Ухвала суду № 52558119, 12.10.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5703/15-к

Провадження № 1-кс/442/1158/2015

У Х В А Л А

12 жовтня 2015 року м. Дрогобич

Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваль Р.Г., з участю секретаря Далявської Л.І., розглянувши матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_2 від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного 05.11.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140110002564,

з участю сторін: скаржниці ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просить скасувати постанову слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУМВС України Львівський області ОСОБА_2 від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження за № 12014140110002564 від 05.11.2014 року, визнати дії слідчого незаконними та протиправними, скасувати постанову слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУМВС України у області ОСОБА_2 від 31.07.2015 року про відмову в задоволенні клопотання щодо призначення у даному кримінальному провадженні комплексної судово будівельно-технічної експертизи, зобовязати слідчого призначити комплексну судово будівельно-технічну експертизу та на вирішення експертизи поставити питання, які нею зазначені у скарзі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 04.08.2015 року слідчим СВ Дрогобицького МВ ОСОБА_2 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12014140110002564, внесеного до ЄРДР 05.11.2014 року, щодо вчинення шахрайських дій під час оформлення договору купівлі-продажу квартири № 1 в м. Дрогобич на вул. Плебанія, 42, за ч.1 ст.190 КК України, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

31.07.2015 року слідчим СВ Дрогобицького МВ ОСОБА_2 винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання щодо призначення у даному кримінальному провадженні комплексної судово будівельно-технічної експертизи.

Копії даних постанов вона отримала 08.08.2015 року, які були скеровані на її адресу поштою.

Вважає винесені постанови протиправними, рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно, без всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин. Висновки слідчої не відповідають фактичним обставин скоєного кримінального правопорушення, слідчою не виконані вказівки прокурора та не проведені процесуальні дії, передбачені КПК України. Що стосується постанови про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, то слідчою проігноровано обставини даного кримінального провадження, які нею викладались у її заявах, не враховано, що групою осіб квартира була не тільки незаконно відчужена, а і привласнена її площа добудованої веранди разом із другим поверхом.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 подану скаргу підтримала, просила її задовольнити з підстав, що в ній зазначені. Також в судовому засіданні вказала, що слідчий не виконав вказівки прокурора, які надані в даному кримінальному провадженні, а також не взято до уваги її посилання, що викладені в заявах, які стверджують про наявні ознаки складу злочину.

В судове засідання слідчий СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області постанова якого оскаржується та процесуальний прокурор Дрогобицької міжрайонної прокуратури не з'явились, а тому відповідно до норм ст. 306 КПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення скаржника в підтримку доводів скарги, дослідивши докази надані особою, яка подала скаргу, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Судом встановлено наступні обставини.

Слідчим відділом Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140110002564 від 05.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 від 04.08.2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140110002564 від 05.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування постанови слідчий СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області покликається на те, що 05.11.2014 року в Дрогобицький МВ поступили матеріали по зверненню ОСОБА_1 щодо вчинення шахрайських дій під час оформлення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1. У ході досудового розслідування були допитані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Постановою слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 від 25.06.2015 року дане кримінальне провадження було закрито у звязку з відсутністю ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

06.07.2015 року ухвалою слідчої судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області дану постанову було скасовано та відзначено, що в оскаржуваній постанові відсутні будь-які посилання на результати проведених процесуальних чи слідчих дій, окрім допиту ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надано оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам та викладеному у заявах потерпілої ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12014140110002564, 10.04.2015 року прокурором Левицьким М.М. надано вказівки, зокрема, допитати ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з приводу обставин справи, також з?ясувавши, чи ОСОБА_4 в їхній присутності передавав ОСОБА_1 кошти в сумі 90700 грн. за продаж квартири; у встановленому законом порядку долучити до матеріалів кримінального провадження виконавче провадження №24254573 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору та виконавче провадження № 35732263 від 18.12.2012 року, яке було розпочате на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду № 130685872012 від 11.12.2012 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно; в залежності від отриманих даних, виконати інші слідчі дії, направлені на з?ясування фактичних обставин справи даного кримінального провадження, завершення досудового розслідування кримінального правопорушення та прийняти по ньому обґрунтованого, законного рішення.

Однак, слідчим Студент М.М. зазначені вказівки прокурора виконані не в повному об?ємі.

24.04.2015 року слідчим надано оперативному підрозділу доручення з приводу допиту в якості свідка ОСОБА_3, останній так і залишився не опитаним з невідомих причин.

