявлено майна та коштів на рахунках у боржника, в зв'язку з чим судове рішення Департамент виконати не може, а тому є всі достатні підстави направити виконавчий документ разом з належним чином завіреними копіями виконавчого провадження до Служби для виконання судового рішення по суті. Позивач вважає, що Департамент безпідставно не надсилає до Служби оригінал виконавчого документу, оскільки всі можливі процесуальні дії державним виконавцем були здійснені, однак на даний час рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 так і не виконано.

У зв'язку з цим позивач просив суд:

- визнати незаконними дії Департаменту, які полягають у відмові скласти акт про передачу до Служби оригіналу наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2014 разом із супровідним листом та завірені належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження №47112814;

- зобов'язати Департамент вчинити дії, передбачені статтею 4 Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме: скласти акт про передачу до Служби оригінал наказу господарського суду міста Києва від 11.11.2014 разом із супровідним листом та завірені державним виконавцем належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження №47112814.

Департамент 24.09.2015 подав суду документи, підготовлені на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 04.09.2015.

25.09.2015 Департамент подав суду заперечення на скаргу Компанії, в якому зазначив: твердження позивача про необхідність негайного подання державним виконавцем виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є таким, що не відповідає дійсності; у випадку наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» зі спливом 6 - місячного терміну з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем буде реалізовано виконавче провадження відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

16.10.2015 Компанія подала суду заяву про відмову від Скарги, у якій зазначила, що 05.10.2015 Департаментом складено акт про неможливість стягнення; 12.10.2015 до Служби направлено пакет документів, необхідний для перерахування коштів в межах виконавчого провадження №47112814 про стягнення коштів з Дирекції.

Представники сторін, третіх осіб та Департаменту у судове засідання 19.10.2015 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У пункті 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК України тощо.

Згідно з частинами четвертою і шостою статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви; господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За приписом частини другої статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонами наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України), господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Так, заяву про відмову від Скарги підписано представником Компанії Шевченко М.О.; право відмовлятися від позову, заяв, скарг надано названому представникові довіреністю від 20.04.2015 №2-1-748.

Господарським судом міста Києва перевірено, що відмова позивача від Скарги у даній справі законодавству не суперечить та не порушує інтереси інших осіб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва вважає за можливе припинити провадження у справі.

Частиною третьою статті 80 ГПК України передбачено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала.

Керуючись статтею 78, пунктом 4 частини першої статті 80, статтями 86 і 1212 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Припинити провадження з розгляду скарги компанії "АКМТ Експорт ГмбХ" (AKMT Export GmbH) на дії департаменту Державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень з виконання судового рішення у справі № 910/16959/15.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.

Суддя О. Марченко