Рішення № 52560945, 15.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 911/2685/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Української міської ради Обухівського району Київської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Українка;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Софттрейд

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Обухівської районної ради та Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради

за участю Прокуратури Київської області

про визнання права власності на майно та витребування майна

За участю представників:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посв. №030760 выд 12.12.2014);

від позивача ОСОБА_2 (дов. б/н від 14.01.2014);

від відповідача 1 ОСОБА_3 (дов. б/н від 11.02.2015);

ОСОБА_4 (дов. б/н від 28.05.2014);

від відповідача 2 ОСОБА_5Є (керівник, наказ №8 від 01.10.2007);

від третьої особи 1 не зявились;

від третьої особи 2: ОСОБА_6 (дов. б/н від 18.02.2015).

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2685/13 за позовом Української міської ради Обухівського району Київської області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Українка (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Софттрейд (відповідач-2) за участю третіх осіб Обухівської районної ради та Підприємства по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради про визнання права власності на майно та витребування майна.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2013 у справі № 911/2685/13 (суддя Кошик А.Ю.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 (головуючий суддя Власова Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Самсіна Р.І.), у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 (головуючий суддя Карабаня В.Я., судді Жаботинова Г.В., Ковтонюк Л.В.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та рішення господарського суду Київської області від 03.10.2013 скасовано, справу № 911/2685/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Українська міська рада Обухівського району Київської області звернулась з позовом про визнання за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області права власності на нежитлову будівлю (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область Обухівський район місто Українка вулиця Юності, 6 та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю Софттрейд на користь територіальної громади міста Українка в особі Української міської ради нежитлової будівлі (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область Обухівський район місто Українка вулиця Юності, 6.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Українка не визнає за Українською міською радою Обухівського району право комунальної власності на нежитлову будівлю (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область Обухівський район місто Українка вулиця Юності, 6 та вчиняє дії спрямовані на незаконне заволодіння вказаною будівлею.

Крім того, позивачу стало відомо, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Українка та Товариством з обмеженою відповідальністю Софттрейд було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2013, згідно якого відчужується цілісний майновий комплекс, будинок побуту, літера А, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м.Українка, вул. Юності, будинок 6.

Таким чином, позивач вважає, що нежитлове приміщення (Будинок побуту), що розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6 фактично викрадений у законного власника, територіальної громади міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району, оскільки вибув з володіння поза її волею.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2014 справа №911/2685/13 прийнята до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено її до розгляду на 29.05.2014.

29.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника третьої особи 2 надійшли пояснення №397 від 28.05.2014 (вх. №10097/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014.

29.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшли пояснення б/н та дати (вх. №10098/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014.

29.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника третьої особи 1 надійшли пояснення №01-33/537 від 28.05.2014 (вх. №10110/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014.

У судовому засіданні 29.05.2014 прокурор подав письмові пояснення №05/1-661вих 14 від 29.05.2014 ( вх. №10198/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014.

У судовому засіданні 29.05.2014 представник відповідача 1 надав письмові пояснення б/н від 29.05.2014 ( вх. №10201/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014 та документи.

У відзиві на позовну заяву та наданих доповнень і пояснень, відповідач 1 зазначив, що ТОВ Українка, як правонаступник Малого підприємства Українка правомірно набуло право власності на приміщення Будинку побуту, розташованого за адресою Київська обл., м. Українка, вул. Юності, буд. 6.

У судовому засіданні 29.05.2014 представник відповідача 2 подав письмові пояснення б/н від 29.05.2014 ( вх. №10202/14) на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області розгляд справи відкладено на 12.06.2014.

У судовому засіданні 12.06.2014 представник відповідача 1 подав заяву (вх. №11328/14 від 12.06.2014), згідно якої просив долучити до матеріалів справи копії документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №911/2685/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 26.06.2014.

У судовому засіданні 26.06.2014 представник позивача надав пропозиції щодо питань на вирішення судової економічної експертизи (вх. №13970/14).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014 відповідно до ст. 41 ГПК України у справі №911/2685/13 призначено судову економічну експертизу, та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Ухвалою від 11.09.2014 поновлено провадження у справі №911/2685/13 та призначено розгляд клопотання про надання додаткових документів на 02.10.2014 року. Витребувано у сторін документи згідно клопотання судового експерта ОСОБА_7

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2014, розгляд клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів відкладено на 16.10.2014.

