Рішення № 52557190, 15.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/437/15-ц

Провадження №22ц/778/4383/15 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого судді: Стрелець Л.Г.

суддів: Гончар М.С.

Каракуші К.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ«Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, який в процесі розгляду справи уточнив.

В позові зазначав, що 17. 07. 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № 823646/2014, за умовами якого він розмістив у Банку строковий вклад на суму 62 179,20 доларів США. Працівники банку його усно попередили, що договір закінчується через три місяця, тобто до 17. 10. 2014 року.

19 жовтня 2014 року позивач надав заяву про дострокове розірвання договору і повернення коштів, проте отримати належні йому грошові кошти він не зміг через відмову банку.

Посилаючись на ці обставини, просив достроково розірвати договір банківського вкладу «Марафон лояльності Подвійний дохід Статус ЕПС» і стягнути з відповідача на його користь 60 261,10 доларів США.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_4 суму депозиту у розмірі 60261,10 доларів США. Вирішено питання стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду апелянт не прибув, до суду надіслано письмове клопотання про розгляд скарги за відсутності представника апелянта. Колегія суддів ухвалила задовольнити вказане клопотання і розглядати справу за відсутності представника апелянта.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_4 про повернення вкладу ґрунтується на законі та відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За змістом ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17. 07. 2014 року між ОСОБА_4 і ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі») було укладено договір банківського вкладу «Марафон лояльності Подвійний дохід Статус ЕПС» № 823646/2014, згідно якому ОСОБА_4 розмістив на депозитному рахунку 62 179,20 доларів США на умовах випалти 12% річних на строк 13 місяців. У відповідності до умов договору сума початкового вкладу становила 62179 доларів США 20 центів (а.с.2). Цього ж дня між сторонами по справі було укладено договір Банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1 (а.с.3). На виконання умов вказаного договору банківського вкладу позивач вніс 62179 доларів США 20 центів, проте після звернення про видачу готівки у жовтні 2014 року отримав не всю суму депозиту.

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги позову в порушення приписів ст.212-213 ЦПК України дійшов помилковому висновку про те, що спірні правовідносини між сторонами регулюються ст.1058, 1060 ЦК України, тобто порушення зобов'язань за договором банківського вкладу, обмежився не підтвердженими посиланнями позивача про розмір стягнення.

Поза увагою суду залишилось, те, що 17 жовтня 2014 року за вимогою ОСОБА_4 сторони уклали угоду №823646/2014 про дострокове повернення вказаного вкладу, тобто сторони достроково розірвали договір, як це було передбачено п. 1.6 даного договору і грошові кошти перераховано на банківський рахунок відкритий на ім'я позивача № НОМЕР_1 (а.с.47).

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до банку про повернення всієї суми депозиту, проте банк здійснював виплати частинами, розрахувавшись не в повному обсязі.

Таким чином, банк перерахував ОСОБА_4 суму банківського вкладу на вкладний рахунок позивача на вимогу "Для виплат" НОМЕР_1, але всі належні кошти з цього вкладу не повернув.

Як вбачається з виписки про рух коштів по вказаному рахунку ОСОБА_4 17.10.2014 року видано 2300 доларів США, 21.10.2014 року - 386 доларів США, 22.10.2014 року - 193 доларів США, 23.10.2014 року -193 доларів США, 24.10.2014 року - 77 доларів США, 27.10.2014 року - 77 доларів США, 28.10.2014 року - 77 доларів США, 29.10.2014 року - 77 доларів США, 30.10.2014 року - 77 доларів США, 04.11.2014 року - 77 доларів США, 05.11.2014 року - 77 доларів США та 09.02.2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів - 13204 доларів 75 центів. Вихідний залишок на вказаному рахунку становив 47056 доларів США 35 центів (а.с.39-40).

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтвердив вищенаведені виплати та погодився, що залишок несплачених грошових коштів з банківського рахунку становить 47056 доларів США 35 центів

Таким чином, позовні вимоги про дострокове розірвання договору банківського вкладу не підлягають задоволенню з підстав того, що 17 жовтня 2014 року сторони уклали угоду №823646/2014 про розірвання цього договору і перерахуванням вкладу на банківський рахунок позивача договір банківського вкладу був виконаний.

Спірні правовідносини щодо неповернення перерахованих на банківський рахунок грошових коштів врегульовані договором банківського рахунку та главою 72 ЦК України.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з відповідача грошових коштів з банківського рахунку ґрунтуються на вимогах ст.1066, 1074, 1075 ЦК України і є підтвердженими у розмірі 47056 доларів США 35 центів, тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового про часткове задоволення позову у підтвердженому розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що затримка у виплаті всієї суми з банківського рахунку була обумовлена обмеженнями встановленими постановою Національного Банку №540 від 29.08.2014 р. ( з наступними змінами) є неприйнятними, оскільки такі обмеження стосуються банківських установ та не можуть слугувати законними підставами для обмеження прав фізичних осіб - власників банківських рахунків щодо повернення належних їм коштів за першою вимогою.

Посилання апелянта на те, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів з банківського рахунку позивача не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що 20 березня 2015 року розпочато ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі» є не переконливими з наступних підстав.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначення уповноважену особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та призначено уповноваженою особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору банківського рахунку та повернення грошових коштів у жовтні 2014 року, а початок ліквідаційної процедури відповідача відбувся у березні 2015 року. Таким чином, строк виконання зобов'язань за договором банківського рахунку ОСОБА_4 закінчився ще до початку ліквідаційної процедури, а тому норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до виниклих правовідносин. До того, під час обрахування загального розміру залишку грошових коштів на банківському рахунку позивача, апеляційним судом врахована виплата здійснена Фондом гарантування вкладів в граничному розмірі.

Твердження апеляційної скарги про те, що при стягненні грошових коштів з банківського рахунку суд повинен стягувати платежі в гривневому еквіваленті та у разі стягнення суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Стаття 47 цього Закону визначає операції банків по залученню у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Таким чином, положення названих нормативних актів та роз'яснень (за аналогією з кредитними правовідносинами) дають підстави для висновку про можливість стягнення грошових коштів в іноземній валюті, оскільки укладення договору банківського рахунку та його виконання у іноземній валюті передбачено діючим законодавством та самим договором.

Обговорюючи питання судових витрат у справі, колегія суддів, вважає що у відповідності до приписів ч.2 ст.88 ЦПК України вказані витрати у вигляді судового збору у розмірі 5481 грн., з яких 3654грн. за подачу позову до суду та 1827грн. за апеляційне оскарження рішення, необхідно компенсувати за рахунок держави, оскільки як позивач під час звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідач на час ухвалення оскаржуваного рішення та подання апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.10, 60, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни - задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року по цій справі скасувати, ухвалити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором банківського рахунку на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1 від 17 липня 2014 року у розмірі 47 056доларів США 35 центів (сорок сім тисяч п'ятдесят шість).

В решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 5481 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: