Рішення № 52560661, 13.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/20936/15За позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім»

про стягнення 4 329 648 грн. 71 коп.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Павловський О.М. (довіреність № 220/03 від 07.09.2015);

від відповідача - Хармай Д.П. (довіреність від 07.09.2015);

Войцеховський О.В. (довіреність № 18-Д від 14.05.2015).

встановив :

13.08.2015 позивач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» про стягнення заборгованості у розмірі 4 329 648,71 грн., з яких 372 129,37 грн. заборгованість по процентам, 1 205 771,43 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 321 819,37 пеня за прострочення сплати процентів, 80 966,12 грн. - 3% річних (за користування кредитом), 448 229,38 грн. - 3 % річних на заборгованість по процентах, 64 679,63 грн - штраф за порушення п. 4.2.5 договору; 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору; 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору; та 61 275,44 грн. - штраф за порушення за порушення п. 4.2.6.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредитного договору № 14-09-980-К від 16.07.2009, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.08.2015 порушено провадження у справі №910/20936/15 та справу призначено до розгляду на 08.09.2015.

В судовому засіданні 08.09.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.10.2015.

05.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог до участі у справі, а саме: ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива».

Крім того, 05.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки в провадженні Київського апеляційного господарського суду є справа за № 910/20704/14 від 30.07.2015 між ПАТ «Брокбізнесбанк», ТОВ «Бон-Ексім» та ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» про стягнення заборгованості в розмірі 55 248 775,93 грн.

В судовому засіданні 05.10.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.10.2015, а 07.10.2015 оголошено перерву до 13.10.2015.

12.10.2015 відповідач по справі через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Письмовим відзивом від 13.10.2015 на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що господарським судом розглядалась справа № 910/23630/14 та було винесено рішення в спорі між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а тому просить суд припинити провадження у цій справі. Крім того відповідачем зазначено, що позивачем не надано доказів щодо порушення відповідачем умов договору, а саме п. 4.2.5-4.2.6 кредитного договору № 14-09-980-К від 16.07.2009.

У судове засідання 13.10.2015 прибули повноважні представники учасників судового процесу.

Розглянувши клопотання позивача про залучення третьої особи без самостійних вимог до участі у справі - ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні виходячи з наступного.

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» не обґрунтувало, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки ПАТ «КБ Фінансова Ініціатива», у зв'язку з чим клопотання є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» про зупинення провадження у справі та заслухавши пояснення учасників судового процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на наступне.

Підставою для зупинення провадження у даній справі, відповідач вважає розгляд справи № 910/20704/14 Київським апеляційним господарським судом щодо спору між ПАТ «Брокбізнесбанк», ТОВ «Бон-Ексім» та ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» про стягнення заборгованості в розмірі 55 248 775,93 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Однак, заявник не довів суду належними та допустимими доказами неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/20704/14, тому в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити за необґрунтованістю.

Розглянувши клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З урахуванням визначеного позивачем предмета позову, обраного останнім способу захисту прав та охоронюваних законом інтересів суд доходить висновку про необґрунтованість клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи та необхідність відмови у його задоволенні.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

16.07.2009 між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі - банк, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» (далі - відповідач,позичальник) було укладено кредитний договір №14-09-980-К (надалі - «Договір»), за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в сумі 3 404 190,97 грн.

За змістом п. 1.1.2 Договору термін користування кредитом визначений до 06.08.2010.

Прутком 2.1 Договору визначено, що видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2 договору, здійснюється у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.

Згідно з п. 2.5 Договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та враховується день повернення кредиту.

На виконання умов Договору на підставі заяви відповідача №500 від 15.07.2009 позивач перерахував на користь позичальника грошові кошти у розмірі 3 404 190,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 17.07.2009.

02.06.2011 сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору, за змістом якої було продовжено строк дії Договору до 01.04.2018 і змінено процентну ставку на 14% річних.

Крім того, п. 2 додаткової угоди №3 до Договору визначено, що повернення основної суми кредиту 3 404 190,97 грн. починається з квітня 2014 року рівними частинами щомісяця до останнього робочого дня місяця включно (47 місяців по 70 920,65 грн. та останній місяць 70 920,42 грн.).

З метою забезпечення виконання грошового зобов'язання за Договором, між Банком та позичальником було укладено іпотечний договір від 16.07.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. за реєстровим номером №1359 (надалі - «Іпотечний договір 1»), а також іпотечний договір від 04.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. за реєстровим номером №1737 (надалі - «Іпотечний договір 2»).

Рішенням господарського суду у справі № 910/23630/14 від 14.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2015, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» заборгованість по кредиту у розмірі 3 404 190 грн. 97 коп., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 728 711 грн. 63 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 18 283 грн. 93 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 28 977 грн. 40 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3 176 грн. 86 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 3 917 грн. 84 коп., інфляційні за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 17 640 грн. 94 коп., інфляційні за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 19 934 грн. 66 коп., неустойку на підставі п. 7.4 кредитного договору у розмірі 47 658 грн. 66 коп., неустойку на підставі п. 7.3 кредитного договору у розмірі 6 808 грн. 38 коп., неустойку за порушення умов іпотечного договору від 16.07.2009 у розмірі 964 248 грн. 00 коп., а також неустойку за порушення умов іпотечного договору від 04.08.2011 у розмірі 5 005 811 грн. 50 коп.

Вказаним рішенням господарського суду м. Києва від 14.01.2015 встановлено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 3 404 190,97 грн. та прострочення по сплаті процентів за користування кредитними коштами у період дії Договору у розмірі 728 711,63 грн.