14.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист б/н та дати (вх. №22107/14) з доданими документами на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2014.

16.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання по справі, від представника позивача надійшов супровідний лист б/н та дати (вх. №22273/14) з доданими документами на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2014 клопотання про погодження строків проведення експертизи у строк терміном більше трьох місяців та оплати експертизи задоволено; Зобовязано позивача Українську міську раду Обухівського району Київської області, терміново здійснити попередню оплату експертизи згідно рахунку № 4127 від 28.07.2014 та надіслати докази оплати на адресу господарського суду Київської області та експерту; клопотання судового експерта ОСОБА_7 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження, задоволено частково, запропоновано експерту провести судову експертизу за наявними матеріалами; повторно направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, 6) матеріали справи №911/2685/13 для проведення судової економічної експертизи у справі №911/2685/13, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2014 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів. Зобовязано учасників провадження по справі №911/2685/13 надати суду ряд документів та матеріалів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 розгляд справи, відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України, відкладено до 19.02.2015.

17.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача по справі надійшло повідомлення з додатками без номеру та дати (вх. №3711/15) на виконання вимог ухвали господарського суду від 26.12.2014.

18.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача-1 по справі надійшло клопотання б/н від 18.02.2015 (вх. №3819/15) про відкладення розгляду справи.

19.02.2015 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання по справі, від позивача надійшли пояснення б/н та дати (вх. №3825/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2015 розгляд справи відкладено на 26.02.2015.

26.02.2015 судове засідання не відбулось, у звязку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 розгляд справи призначено на 19.03.2015.

18.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 18.03.2015 (вх. №6264/15) про долучення до матеріалів справи письмових доказів на виконання вимог ухвали суду. Подані документи залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2015 клопотання судового експерта ОСОБА_7 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення дослідження, задоволено частково та запропоновано експерту провести судову експертизу за наявними матеріалами; повторно направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №911/2685/13 для проведення судової економічної експертизи у справі №911/2685/13, призначеної ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014.

03.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від директора інституту ОСОБА_8 супровідним листом №8925/14-42 від 02.09.2015 (вх. №59/15) надійшов висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, а також матеріали справи №911/2685/13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2015 провадження у справі №911/2685/13 поновлено та призначено розгляд справи на 24.09.2015.

23.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 23.09.2015 (вх. №22537/15) про відкладення розгляду справи, та клопотання б/н від 23.09.2015 (вх. №22538/15) про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

24.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області, до початку судового засідання, від представника позивача надійшли пояснення по справі б/н та дати (вх. №22600/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2015 розгляд справи відкладено на 15.10.2015.

02.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшли заперечення на висновок експерта (вх. №23324/15 від 02.10.2015).

07.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшли додаткові заперечення проти позову (вх. №23737/15 від 07.10.2015).

13.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідків (24152/15 від 13.10.2015).

У судовому засіданні 15.10.2015 представник позивача та прокуратури підтримали позов повністю, представник відповідача 1 та представник відповідача 2 заперечили проти задоволення позову.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 15.10.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка третьої особи 1 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника третьої особи 1.

Розглянувши в судовому засіданні 15.10.2015 клопотання позивача про виклик свідків (24152/15 від 13.10.2015) господарський суд дійшов висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, нормами ГПК не передбачено такого учасника провадження як свідок, а наявність чи відсутність обставин у даній справі можуть бути підтверджені іншими доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно з яким у власність областей передано державне майно, зокрема об'єднання, управління, підприємства по ремонту і пошиттю взуття, одягу, трикотажних виробів, ремонту складної побутової техніки, включаючи радіотелевізійну апаратуру, по ремонту та виготовленню меблів, хімічній чистці одягу і пранню білизни, ремонту і будівництву житла, а також власних основних фондів, автотранспортні підприємства, підприємства по наданню фотопослуг, ритуальних послуг, лазні, прокатні пункти, побуткомбінати, перукарні, малі та інші державні підприємства, що обслуговують населення.

