Рішення № 52560704, 19.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015Справа № 910/23445/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ ПАК» до приватного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ» про стягнення 379826,74 грн, за участю представників сторін:

від позивача - Гайдащ А.О. (довіреність від 19.10.2015 № 19);

від відповідача - не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ ПАК» з позовом до приватного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ», яким заявлено вимоги про стягнення з останнього заборгованості в сумі 379826,74 грн, з яких: 148000,00 грн - основна заборгованість; 244,96 грн - пеня; 16626,72 грн - 3 % річних та 214955,06 грн - втрати від інфляції.

Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки від 14.10.2011 № 266.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 прийнято позов ТОВ «ПАРИТЕТ ПАК» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23445/15.

Ухвали у даній справі надсилалися, зокрема, відповідачеві на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце належним чином. Більш того, в матеріалах справи міститься повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача поштового відправлення суду завчасно.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19 жовтня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважного представника позивача судом встановлено таке.

Між ТОВ «ПАРИТЕТ ПАК», як постачальником, та ПрАТ «БЛІЦ-ІНФОРМ», як покупцем, укладено договір поставки від 14.10.2011 № 266 (далі - договір), згідно з предметом якого постачальник зобов'язується поставити на умовах DAP (м. Київ, вул. Кіото, 25) та передати партіями у власність покупця плівку поліпропіленову та поліетилентерефталатну для виробництва харчової упаковки (далі - товар) згідно із підписаними сторонами специфікацій (додаток № 2 до договору), які є невід'ємними частинами договору після їх підписання, а покупець зобов'язується належним чином прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами договору (пункти 1.1 договору).

Сторонами у даній справі також укладено додаткову угоду від 18.04.2013 № 4 до договору, у відповідності до п. 1 якої пункт 3.2 викладено у такій редакції: « 3.2. Розрахунки за кожну партію товару покупець здійснює шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника таким чином: 100 % (сто відсотків) оплати, згідно з виставленим рахунком на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів після отримання товару покупцем. Дата оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника».

Датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткової накладної на отриманий товар (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору товар вважається поставленим постачальником і отриманим покупцем за кількістю, вказаною у видатковій накладній на відповідну партію товару.

Крім того, сторонами 12 грудня 2013 року укладено додаткову угоду № 5 до договору, якою пункт 13.1 договору викладено у такій редакції: « 13.1. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання особа сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.».

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з поставки, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 2110951,09 грн. Наведені фактичні обставини підтверджуються такими видатковими накладними: № PH-0002492 від 31.10.2013 на суму 38 681,95 грн; № PH-0002548 від 05.11.2013 на суму 379161,20 грн; № PH-0002647 від 13.11.2013 на суму 5404,16 грн; № PH-0002687 від 18.11.2013 на суму 528582,04 грн; № PH-0002711 від 19.11.2013 на суму 1581,68 грн; № PH-0002785 від 26.11.2013 на суму 492725,20 грн; № PH-0002799 від 27.11.2013 на суму 26524,06 грн; № PH-0003033 від 20.12.2013 на суму 74791,25 грн; № PH-0000037 від 16.01.2014 на суму 153164,58 грн; № РН-0000128 від 24.01.2014 на суму 54793,41 грн; № PH-0000129 від 24.01.2014 на суму 19326,50 грн; № РН-0000142 від 27.01.2014 на суму 61109,32 грн; № PH-0000303 від 14.02.2014 на суму 83613,90 грн; № РН-0000337 від 18.02.2014 на суму 183751,84 грн; № PH-0000395 від 25.02.2014 на суму 7740,00 грн. Вказані первинні бухгалтерські документи скріплені відбитками печатки постачальника і штампом покупця, а також підписані, зокрема, представником покупця, який уповноважений на отримання від постачальника товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними згідно із такими довіреностями: від 30.10.2013 № 01680, від 05.11.2013 № 01711, від 12.11.2013 № 01762, від 18.11.2013 № 01789, від 19.11.2013 № 01801, від 26.11.2013 № 01852, від 27.11.2013 № 01862, від 19.12.2013 № 02021, від 14.01.2014 № 00009, від 23.01.2014 № 00061, від 13.02.2014 № 00193,від 24.02.2014 № 00237. Засвідчені копії вказаних накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто судом у судових засіданнях.

Спір між сторонами справи, як стверджує позивач, виник внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, останній у встановлений п. 3.2 договору товар оплатив лише частково на суму 1962951,09 грн, що призвело до виникнення у ПрАТ «БЛІЦ-ІНФОРМ» перед ТОВ «ПАРИТЕТ ПАК» заборгованості у розмірі 148000,00 грн та звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наведених норм матеріального права та умов договору вбачається, що відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар у повному обсязі на протязі шістдесяти календарних днів від дати його отримання за відповідною видатковою накладною.

Суд відзначає, що жодного доказу, який би підтверджував факт повної оплати відповідачем товару, поставленого за вищенаведеними накладними, у встановлені договором строки, матеріали справи не містять.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин і норм права, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок часткової оплати товару, підлягає задоволенню повністю в сумі 148000,00 грн, оскільки, що позов в цій частині позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, встановленому статтями 33, 36 ГПК України, не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Як зазначалося вище, позивачем також заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача штрафних санкцій шляхом стягнення пені та відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України.

Так, п. 8.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати вартості партії товар, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, який був неоплачений покупцем, за кожен день прострочки.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас суд відзначає, що у відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вказані вище норми права, суд зазначає, що пеня, передбачена договором у розмірі 0,1 %, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла у той період, на який позивачем нараховується пеня.

Однак, у той же час, суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ст. 3 ЗУ № 543/96-ВР та періодів, наведених позивачем у розрахунку вказаної неустойки, встановив, що її сума є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення. З приводу наведеного суд зазначає, що п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України дає господарському суду, при прийнятті рішення, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, а тому, враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене відповідачем порушення зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі, тобто 244,96 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 16626,72 грн та втрат від інфляції - 214955,06 грн суд зазначає таке.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, зокрема, втрат від інфляції, встановив, що він є частково невірним, а саме: за розрахунками суду втрати від інфляції за порушення грошового зобов'язання за видатковою накладною від 14.02.2014 № 0000303 складають 34403,21 грн, а не 50925,61 грн. (83613,90 (борг) х 141,10 % (сукупний індекс інфляції за період) = 118017,11 - 83613,90 = 34403,21).

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню в сумі 198432,65 грн, тобто частково, а 3 % річних - у повному обсязі в розмірі 16626,72 грн, за розрахунками позивача, перевірених і визнаних судом вірними.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, за приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «БЛІЦ-ІНФОРМ» (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 25; ідентифікаційний код 20050164, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРИТЕТ ПАК» (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 50; ідентифікаційний код 32952480, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 148000,00 (сто сорок вісім тисяч) грн 00 коп.; пеню в сумі 244,96 (двісті сорок чотири) грн 96 коп.; три проценти річних в сумі 16626,72 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн 72 коп.; втрати від інфляції в сумі 198432,65 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн 65 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 7266,09 (сім тисяч двісті шістдесят шість) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 жовтня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань