Рішення № 52560626, 12.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/11585/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 33248430

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186

про стягнення 49 490 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кучма О.Л. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 490 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Приватбанк» страхового відшкодування на підставі договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» перейшло право вимоги до відповідача.

У судовому засіданні 12.10.2015р. позивач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористався. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 30.09.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

Відповідач у відзиві №08-03-12/7905 від 26.05.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що страхове відшкодування може бути виплачене відповідачем тільки з урахуванням зносу транспортного засобу у відповідності до вимог ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на неявку позивача в судове засідання 12.10.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду спору не заявлялось.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

Розгляд справи №910/11585/15 здійснюється з 05.05.2015р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що позивач в процесі розгляду справи так і не скористався всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.05.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватбанк» (страхувальник) було укладено договір №CSR0CPS-134H17M добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.п.4, 5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: GEELY CK,

реєстраційний номер: АА 4792 МТ,

номер шасі: L6N7524S8DN011779,

рік випуску: 2013р.

За змістом п.7 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. страховим випадком є, в тому числі, пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У п.3 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. зазначено, що вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Приватбанк».

Територія дії правочину - Україна. Договір не поширюється на території, які офіційно визначені зонами військових дій (збройних конфліктів), місцевості, де офіційно об'явлено надзвичайний стан або загрозу стихійного лиха, які визнано зонами відчуження внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, шляхи, де проводяться спортивні змагання.

За умовами п.9 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. договір діє протягом дванадцяти місяців з 18.05.2013р. по 17.05.2014р. (але не більш ніж сплачуємий період). Цей договір пролонгується на такий же строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити.

Як свідчать матеріали справи, додатковими угодами №1 від 17.05.2013р. та №2 від 16.05.2014р. сторонами було погоджено збільшення періоду сплати страхових платежів для подальшої пролонгації договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. Вказані платежі було внесено, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

З представлених до суду документів вбачається, що шляхом сплати у 2014р. страхових платежів договір №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. було пролонговано на наступні дванадцять місяців.

Виходячи зі змісту довідки №9408181 про дорожньо-транспортну пригоду, 05.07.2014р. о 14 годині 50 хвилин у населеному пункті Мліїв, Черкаської області по вул.Леніна відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ, що належав Жолудь Олександру Володимировичу, який і здійснював керування автомобілем, 2. GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ, що належав Публічному акціонерному т?овариству «Акціонерний банк «Приватбанк» та керування яким здійснював Пожар Олександр В'ячеславович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За умовами п.7 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. страхування здійснюється без врахування франшизи на скляні поверхні та з врахуванням зносу деталей застрахованого транспортного засобу.

Пунктом 15.5 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. передбачено, що розмір завданих збитків визначається після огляду транспортного засобу та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, документів і відомостей, зібраних страховиком, а саме: переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів і агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення транспортного засобу або самого транспортного засобу; документів, складених компетентними органами про час і причини знищення, пошкодження деталей, вузлів, агрегатів, оздоблення або самого транспортного засобу.

У п.15.7 вказаного правочину зазначено, що при визначенні розміру збитків враховуються: страхова сума для транспортного засобу у випадку його знищення чи незаконного заволодіння; фактична вартість транспортного засобу на час укладання договору та на момент настання страхового випадку; ціни на запасні частини та вартість відновлювальних робіт.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2014р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Приватбанк» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» з заявою про виплату страхового відшкодування.

07.07.2014р. суб'єктом оціночної діяльності Кіпою Сергієм Михайловичем (свідоцтво експерта №126 від 31.05.2014р. за спеціальністю «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу) було проведено огляд транспортного засобу GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.07.2014р., вказаному автомобілю було завдано наступні пошкодження: дзеркало бокового виду, капот, бампер передній, крило переднє, підкрилок передній, решітка радіатора, фари протитуманні, накладка передня, двері передні, радіатор, тощо. За результатами проведення огляду складено протокол №163 від 07.07.2014р.

11.07.2014р. Кіпою Сергієм Михайловичем було складено калькуляцію вартості матеріального збитку та складено висновок №163, у відповідності до змісту якого вартість матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 05.07.2014р., складала 50 713,88 грн.

Одночасно, відповідно до рахунку-фактури №СА-0000842 від 18.07.2014р. станції технічного обслуговування (Фізична особа - підприємець Савченко Анатолій Анатолійович) ціна відновлювального ремонту транспортного засобу GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ становила 52 249 грн.

04.08.2014р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» було складено страховий акт №И-1934, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику за наслідками настання 05.07.2014р. страхового випадку, страхового відшкодування в сумі 50713,88 грн., розмір якого було визначено на підставі експертного висновку №163 від 11.07.2014р., складеного Кіпою Сергієм Михайловичем, що в повному обсязі відповідає умовам п.15.5 договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3651 від 05.08.2014р., яке скріплене печаткою банку про проведення грошового переказу, вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» було виплачено страхове відшкодування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний банк «Приватбанк» шляхом перерахування грошових коштів на рахунок страхувальника (вигодонабувача).

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 31.07.2014р. Городищенського районного суду Черкаської області по справі №691/1081/14-п, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.07.2014р. о 14 годині 50 хвилин у населеному пункті Мліїв, Черкаської області по вул.Леніна за участю транспортних засобів 1. Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ та 2. GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ, визнано Жолудя Олександра Володимировича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

За приписами ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

З довідки №9408181 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за полісом №АС7674909.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків ф?інансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування в особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/11585/14.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/14119 від 07.05.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ станом на 05.07.2014р. було застраховано Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за полісом №АС7674909. Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності по майну в сумі 50 000 грн.

Одночасно, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 07.05.2015р. було зобов'язано відповідача надати поліс, за яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України відповідачем вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

Однак, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №9408181 про дорожньо-транспортну пригоду та довідка №7/2-28/14119 від 07.05.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України у їх сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу Renault Trafic, державний номер СА 1880 АМ саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» є обґрунтованим.

Як вказувалось вище, відповідачем у відзиві №08-03-12/7905 від 26.05.2015р. проти задоволення позовних вимог надано заперечення, посилаючись на необґрунтованість заявленого до стягнення розміру страхового відшкодування, на підтвердження чого Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» представлено суду дослідження №АА4792МТ-30.07/2 від 30.07.2014р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 05.07.2014р., становив 34 441,49 грн.

Заявником проти означеного висновку було висловлено заперечення.

З огляду на наявність між сторонами спору щодо обґрунтованості визначеного позивачем розміру страхового відшкодування, ухвалою від 17.06.2015р. було призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено Новоселецькому Валерію Анатолійовичу, який є атестованим експертом Міністерства юстиції України, має свідоцтво №593, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України за спеціальністю "Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу", термін дії якого на підставі рішення №48 від 11.04.2014р. центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України було продовжено до 11.04.2017р., що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Ухвалою від 17.06.2015р. на вирішення судового експерта поставлено такі запитання: які пошкодження були завдані транспортному засобу Geely CK, державний номер АА 4792 МТ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.07.2014р.? який розмір матеріальної шкоди було завдано власнику транспортного засобу Geely CK, державний номер АА 4792 МТ внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.07.2014р.? яка вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Geely CK, державний номер АА 4792 МТ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.07.2014р.?

За результатами проведення судової експертизи, судовим експертом Новоселецьким Валерієм Анатолійовичем було складено висновок №02/08 від 31.08.2015р.

У висновку №02/08 від 31.08.2015р. судовим експертом встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля GEELY CK, державний номер АА 4792 МТ при дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 05.07.2014р., без урахування податку на додану вартість на момент проведення судової експертизи становив 58 619,07 грн., а з урахуванням податку на додану вартість - 63 908,09 грн. Розмір матеріальної шкоди станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди складав без урахування податку на додану вартість 39 540,78 грн., а з урахуванням податку на додану вартість - 42 541,56 грн. У висновку експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту вказаного вище автомобіля станом на момент проведення судової експертизи з урахуванням податку на додану вартість складала 63 908,09 грн., а без його врахування - 58 619,07 грн. Станом же на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди вартість ремонту з податком на додану вартість становила 42 541,56 грн., а без його врахування - 39 540,78 грн.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Новоселецьким Валерієм Анатолійовичем, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Проте, суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наразі, суд зауважує, що фактично висновком судового експерту не було встановлено необґрунтованості на дату проведення виплати (03.08.2014р.) суми страхового відшкодування, що була визначена позивачем з урахуванням всіх умов договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р. добровільного страхування наземного транспорту.

Одночасно, суд не погоджується з позицією відповідача відносно того, що останнім повинно бути сплачено страхове відшкодування в сумі 34 441,49 грн., яка визначена з урахуванням приписів ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом також зазначалось, що ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Одночасно, нормами вказаних нормативно-правових актів не передбачено обов'язку страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу лише на підставі оцінки чи у інший спосіб, окрім того, що передбачений договором.

Суд зауважує, що з системного аналізу наведених норм вбачається, що під належним чином оціненою шкодою розуміється шкода, оцінена насамперед страховою кампанією. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 17.02.2015р. Вищого господарського суду України по справі №922/3853/14.

До того ж, суд звертає увагу відповідача на те, що норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до правовідносин, які виникли між позивачем, як страховиком, та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватбанк», як страхувальником, не застосовуються, а отже, ніяким чином не можуть впливати на порядок визначення заявником суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті за наслідками настання певного страхового випадку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 14.09.2015р. Вищого господарського суду України по справі №910/7462/15-г.

Як вказувалось, позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування у відповідності до умов укладеного між ним та страхувальником договору №CSR0CPS-134H17M від 17.05.2013р., а саме на підставі експертного висновку №163 від 11.07.2014р., складеного Кіпою Сергієм Михайловичем. До того ж, як встановлено судом, дійсна вартість відновлювального ремонту, що була визначена станцією технічного обслуговування, перевищувала ту суму, що виплачена позивачем страхувальнику, а тим паче заявлену до стягнення з відповідача.

У даному випадку до позивача перейшло право вимоги до відповідача саме в межах фактичних витрат сумі 50 713,88 грн., а отже на таку суму у Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» виникає обов'язок зі сплати страхового відшкодування. Аналогічну правову позицію стосовно визначення обсягів права вимоги, яке переходить до страховика, який виплатив страхове відшкодування, до особи, що відповідальна за спричинення збитків, наведено у постановах від 15.04.2015р. Верховного Суду України по справі №3-50гс15 , від 30.06.2015р. та від 14.09.2015р. Вищого господарського суду України по справах №910/27368/14 і №910/7462/15-г.

При цьому, слід наголосити, що за приписами ст.11128 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж, господарським судом прийнято до уваги, що фактично заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування розрахована з урахуванням визначених у полісі №АС7674909 розмірів франшизи та ліміту відповідальності Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».

Одночасно, посилання відповідача в якості обґрунтування своїх заперечень з приводу розглядуваного позову на дослідження №АА4792МТ-30.07/2 від 30.07.2014р., складене Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант-Асістанс», суд до уваги не приймає в якості належного доказу визначення відповідачем розміру матеріального збитку з урахуванням вимог ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки до вказаного звіту не надано доказів того, що останній складено суб'єктом оціночної діяльності.

За таких обставин, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи документи у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, які наведено у відзиві №08-03-12/7905 від 26.05.2015р. стосовно відсутності правових підстав для стягнення з останнього страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, враховуючи, що заявником при визначені суми позовних вимог було вирахувано франшизу та враховано ліміт відповідальності відповідача, які встановлені полісом №АС7674909, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 490 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги під час вирішення спору по суті як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Одночасно, витрати на проведення судової експертизи в сумі 3000 грн. також залишаються за Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», м.Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 490 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.32, ЄДРПОУ 33248430) страхове відшкодування в сумі 49 490 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.10.2015р.

Суддя М.О.Любченко