На думку слідчого судді з висновком слідчого та постановою від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження за № 12014140110002564 від 05.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України погодитись не можна, оскільки з даних матеріалів вбачається неповнота досудового розслідування кримінального правопорушення, а відтак прийняття рішення про закриття кримінального провадження є передчасним, оскільки не було проведено необхідних слідчих дій на встановлення всіх обставин, які мають значення для даного кримінального провадження та викладені у скарзі, яка була предметом розгляду слідчим суддею.

Зазначене процесуальне рішення слідчого про закриття кримінального провадження у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України, оскільки така підстава є не обґрунтована матеріалами кримінального провадження та її застосування можливе тоді, коли органом досудового розслідування встановлено конкретну особу, в діях якої відсутній склад кримінального правопорушення.

Слід зазначити, що в матеріалах кримінального провадження відсутні повідомлення щодо прийнятих рішень чи результатів розгляду заяв, поданих ОСОБА_1 у 2014 -2015 роках, і як наслідок, потерпіла ОСОБА_1 зверталася з такими повторно, наполягаючи на їх розгляді.

Зазначені обставини викладені в скарзі на постанову про закриття кримінального провадження, а також в заявах про злочини (на думку скаржника), які наявні в матеріалах кримінального провадження на думку слідчого судді повинні були бути досліджені слідчим СВ Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області.

Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 2 ст. 305 КПК України слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припинити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, що тягне за собою закриття провадження за скаргою. Однак суду не надано доказів про самостійне прийняття відповідного рішення слідчим.

Судом встановлено, що на час реєстрації повідомлення скаржника про вчинене кримінальне правопорушення досудовим слідством було встановлено наявність правових підстав для цього, однак суду не надано доказів того, що вказані підстави перевірено у встановлений законом спосіб і ухвалено висновок про відсутність події злочину чи його складу.

Згідно ч. 5ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна складатися з вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положенняКПК України.

Як вбачається з постанови слідчого про закриття кримінального провадження її мотивувальна частина не відповідає вимогам п. 2 ч.5 ст.110 КПК України.

Висновки слідчого в цій постанові, до яких він дійшов, а саме: про необхідність закриття даного кримінального провадження не мотивовані, аналізу зібраних по справі матеріалів і доказів ним не наведено і не обгрунтовано, обставини, на які вказує скаржник не встановлено, не надано їм правову оцінку, не спростовано доводи скаржника щодо фактичних обставин, в зв'язку з цим суд дійшов висновку, що вказана постанова не відповідає вимогам ч.5ст.110 КПК України.

Висновки слідчого в цій постанові, до яких він дійшов, а саме: про необхідність закриття даного кримінального провадження не мотивовані, аналізу зібраних по справі матеріалів і доказів ним не наведено і не обгрунтовано, обставини, на які вказує скаржник не встановлено, не надано їм правову оцінку, не спростовано доводи скаржника щодо фактичних обставин, в зв'язку з цим суд дійшов висновку, що вказана постанова не відповідає вимогам ч.5 ст. 110 КПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейського суду з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії" (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі "Танрікулу проти Туреччини" (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, "Ґюль проти Туреччини" (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).

За вказаних обставин досудовим слідством не спростовано обґрунтування скарги, а тому оскаржувана постанова щодо закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.

Що стосується інших вимог, які викладені скаржником у поданій скарзі то необхідно відзначити наступне.

Стаття 307 КПК України передбачає, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Відтак вимога скаржника про визнання дії слідчого незаконними та протиправними задоволенню не підлягає, оскільки не передбачена законом та не входить до компетенції слідчого судді.

Згідно ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Оскільки слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність скасування постанови від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження № 12014140110002564 від 05.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, відтак вважаю, що відсутні підстави для скасування постанови від 31.07.2015 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення комплексної судово будівельно-технічної експертизи та зобовязання слідчого її призначити, оскільки скаржник вправі повторно звернутись з відповідним клопотанням обґрунтувавши його. Чинний КПК України не передбачає можливості зобов'язання слідчим суддею слідчого призначати експертизу, а передбачає спеціальний порядок залучення експерта (призначення експертизи).

Пояснення скаржника з посиланням на докази, які досліджені та здобуті під час розгляду даної справи не спростовують висновків суду зазначених в цій ухвалі, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Керуючись ст. 303, 304, 306 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Скасувати постанову слідчого СВ Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_2 від 04.08.2015 року про закриття кримінального провадження, внесеного 05.11.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140110002564, а матеріали кримінального провадження № 12014140110002564 від 05.11.2014 року направити слідчому для подальшого досудового розслідування.

В решті задоволення скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Р.Г. Коваль