Крім того судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1.1.3 договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 7.3 Договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6, 4.2.7 цього договору за кожний факт порушення.

Згідно з п. 7.4 Договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,1% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 цього договору за кожний факт порушення.

Суд відзначив, що неустойка, передбачена п.п. 7.3, 7.4 Договору за своєю правовою природою є штрафом, який згідно приписів ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт неодноразового порушення відповідачем зобов'язань, передбачених п. 4.2.5 та 4.2.6 Договору, то правомірним є стягнення з відповідача неустойки на підставі приписів п. 7.3 Договору у розмірі 6 808,38 грн. та на підставі приписів п. 7.4 Договору 47 658,66 грн.

Пунктами 5.3.4 Іпотечних договорів передбачено, що іпотекодавець (Товариство) зобов'язаний не перешкоджати реалізації іпотекодержателем (Банком) права на перевірку як документально, так і в натурі наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, надавати іпотекодержателю всі документи, необхідні для такої перевірки, а також негайно після отримання відповідного повідомлення іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.

Відповідно до п. 8.1 Іпотечних договорів за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.3 цих договорів, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 5% від вартості предмета іпотеки, що визначена в цих договорах.

З урахуванням встановленого судом факту порушення відповідачем умов п. 5.2.4 Іпотечних договорів, суд вважав за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки за порушення умов Іпотечного договору 1 у розмірі 964 248,00 грн., а також неустойки за порушення умов Іпотечного договору 2 у розмірі 5 005 811,50 грн.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення від 14.01.2015 господарського суду м. Києва по справі №910/23630/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що станом на 27.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» продовжує порушувати умови кредитного договору, не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у відповідача залишається заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3 404 190,97 грн., який фактично не погашено, а також утворилась та існує заборгованість по сплаті процентів за новий період, який не був предметом розгляду в судах.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 4 329 648,71 грн., з яких 372 129,37 грн. заборгованість по процентам, 1 205 771,43 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 321 819,37 пеня за прострочення сплати процентів, 80 966,12 грн. - 3% річних (за користування кредитом), 448 229,38 грн. - 3 % річних на заборгованість по процентах, 64 679,63 грн - штраф за порушення п. 4.2.5 договору; 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору; 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору; та 61 275,44 грн. - штраф за порушення за порушення п. 4.2.6.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з таких підстав

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1206цс15.

Як зазначалося вище, п. 7.1 Договору визначено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1.1.3 договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Крім того, відповідно до п. 7.3 Договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.6, 4.2.7 цього договору за кожний факт порушення.

Згідно з п. 7.4 Договору банк має право нараховувати позичальнику неустойку у розмірі 0,1% від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п. 4.2.4, 4.2.5, 4.2.8 - 4.2.10 цього договору за кожний факт порушення.

Відповідно до умов п. 4.2.6 договору позичальник зобов'язується надавати банку всі необхідні документи для здійснення перевірки цільового використання кредиту, аналізу фінансового стану позичальника, зокрема, щоквартально до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (в тому числі баланс (форму № 1), звіт про фінансові результати (форму № 2), щорічно до 20 лютого наступного за звітним роком надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному році (в тому числі баланс (форму №1), звіт про фінансові результати (форму № 2), а також надавати банку довідки з інших банків, в яких у позичальника відкриті поточні рахунки та/або існує кредитна заборгованість, про фактичні обороти і стан заборгованості (по сумі кредиту, процентам та штрафним санкціям) за попередній місяць, а також інші документи на вимогу банку.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 4 329 648,71 грн., з яких 372 129,37 грн. заборгованість по процентам, 1 205 771,43 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 321 819,37 грн. пеня за прострочення сплати процентів, 80 966,12 грн. - 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по кредиту), 448 229,38 грн. - 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по процентах), 64 679,63 грн - штраф за порушення п. 4.2.5 договору; 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору (не подання банку щоквартальної фінансової інформації); 3 404,19 грн. - штраф за порушення п. 4.2.6 договору (не надання банку щорічної фінансової інформації); та 61 275,44 грн. - штраф за порушення за порушення п. 4.2.6 (не надання банку щомісячно довідок з інших банків).

Здійснивши перевірку наведеного Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» розрахунку, судом встановлено, що останній є вірним.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5; код 24578413) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 41; код 19357489) заборгованість по сплаті процентів у розмірі 372 129 (триста сімдесят дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 37 коп., пеню за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 205 771 (один мільйон двісті п'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 43 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 321 819 (триста двадцять одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 37 коп., 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по кредиту) у розмірі 80 966 (вісімдесят тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 12 коп., 3 % річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами (заборгованість по процентах) у розмірі 448 229 (чотириста сорок вісім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 38 коп. штраф за порушення п. 4.2.5 кредитного договору у розмірі 64 679 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 63 коп., штраф за порушення п. 4.2.6 9не надання банку щоквартальної фінансової інформації) у розмірі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) грн. 19 коп., штраф за порушення п. 4.2.6 договору (не надання банку щорічної фінансової інформації) у розмірі 3 404 (три тисячі чотириста чотири) грн. 19 коп., штраф за порушення п. 4.2.6 договору (не надання банку щомісячно довідок з інших банків) у розмірі 61 275 (шістдесят одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 44 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон-Ексім» (04073, м. Київ, вул. Скляренка, 5; код 24578413) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

В судовому засіданні 13.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 16.10.2015

Суддя В.О. Демидов