Пунктом 3 вищевказаної Постанови КМУ передбачено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів за участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

06.05.1992 року виконавчий комітет Обухівської районної ради народних депутатів на виконання рішення облвиконкому від 27.01.1992 року № 11 Про розмежування майна комунальної власності області та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1992 року № 311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), прийняв рішення № 183 Про розмежування майна комунальної власності.

Згідно п. 10 додатку до зазначеного рішення № 183 Українській міській раді Обухівського району Київської області (в комунальну власність) передано Будинок побуту Українка, який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка вулиця Юності, 6.

12.05.1992 року Наказом №67-В директора Обухівського райпобуткомбінату виробничий підрозділ Обухівського райпобуткомбінату будинок побуту м. Українка перетворено в ОСОБА_4 підприємство Українка. Крім того, зазначеним наказом було передано на баланс Малого підприємства Українка: 1) будинок побуту; 2) обладнання; 3) інвентар; 4) товари прокату.

20 травня 1992 року на виконання рішення виконкому Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року № 183 підписано АКТ передачі у комунальну власність виконкому Української міської ради народних депутатів частини майна Обухівського райпобуткомбінату, який підпорядкований виконкому Обухівської районної ради народних депутатів, за яким Голова виконкому Обухівської ради народних депутатів передав, а Голова виконкому Української міської ради народних депутатів прийняв Будинок побуту «Українка».

Позивач стверджує, що з моменту передачі в 1992 році в комунальну власність територіальній громаді міста Українка нежитлової будівлі (Будинок побуту), яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6, Українська міська рада від імені та в інтересах територіальної громади міста, володіє, користується та розпоряджається вказаним майном на власний розсуд.

При цьому доказів передачі спірного майна на баланс Української міської ради до матеріалів справи не надано.

Натомість в матеріалах справи наявна копія листа Обухівської районної ради від 07.10.2008 №478, в якому зазначено, що майновий комплекс будинку побуду малого підприємства «Українка» Українській міській раді Обухівською районною радою не передавався.

В подальшому, 22.10.1994 року в газеті Обухівський край (№83) було опубліковано оголошення про те, що Фонд комунального майна Обухівського району пропонує для приватизації як об'єкт малої приватизації - ОСОБА_4 підприємство Українка (м. Українка, вул. Юності 6).

27.10.1994 року до Фонду комунального майна Обухівського району була подана заява про реєстрацію Товариства покупців трудового колективу Малого підприємства Українка. Згідно підписного листа, доданого до заяви про реєстрацію Товариства покупців (порядковий номер додатку 4), заява подається для придбання об'єкту приватизації, що знаходиться на балансі МП Українка, а саме: будинку та обладнання.

Наказом Фонду комунального майна Обухівського району № 38 від 28.10.1994 року було зареєстровано заяву на реєстрацію товариства покупців - членів трудового колективу Малого підприємства Українка, розташованого за адресою: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6, та видано свідоцтво про реєстрацію зазначеного товариства і посвідчення голови товариства покупців.

02.11.1994 року Товариство покупців членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування Українка, користуючись правами, наданими ст. ст. 5, 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та ст. 2, 8, 12 Закону України Про приватизацію державного майна, подало до Фонду комунального майна Обухівського району заяву про приватизацію цілісного майнового комплексу - МП Українка (адреса місцезнаходження: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6) шляхом викупу товариством покупців.

27.12.1994 року Наказом № 48 Фонду комунального майна Обухівського району Київської області затверджено акт оцінки вартості державного майна - цілісного майнового комплексу МП Українка. Згідно затвердженого акту вартість цілісного майнового комплексу МП Українка становила 36 731 000 крб.

27.12.1994 року між Фондом комунального майна Обухівського району Київської області та Товариством покупців - членів трудового колективу Малого підприємства Українка укладено Договір купівлі-продажу державного майна - Малого підприємства Українка. За змістом ст. 1 цього Договору предметом договору виступало державне майно /цілісний майновий комплекс/ Малого підприємства побутового обслуговування Українка (адреса місцезнаходження: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6). Цей Договір посвідчено нотаріально 27.12.1994 року державним нотаріусом Української державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 4485.

Пунктом 1.5 зазначеного Договору купівлі-продажу встановлено, що право власності на продане державне майно/цілісний майновий комплекс/, що вказане в акті оцінки об'єкту приватизації за даним Договором купівлі-продажу переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору і повної сплати визначеної вартості державного майна.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець в місячний строк з моменту реєстрації приватизованого обєкту оформляє договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване до викупу майно підприємства.

Таким чином, вищевказане підтверджує, що будівля будинку побуту входить до складу цілісного майнового комплексу, який був приватизований Товариством покупців малого підприємства побутового обслуговування «Українка».

У січні 1995 року Товариство покупців - членів трудового колективу Малого підприємства Українка перерахувало на рахунок Фонду комунального майна Обухівського району Київської області 36 731 000 крб.

25.01.1995 року Фондом комунального майна Обухівського району Товариству покупців - членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування Українка видано Свідоцтво про власність (реєстраційний № 8) на майно/цілісний майновий комплекс/ Малого підприємства побутового обслуговування Українка (адреса місцезнаходження: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6).

Крім того, 25.01.1995 року між Фондом комунального майна Обухівського району Київської області та Товариством покупців-членів трудового колективу Малого підприємства Українка складено акт передачі проданого майна. Згідно зазначеного акту продавець передав, а покупець прийняв: 1) основні засоби; 2) запаси та витрати; 3) грошові кошти, розрахунки та інші активи; 4) розрахунки та інші пасиви.

10.03.1995 року Фонд комунального майна Обухівського району звернувся до начальника обласного управління статистики з листом вх. № 10, у якому повідомив про укладення договору купівлі-продажу державного майна та просив включити це підприємство до державного реєстру, що і було зроблено.

20.06.1995 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Українка. Згідно п. 1.1. Статуту ТОВ Українка створено в результаті приватизації майна /цілісного майнового комплексу/ товариством покупців - членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування Українка та здійснює свою діяльність як його правонаступник.

Рішенням виконавчого комітету Української міської ради народних депутатів №31 від 22.02.1999 року Про забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації будинку побуту м. Українка вирішено винести на розгляд сесії міської ради питання передачі в постійне чи тимчасове користування будинку побуту підприємству по обслуговуванню житла виконкому, в зв'язку із незадовільним станом будинку побуту, заборгованістю перед бюджетом, тощо.

Рішенням п'ятої сесії Української міської ради двадцять третього скликання Про передачу в тимчасове користування будинку побуту підприємству по обслуговуванню житла виконкому для забезпечення належного утримання та його ефективного експлуатування від 02.03.1999 року Будинок побуту передано в користування Підприємству по обслуговуванню житла Української міської ради.

15.05.1999 між Українською міською радою (Орендодавець) та Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (Орендар) був укладений договір оренди Будинку побуту м. Українка.

Також, згідно з Рішенням двадцять другої сесії Української міської ради двадцять третього скликання Про передачу в тимчасове користування будинку побуту підприємству по обслуговуванню житла виконкому для забезпечення належного утримання та його ефективного експлуатування від 05.02.2002 року, укладено договір оренди майна Української міської ради, Будинку побуту м. Українка від 01.11.2003 року між Українською міською радою (Орендодавець) та Підприємством по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради (Орендар) з Додатковим угодами за період з 01.03.2004 року по 16.01.2013 року.

В свою чергу Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради відповідно до укладених договорів суборенди передавало орендовані приміщення будинку побуту, що розташований за адресою: Київська область Обухівський район місто Українка вулиця Юності, 6 в суборенду суб'єктам господарювання.

Позивач стверджує, що одним із суб'єктів господарювання який суборендував з 1999 року приміщення будинку побуту є Товариство з обмеженою відповідальністю Українка, про що свідчить Договір оренди державного майна № 1 від 01.03.1999 року, укладений між Підприємством по обслуговуванню житла Української міської ради (Суборендодавець) та ТОВ Українка (Суборендар). Згідно п. 1 вказаного Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування виробничі приміщення будинку побуту м. Українка, які знаходяться на балансі Української міської ради, для надання побутових послуг (з Додатковими угодами за період з 01.02.2005 року по 01.05.2005 року).

Крім того, 11.02.2010 територіальній громаді м. Українка в особі Української міської ради на підставі рішення виконкому Української міської ради №36 від 10.02.2010 видано свідоцтво серії САВ №408262 на право комунальної власності нежитлової будівлі площею 1 436,0 кв.м за адресою Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6.

Однак, як стверджує позивач, всупереч існування свідоцтва про право комунальної власності за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради, 01.03.2013 ТОВ «Українка» зареєструвало право власності на цілісний майновий комплекс (будинок побуду), розташований за адресою Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, буд. 6, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САБ №708820 від 01.03.2013 та копією витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2013.

Як вбачається з зазначених документів, підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності №8 від 25.01.1995 та договір купівлі-продажу №4485 від 27.12.1994.

04.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка» та товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» укладено договір купівлі продажу нерухомого майна, згідно якого відчужується цілісний майновий комплекс, будинок побуту, літера А, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6.

04.04.2013 право власності на зазначений вище цілісний комплекс зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2015.

Позивач в обґрунтування позовних вимог заперечує правомірність державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Українка права власності на нежитлову будівлю Будинку побуту, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка вул. Юності, 6, та видачі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.03.2013 року на підставі Свідоцтва про право власності № 8 від 25.01.1995 року виданого Фондом комунального майна Обухівського району та договору купівлі-продажу державного майна № 4485 від 27.12.1994 року, укладеного МП Українка із Фондом комунального майна Обухівського району.

Зокрема, позивач вважає, що Свідоцтво про право власності №8 від 25.01.1995 року видане Фондом комунального майна району Обухівської районної ради народних депутатів та договір купівлі-продажу № 4485 від 27.12.1994 року не стосуються безпосередньо будівлі Будинку побуту, що розташований за адресою: Київська область Обухівський район місто Українка вулиця Юності,6.

Позивач стверджує, що за вказаними документами передавалось лише обладнання та витратне майно Малого підприємства Українка.

Відповідач 1 у відзиві проти позову заперечував, зазначив, що ТОВ Українка, як правонаступник Малого підприємства Українка правомірно набуло право власності на приміщення Будинку побуту, розташованого за адресою Київська обл., м. Українка, вул. Юності, буд. 6, в підтвердження чого надав відповідні докази (оригінали для огляду, копії для доручення до матеріалів справи).

Крім того, відповідачем 1 в підтвердження своїх доводів надані додаткові заперечення проти позову (вх. 23737/15 від 07.10.2015), згідно яких зазначив наступне.

Рішеннями судів, які набрали законної сили, у справах, в яких брали участь ті самі особи, що і у справі № 911/2685/13, неодноразово встановлювався факт законного володіння, користування та розпоряження ТОВ «Українка» будівлею будинку побуту, що розташована за адресою: м. Українка, вул. Юності, 6 (надалі - будівля будинку побуту).

Обставини, на які посилається Позивач, як на підставу позову, неодноразово досліджувалися судами України, встановлені в судових рішеннях, які набрали законної сили та містяться в матеріалах справи № 911/2685/13.

