Ухвала суду № 52559928, 20.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 жовтня 2015 року Справа № 918/1494/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Татькова В.І. - головуючого (доповідача), Владимиренко С.В., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р.у справі№ 918/1494/14 господарського суду Рівненської областіза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3доПублічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"проскасування оперативно-господарської санкції

ВСТАНОВИВ:

Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 касаційна скарга від 28.07.2015 р. на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 р. у справі № 918/1494/14 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

До касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, як доказ надсилання копії скарги відповідачу у справі, додано фіскальний чек від 27.07.2015 р. № 3914 та опис вкладення від 27.07.2015 р.

Водночас, сама касаційна скарга датована 28.07.2015 р.

Отже, додані до касаційної скарги фіскальний чек та опис вкладення не можуть вважатись належними доказами відправлення копії касаційної скарги відповідачу у справі, оскільки касаційна скарга виготовлена пізніше, ніж направлена стороні.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що у фіскальному чеку від 27.07.2015 р. № 3914 у графі "кому" зазначено "ПОТ", який не є стороною у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Водночас, реквізит "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті "Призначення платежу".

Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанцію від 27.07.2015 р. № 117, згідно якої в реквізиті "Призначення платежу" зазначено: "22030004 "Судовий збір Вищий господарський суд , України, 070, "символ звітності 254. ІПН НОМЕР_1".

Надана скаржником квитанція від 27.07.2015 р. № 117 не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки реквізит "Призначення платежу" вказаної квитанції не містить відомостей про те, у якій справі та за який саме процесуальний документ сплачено судовий збір.

Крім того, частинами першою і другою статті 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі указати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 зводиться до викладення обставин справи та посилання на законодавство, проте не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права порушили суди при винесенні оскаржуваних судових рішень, а також у чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 86, 111, п. 3, п. 4, п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та додані до неї документи повернути заявнику.

Матеріали справи № 918/1494/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя (доповідач) В.І. Татьков

Суддя С.В. Владимиренко

Суддя С.С. Самусенко