Рішення № 52560073, 07.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.15р. Справа № 904/8105/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОВАЖХІМПРОЕКТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором позики

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1-8/800 від 21.05.15р.

ОСОБА_2, дов. від 27.01.15р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 22.09.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОВАЖХІМПРОЕКТ" про стягнення заборгованості по оплаті позики у розмірі 392 000,00грн., 3% річних у розмірі 10 899,37грн., інфляційних у розмірі 166 448,00грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору позики №27/09 від 27.09.2013р., укладеного між сторонами, в частині своєчасного та повного повернення грошових коштів (позики).

19.10.2015р. відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 Державну корпорацію по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд", оскільки вона володіє корпоративними правами у відношенні відповідача, який входить до її складу.

19.10.2015р. ОСОБА_4 Державна корпорація по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" подала до суду клопотання про її залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

Враховуючи положення ст.27 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що дані клопотання не підлягають задоволенню, оскільки договір позики №27/09 від 27.09.2013р. був укладений між двома юридичними особами.

19.10.2015р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (позикодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "ЕЛЕКТРОВАЖХІМПРОЕКТ" (позичальник, відповідач) був укладений договір позики №27/09, за умовами якого позикодавець зобов"язався передати у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 650 000,00грн. (далі - позика), а позичальник зобов'язався повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно п.2.2. договору проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

За п.3.1. договору позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього договору. Позика передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить один рік. Строк, визначений у п.4.1. договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п.4.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (п.6.1. договору).

Згідно п.6.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. договору, та закінчується через один рік з моменту отримання позики. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.6.3. договору).

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу грошові кошти (позику) у розмірі 650 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2956 від 27.09.2013р. (а.с.15).

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п.5.1. договору після закінчення строку, визначеного п.4.1. договору, позичальник зобов"язується протягом 10 календарних днів повернути позикодавцеві позику. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п.5.2. договору).

За п.5.3. договору позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на його поточний рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був повернути позику 07.10.2014р.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.11.2013р. відповідач повернув частину позики у розмірі 240 000,00грн. (а.с.16-17).

Листом за №1-8/1904 від 01.07.2014р. позивач просив відповідача повернути залишок позики у розмірі 410 000,00грн. (а.с.26).

02.06.2015р. відповідач повернув ще 3 000,00грн. (а.с.18-22), у зв"язку з чим залишок заборгованості склав 407 000,00грн.

17.06.2015р. позивач надіслав відповідачу претензію за №1-8/944 від 12.06.2015р. про сплату заборгованості (а.с.27-29).

Дану претензію відповідач отримав 23.06.2015р. (а.с.30), після чого 31.07.2015р. повернув ще 15 000,00грн. позики (а.с.23-25).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики №27/09 від 27.09.2013р. складає 392 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 08.10.2014р. по 29.08.2015р. у розмірі 10 899,37грн., а також інфляційні за загальний період з жовтня 2014р. по червень 2015р. у розмірі 166 448,00грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за загальний період з 08.10.2014р. по 29.08.2015р., встановив, що вони складають 10 893,37грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"), у зв"язку з чим інфляційні за загальний період з листопада 2014р. по червень 2015р. складають 166 858,00грн.

Стягнення інфляційних у розмірі 166 858,00грн. призведе до виходу суду за межі позовних вимог, в той час, як п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України такий вихід можливий, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача і про це є клопотання сторони. У зв"язку з цим суд вважає, що до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 166 448,00грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЕЛЕКТРОВАЖХІМПРОЕКТ" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 41, ЄДРПОУ 01416777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ДніпроВНІПІенергопром" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барнаульська, 2А, ЄДРПОУ 04840748) заборгованість по оплаті позики у розмірі 392 000,00грн. (триста дев"яносто дві тисячі), 3% річних у розмірі 10 893,37грн. (десять тисяч вісімсот дев"яносто три грн. 37коп.), інфляційні у розмірі 166 448,00грн. (сто шістдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) та 8 540,12грн. (вісім тисяч п"ятсот сорок грн. 12коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.10.2015р.

Суддя ОСОБА_5