Ухвала суду № 52555103, 07.10.2015, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1628/14-ц

Провадження№ 6/266/67/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Дзюба М.В.,

з участю секретаря Петрухіной Т.Л.,

державного виконавця Лапай А.В.,

стягувача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за поданням Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо визнання частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И В :

Начальник Приморського відділу ДВС Маріупольського міського управління юстиції з звернувся до суду з поданням, в якому зазначив, що на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження №44878882 по примусовому виконанню виконавчого листа №266/1628/14-ц, виданого Приморським районним судом міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 873654 гривень. Боржником вказане рішення суду не виконується. Нерухомого майна та автотранспорту за ОСОБА_2 не зареєстровано, але він перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, та під час шлюбу ними було придбано на її імя квартиру АДРЕСА_1 в Приморському районі міста Маріуполя та зареєстровано на неї на праві власності. Виходячи з цього, боржнику ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності 1\2 частка майна, набутого під час перебування у шлюбі, в тому числі 1\2 частка вищезазначеної квартири. Просив суд вирішити визначити частку майна боржника у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_3 на праві власності, визнавши за ним право власності на 1\2 частку цієї квартири; зобовязати ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права власності на 1\2 частку квартири; витребувати у ОСОБА_3 свідоцтво про право власності №404 від 02.08.2000 року та з метою реального забезпечення виконання судового рішення накласти арешт на належну боржникові 1\2 частку цієї квартири.

В суді представник Приморського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції ОСОБА_4 підтримав подання та просив його задовольнити. В обґрунтування зазначив, що відповідач умисно не виконує рішення суду, у наданий йому строк для добровільного виконання рішення суду не виконав, рухомого чи нерухомого майна, зареєстрованого на його імя, на даний час не має, пенсій чи заробітної плати не отримує. Внаслідок неодноразових виходів за адресою місця проживання боржника його дома не було, двері ніхто не відчинив, а тому здійснити опис та арешт належного йому майна не виявилось можливим. На винесену постанову про привід боржника отримано відповідь про неможливість виконання приводу через орган внутрішніх справ. Просив суд визначити частку майна ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 в Приморському районі міста Маріуполя, яким він володіє спільно з ОСОБА_3, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку цієї квартири; зобовязати ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права власності на 1\2 частку цієї квартири; витребувати у ОСОБА_3 свідоцтво про право власності №404 від 02.08.2000 року на цю квартиру та з метою забезпечення реального виконання виконавчого листа накласти арешт на 1\2 частку квартири.

Стягувач ОСОБА_1 в суді підтримав подання та просив його задовольнити. Суду пояснив, що боржник ОСОБА_2 як під час судового розгляду справи за його позовом про стягнення грошової суми, так і після ухвалення судом в 2014 році, був обізнаний про необхідність виконання судового рішення. Однак до теперішнього часу він злісно ухиляється від виконання судового рішення. Так, він особисто за допомогою електронної пошти, неодноразово повідомляв ОСОБА_2 про судові засідання з розгляду даного подання державного виконавця та ОСОБА_2 умисно не зявився для участі у судовому засіданні. З моменту ухвалення судом рішення і до теперішнього часу, протягом більше року, ОСОБА_2 щомісяця обіцяє повернути суму боргу, однак своїх обіцянок не виконав до теперішнього часу. Йому особисто достовірно відомо, що під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ними було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 ніде не працювала. В даний час в цій квартирі мешкає племінник ОСОБА_3 Будь-якого іншого майна, яке належить на праві власності боржникові, у ОСОБА_2 не має. Просив задовольнити подання та визначити частку ОСОБА_2 у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 та яка була придбана під час шлюбу с ОСОБА_2, а тому є спільним сумісним майном подружжя.

Боржник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_3, будучи повідомленими в порядку ч.3 ст.76 КК України про дату та час розгляду подання, до суду не зявились, а тому вважаючи причину їх неявки не поважною, суд розглянув подання за їх відсутності, оскільки відповідно до ч. 2ст. 379 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Вислухавши пояснення державного виконавця та стягувача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 10 липня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування боргу за договором позики від 12.11.2013 року стягнуто 870000 гривень та судовий збір у сумі 3654 гривень. Рішення набуло законної сили та 04.09.2014 року стягував отримав виконавчий лист.

29.09.2014 року державним виконавцем Приморського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження, копії постанови про відкриття надіслано сторонам, а боржнику визначений строк для добровільного виконання (7 днів),

ОСОБА_2 у наданий державним виконавцем строк виконавчий документ не виконав та рішення суду не виконав до теперішнього часу.

З метою виявлення належного боржнику майна державним виконавцем направлено запити до органів державної реєстрації. Згідно отриманих відповідей: в ДПІ відсутня інформація про джерела отримання доходів боржника; в УПФУ відсутні дані про перебування боржника на обліку; в ЦНППВАЗ №2 в м.Маріуполі транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником право власності на нерухоме майно не зареєстровано.

Сам боржник на неодноразові виклики державного виконавця до Приморського ВДВС не зявився, приводом через органи внутрішніх справ не доставлений.

30.10.2014 року на адресу боржника направлено повідомлення про запланований на 06.11.2014 року вихід за місцем його мешкання з метою виявлення, опису та арешту належного йому майна.

06.11.2014 року при виході за місцем мешкання боржника (АДРЕСА_2), боржник був відсутній, а його дружина ОСОБА_3 допустити державного виконавця до проведення виконавчих дій відмовилась та особисто під підпис отримала для передачі боржникові ОСОБА_2 виклик до державного виконавця.

29.01.2015 року на адресу боржника повторно надіслано повідомлення про запланований вихід на 27.02.2015 року з метою виявлення, опису та арешту належного боржникові майна. Однак 27.02.2015 року при виході за місцем проживання боржника останній був відсутній та двері державному виконавцю ніхто не відкрив, про що було складено акт.

30.03.2015 року на адресу боржника знову відправлено замовною кореспонденцією виклик державного виконавця, однак на відповідний виклик ОСОБА_2 не зявився.

На запит державного виконавця Державна прикордонна служба України повідомила, що ОСОБА_2 документувався двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон, обидва вони є діючими, та ОСОБА_2 перетинав державний кордон України 25.03.2014 року (виїзд) та 03.04.2014 року (вїзд).

Відсутність належного боржникові майна робить неможливим виконання рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України.

За даними Маріупольського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, шлюб зареєстрований у зазначеному відділі 25 липня 1986 року, про що складений актовий запис №2374 (а.с.221).

Під час шлюбу на імя ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 в Приморському районі міста Маріуполя, що підтверджується свідоцтвом про право власності №404 від 02.08.2000 року. Копія зазначеного свідоцтва в КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» відсутня, однак право власності ОСОБА_3 на цю квартиру було належним чином зареєстровано в БТІ (а.с.197).

Правилами ст..22 Кодексу про шлюб та сім`ю України встановлено, який діяв на час виникнення спірних відносин, встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного

заробітку.

Аналогічні за змістом положення закріплені ст..60 СК України, згідно якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому, згідност. 357 ЦК України,ст. 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на таке майно.

Відповідно до ч. 6ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження",ст. 366 ЦК України, у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку. що визначається судом за поданням державного виконавця.

Враховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, суд вважає, що подання начальника ДВС є обґрунтованим та є підстави для визнання за боржником права власності на 1\2 частку квартири та стягнення має бути звернуто на майно боржника, яке перебуває у спільній сумісній власності.

На підставі викладеного, керуючись ст.22 КпШС України, ст..63 СК України, ст..379 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції задовольнити.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_5 в Приморському районі міста Маріуполя, якою він спільно володіє з ОСОБА_3, визнавши за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_5 в Приморському районі міста Маріуполя.

Зобовязати ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_5 в Приморському районі міста Маріуполя, на своє імя.

З метою забезпечення реального виконання виконавчого листа №266/1628/14-ц від 29.08.2014 року, виданого Приморським районним судом міста Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 873654 гривень, накласти арешт на нерухоме майно, а саме 1\2 частку квартири АДРЕСА_5 в Приморському районі міста Маріуполя.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі протягом 5 днів з дня її проголошення або протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали у разі її проголошення без участі особи, яка її оскаржує.

Суддя Дзюба М. В.