Зокрема, суди встановили наступні обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-6372/10 встановлено, що рішення Виконкому Української міської ради № 183 від 06.05.1992 р., № 505 від 26.12.2007, № 210 від 31.07.2008, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, не свідчать про виникнення або перехід права власності на будівлю будинку побуту до Української міської ради.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-63 72/10 встановлено, що рішення Обухівського БТІ № 578 від 04.08.2008 про відмову Українській міській раді в реєстрації права власності на будівлю будинку побуту є правомірним, оскільки Українською міською радою не надано необхідних правовстановлюючих документів на будівлю будинку побуту.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-6372/10 встановлено, що в договорі купівлі-продажу державного майна № 4485 від 27.12.1994 мова йде про спірну будівлю будинку побуту, оскільки в договорі вказані її індивідуальні ознаки та адреса її місцезнаходження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 у справі №К/9991/5117/11 встановлено, що, дійшовши висновку про необгрунтованість відмови Обухівського БТІ у реєстрації права власності на спірне майно за громадою м. Українка в особі Української міської ради, суд першої інстанції послався на недоведеність ТОВ «Українка» права на зазначене майно. Між тим такий висновок суду спростовується зазначеними вимогами закону та наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 у справі № К/9991/5117/11 встановлено, що виробничий підрозділ Обухівського райпобуткомбінату будинок побуту було перетворено в ОСОБА_4 підприємство «Українка» та передано підприємству будівлю будинку побуту, обладнання, інвентар та товари для прокату.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014 у справі № К/800/16648/14 встановлено, що у державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського МУЮ були відсутні законні підстави для відмови ТОВ «Українка» у здійсненні державної реєстрації прав на цілісний майновий комплекс з підстав подання останнім всіх необхідних документів та підтвердження судовими рішеннями, які набрали законної сили, факту втрати Українською міською радою прав на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994, який є чинним.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі № 810/1788/13-а встановлено, що у державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського МУЮ були відсутні законні підстави для відмови ТОВ «Українка» у здійсненні державної реєстрації прав на цілісний майновий комплекс.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 19.08.2014 у справі № 372/3838/13-к за обвинуваченням головного спеціаліста відділу державної реєстраційної служби Обухівського МУК) ОСОБА_10В (кримінальне провадження № 42013100230000068), який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.12.2014, встановлено, що МП «Українка» приватизувало лише майно товариства, а не будівлю, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наведеними вище письмовими доказами в сукупності. Зокрема, суд приймає до уваги, що згідно договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (п. 3.3.) покупець в місячний строк з моменту реєстрації приватизованого обєкту оформляє договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване до викупу майно підприємства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.08.2015 у справі № 5-1473км15 встановлено що, між фондом комунального майна Обухівського району Київської області та товариством покупців-членів трудового колективу МП Українка 20 грудня 1994 року укладено договір купівлі-продажу державного майна № 4485, Відповідно до п. 1.1. даного Договору Фонд комунального майна Обухівського району Київської області продав товариству покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» (правонаступником якого є ТОВ «Українка») державне майно (цілісний майновий комплекс), що знаходиться в м. Українка по вул. Юності, 6. На підставі даного договору Фондом комунального майна Обухівського району Київської області 25 січня 1995 року за реєстраційним № 8 видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» за адресою: Київська обл., м. Українка по вул. Юності, 6. Свідоцтво підтверджує, що «Покупець», Товариство покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» є власником зазначеного цілісного майнового комплексу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.08.2015 у справі № 5-1473км15 встановлено, що законність та обґрунтованість постановлених відносно ОСОБА_10 судових рішень не викликає сумнівів у колегії суддів також з огляду на наявну в матеріалах кримінального провадження ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.07.2014, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 в частині відмови в задоволенні позову Української міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_10, третя особа - ТОВ «Українка» про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити дії. При цьому, зазначений суд мотивував своє рішення тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови ТОВ «Українка» у здійсненні державної реєстрації прав на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Київська обл., м. Українка по вул. Юності 6 в звязку з поданням останнім всіх необхідних документів на підтвердження судовими рішеннями, які набрали законної сили, факту втрати Українською міською радою прав на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994 року, який є чинним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зазначені обставини, зокрема, факт втрати Українською міською радою прав на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1994, факт належності права власності на будівлю будинку побуту за ТОВ «Українка», встановлені рішеннями судів у інших справах, за участю тих самих осіб, є преюдиційними фактами і повторному доведенню в данній справі не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наданих докази та обставин, встановлених рішеннями судів, які не потребують повторного доказування, суд зазначає, що посилання позивача на набуття ним права власності на спірне майно на підставі рішення № 183 від 06.05.1992 року Про розмежування майна комунальної власності не заперчується і не спростовується, однак в подальшому, в 1994 році майно вибуло з власності м. Українка у звязку з його приватизацією.

При цьому, акти та угоди, на підставі яких здійснювалась приватизація, не оскаржувались і не були визнані недійсними в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції від 26.01.1994 року) сферою застосування цього закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації, зокрема побутове обслуговування населення.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції від 26.01.1994 року) об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони.

Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі або їх окремі частини, які становлять національну, культурну і історичну цінність і перебувають під охороною держави.

Відповідно до п. 8 ОСОБА_4 оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717, цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Пунктом 10 цієї ОСОБА_4 було встановлено, що до переліку майна об'єктів приватизації як цілісних майнових комплексів включаються: 1) основні засоби та інші позаоборотні активи (у тому числі незавершене будівництво); 2) оборотні засоби - запаси і затрати, кошти, розрахунки та інші активи. Приналежність майна до основних і оборотних засобів визначається відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 250.

Частиною 1 ст. 26 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

Оформлення Фондом комунального майна Обухівського району Свідоцтва про право власності № 8 від 25.01.1995 року на цілісний майновий комплекс Малого підприємства Українка свідчить про виконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 4485 від 27.12.1994.

Враховуючи наведені норми законодавства, судом встановлено, що Товариство покупців трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування Українка в своїй заяві на приватизацію виявив бажання приватизувати будівлю Будинку побуту в м. Українка, яка не становить національної, культурної, історичної цінності і не заборонялась до приватизації.

Крім того, що стосується посилань позивача на реєстрацію за ним права власності (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.02.2010року ОСОБА_2 САВ № 408262 та ОСОБА_6 про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25293671 від 11.02.2010 року ОСОБА_2 ССО № 582586), відсутність підстав для такої реєстрації встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі №2а-6372/10 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2011 у справі № К/9991/5117/11.

Відповідно до ч. 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності із ст.ст. 316, 387 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вищий господарський суд України скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та рішення господарського суду Київської області, направляючи справу №911/2685/13 на новий розгляд до господарського суду Київської області, звернув увагу на те, що судами не було встановлено, що саме перейшло у власність покупця за договором купівлі-продажу державного майна малого підприємства побутового обслуговування «Українка» від 27.12.1997, чи було у розрізі положень 3 статті 2 Закону України «про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» разом із майновим комплексом малого підприємства побутового обслуговування «Українка» приватизовано будівлю, в якій було розташовано мале підприємство побутового обслуговування «Українка».

Таким чином, при новому розгляді справи господарському суду Київської області необхідно дослідити, зокрема, обставини щодо оцінки та визначення відповідною комісією вартості державного майна в ході проведення інвентаризації майна та оцінки майна обєкта малої приватизації у даному спорі, та на яке саме майно було видано товариству покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» 25.01.1995 свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування «Українка»

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України, господарський суд Київської області для встановлення яке саме майно перейшло у власність покупця за договором купівлі-продажу державного майна малого підприємства побутового обслуговування «Українка» від 27.12.1997 та чи було разом із майновим комплексом малого підприємства побутового обслуговування «Українка» приватизовано будівлю, призначив судову експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання: яка дійсна (реальна) балансова вартість будівлі будинку побуту, що розташована за адресою м. Українка, вул. Юності, 6, станом на 27.12.1994; чи ввійшла будівля будинку побуту, що розташована за адресою м. Українка, вул. Юності, 6 до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу 13720405 (код по ЗКПО) Малого підприємства побутового обслуговування Українка, затверджений головою Фонду комунального майна Обухівського району - ОСОБА_11, що є невідемною частиною договору купівлі-продажу державного майна Малого підприємства побутового обслуговування Українка №4485 від 27.12.1994; чи входила будівля Малого підприємства побутового обслуговування Українка, що знаходиться за адресою: Українка, вул. Юності, 6 до складу цілісного майнового комплексу цілісного майнового комплексу Малого підприємства побутового обслуговування Українка та до ціни договору купівлі-продажу державного майна Малого підприємства побутового обслуговування Українка № 4485 від 27.12.1994.

На перше питання експерт надав відповідь, що відновна (балансова) вартість будівлі побуту станом на 27.12.1994, визначена за методом витрат, становила 170 999 958 крб; залишкова 136 799 966 крб; відновна (балансова) вартість будівлі будинку побуту згідно даних «ОСОБА_9 на безвозмездную передачу здания ДБ г. Украинка с баланса райбіткомбината на баланс испокома Совета народніх депутатов г. Украинка» від 04.05.1992 становила 81 094 477 крб, залишкова 64 875 582 крб.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи, експерту не вбачається за можливе дати достовірні відповіді на поставлені друге та третє питання з огляду на відсутність інформації щодо деталізації (переліку) майна, яке було оцінено і у подальшому продано.

Крім того, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, господарським судом встановлено наступне.

Згідно рішення виконкому Української міської ради народних депутатів № 31 від 22.02.1999 «Про забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації будинку побуту м. Украінка», де, зокрема, зазначається: «... будинок побуту приходить в непотріб, директор ОСОБА_12 (директор ТОВ «Українка») питанням ремонту зовсім не займалась, оплату комунальних послуг пущено на самоплив, велика заборгованість перед бюджетом, побутове обслуговування населення погіршилось, виникає питання про те, щоб знайти можливості навести порядок у будівлі».

Крім того, в п. 6 рішення Української міської ради від 02.03.1999 «Про передачу в тимчасове користування будинку побуту підприємству по обслуговуванню житла виконкому для забезпечення належного утримання та його ефективної експлуатації» зазначається: «Директору ТОВ «Українка» ОСОБА_13 передати по акту всі приміщення Начальнику ПОЖ».

Наведені вище відомості підтверджують, що станом на 1999 рік ТОВ «Українка» було власником будівлі будинку побуту, несло зобовязання по сплаті комунальних платежів та податків... Наведені вище відомості підтверджують, що станом на 02.03.1999 ТОВ «Українка» було власником всіх приміщень будівлі будинку побуту.

В матеріалах справи наявна копія підписного листа учасників товариства покупців Малого підприємства побутового обслуговування «Українка». В цьому документі зазначено, що об'єктом приватизації є будинок, обладнання.

В пункті 3.3. договору купівлі-продажу державного майна Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» від 27.12.1994 зазначається: «покупець в місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкту оформляє договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване до викупу майно підприємства». Наведені вище відомості безумовно підтверджують, що будівля будинку побуту входила до складу цілісного майнового комплексу, який був приватизований Товариством покупців Малого підприємства побутового обслуговування «Українка».

Відповідно до наказу № 67-В директора Обухівського райпобуткомбінату про перетворення з 04.05.1992 виробничого підрозділу Обухівського райпобуткомбінату будинку побуту м. Українка в ОСОБА_4 підприємство «Українка». В цьому документі вказується перелік майна, яке передається на баланс Малого підприємства «Українка», а саме: «Передати безкоштовно на баланс Малого підприємства «Українка»: будинок побуту; обладнання, інвентар; товари прокату.

Таким чином, в розрізі положень частини 3 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у складі майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» було приватизовано будівлю будинку побуту, в якій було розташовано мале підприємство побутового обслуговування «Українка». Товариству покупців-членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» 25.01.1995 було видано свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування «Українка», до складу якого включалися: будівля будинку побуту; обладнання, інвентар; товари прокату.

З огляду на вищезазначене, враховуючи преюдиційні факти встановлені рішенням судів, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Українка у порядку, встановленому Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції від 26.01.1994 року) на підставі Договору купівлі-продажу державного майна - Малого підприємства Українка, набуло у власність внаслідок правонаступництва цілісний майновий комплекс Малого підприємства Українка, до складу майна якого входив Будинок побуту (розташований за адресою: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6).

Враховуючи, що за наслідками розгляду спору судом встановлено факт вибуття спірного майна будівлі Будинку побуту м. Українка з комунальної власності м. Українка внаслідок приватизації, позивач правомірно втратив право власності на спірне майно, відтак відсутні підстави для задоволення позову про визнання за ним права власності.

У звязку з відсутністю у позивача права власності на спірне майно, у нього відсутнє право вимоги про повернення майна з чужого незаконно володіння, крім того, відсутній факт порушення права власності позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в своїх запереченнях проти позовної заяви (вх. №) відповідач 1 заявив про застосування позовної давності.

Однак, враховуючи, що суд відмовляє в позові в звязку з необґрунтованістю та недоведеністю заявлених позовних вимог, позовна давність не застосовується.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 21.10.2015

Суддя В.М. Антонова